ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 953/5340/21
провадження № 61-16122св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кружиліної О. А., Шабельникова С. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04 лютого 2020 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримала від позивача в борг грошові кошти в розмірі 120 000,00 грн та зобов`язалася їх повернути не пізніше 04 лютого 2021 року. Факт передачі коштів підтверджено розпискою. Умовами договору позики передбачено, що відповідач зобов`язалася виплачувати проценти у розмірі 10 % від суми позики кожного місяця до 04 числа за весь період дії договору.
Однак, зазначені обов`язки відповідач не виконувала, що свідчить про порушення нею взятих на себе зобов`язань. Крім того, у визначений в договорі позики строк 04 лютого 2021 року відповідач кошти не повернула.
Таким чином, загальний розмір грошових коштів які відповідач повинна йому повернути згідно укладеного договору позики від 04 лютого 2020 року станом на 17 березня 2021 року становить: 468 456,00 грн, з яких: 120 000,00 грн - сума позики, 144 000,00 - проценти за користування грошовими коштами, 204 456,00 грн - пеня.
З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 04 лютого 2020 року у сумі 468 456,00 грн, з яких: 120 000,00 грн - сума позики, 144 000,00 - проценти за користування грошовими коштами, 204 456,00 грн - пеня.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 468 456,00 грн, з яких: 120 000,00 грн - сума боргу за договором позики від 04 лютого 2020 року, 144 000,00 - заборгованість за процентами за користування чужими грошовими коштами за період з 04 лютого 2020 року до 04 лютого 2021 року, 204 456,00 грн - заборгованість за пенею за порушення строків повернення позики за період з 05 березня 2020 року до 17 березня 2021 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 17 серпня 2023 року оскаржила його в апеляційному порядку. Просила визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити його.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав, передбачених частиною третьою статті 357 ЦПК України. При цьому суд зазначив, що обставини, на які посилається заявник, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому йому необхідно зазначити інші поважні причини пропуску цього процесуального строку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2021 року відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
09 листопада 2023 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 18 грудня 2023 року просила суд скасувати оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
16 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції відповідає не у повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.