ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 209/1815/22
провадження № 61-11070св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник - адвокат Медведєва Ліна Василівна, на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 лютого 2023 року у складі судді Багбая Є. Д. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частку у спільній сумісній власності.
На обґрунтування позову зазначала, що починаючи з 1997 року вона та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з частини квартири АДРЕСА_1 та депозитного рахунку, відкритого в АТ "Акцент-Банк".
З заявою про прийняття спадщини до нотаріальних органів звернулась донька померлого - ОСОБА_2, яка є єдиним спадкоємцем померлого.
Однак, позивачка вважає, що вказане майно було придбане за спільні сімейні кошти її та ОСОБА_3 під час сумісного проживання, а тому з вказаного майна необхідно виділити належну їй частку.
Так, 17 травня 1999 року позивачка набула право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 кому Дніпропетровської області згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н. О. № 1781 та зареєстрованого у Дніпродзержинському БТІ за №22470, кн.167.
ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 у власності мали двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ської області, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Центральною комісією по приватизації житлового фонду ВО "Придніпровський хімзавод" від 02 квітня 1998 року № 3937 та зареєстрованого у Дніпродзержинському БТІ за № 22715 кн.184.
Вказаний факт підтверджується договором міни від 20 серпня 2001 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н. О. за № 3689, зареєстрованим Дніпродзержинським БТІ 11 листопада 2004 року № 8379300.
Згідно вказаного вище договору міни ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який діяв від свого імені та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2, здійснили обмін належних їм квартир без доплати.
Метою укладення вказаного договору було те, що позивачка з ОСОБА_3 та його неповнолітньою донькою ОСОБА_2 будуть проживати в квартирі по АДРЕСА_3, а син позивачки зі своєю родиною будуть проживати в квартирі по просп. Василя Стуса. І лише після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_1 квартира по АДРЕСА_3 перейде у власність відповідачки.
Після підписання договору міни позивачка, ОСОБА_3 та його неповнолітня донька ОСОБА_2 почали проживати разом в квартирі АДРЕСА_1 . Вона вела з ОСОБА_3 спільне господарство, здійснювали ремонт вказаної квартири, закупівлю необхідної побутової техніки та меблів, сплачували комунальні платежі. Також разом виховували та забезпечували всім необхідним дітей від попередніх шлюбів. Жодних суперечностей з приводу належності майна до спільної власності у позивачки та ОСОБА_3 не виникало.
В подальшому за взаємною згодою позивачки та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 було продано, а за виручені кошти було придбано будинок для сина позивачки та його родини.
Також, за взаємною згодою між позивачкою та ОСОБА_3 з метою надійного зберігання сімейних коштів, на ім`я останнього 10 жовтня 2018 року було відкрито депозитний рахунок у АТ "Акцент-Банк", вклад "Стандарт Строковий" НОМЕР_4, рахунок по вкладу № НОМЕР_1, дія якого продовжувалася.
На даний час позивачка не має можливості розпоряджуватися спільним майном.
Позивачці відомо, що у Першій державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області за заявою відповідачки відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_3 .
Позивачка також зверталася до вказаної нотаріальної контори, але їй було відмовлено у прийнятті заяви з підстав відсутності свідоцтва про шлюб.
На будь-які пропозиції позивачки щодо розподілу майна, набутого під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відповідачка не реагує.
З урахуванням уточненої позовної заяви від 09 вересня 2022 року ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини з 01 січня 2004 року до 29 березня 2022 року;
- визнати за нею право власності на частину спільного сумісного майна, набутого під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, а саме - квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею право власності на частину спільного сумісного майна, набутого під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, а саме - грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку в АТ "Акцент-Банк"" вклад "Стандарт Строковий" НОМЕР_4, рахунок по вкладу № НОМЕР_1 у сумі 82 507,39 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, як чоловіка та дружини з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину спільного сумісного майна, набутого під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, а саме - квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину спільного сумісного майна, набутого під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, а саме - грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку в АТ "Акцент-Банк"", вклад "Стандарт Строковий" НОМЕР_2, рахунок по вкладу НОМЕР_3 у сумі 82 507,39 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 лютого 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24 липня 2023 року на адресу Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 20 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Таліпова А. Г. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
28 серпня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Олени Грицик від 11 січня 2024 року № 59/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О. на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу № 209/1815/22 (провадження № 61-11070св23) призначено судді-доповідачеві: Коротенку Є. В. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Тітов М. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 ..
Відповідно до довідки ТОВ "Абонент ХХІ" від 22 липня 2022 року на день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 та з ним були зареєстровані: ОСОБА_4 - співмешканка, ОСОБА_2 - дочка.
Згідно копії акту ОСББ "Моноліт Плюс" від 26 серпня 2022 року позивачка проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю з 1998 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_1 отримала свідоцтво на поховання ОСОБА_3 30 березня 2022 року.
Після смерті ОСОБА_3 позивачка продовжила здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги за квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
На підтвердження факту сумісного проживання позивачки з ОСОБА_3 ОСОБА_1 надала їх спільні фотографії.
ОСОБА_1, згідно договору дарування, посвідченого приватнимнотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н. О. 17 травня 1999 року за № 1781, на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, житловою площею 40,4 кв.м.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мали у власності квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 30,0 кв.м, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Центральною комісією по приватизації житлового фонду ВО "Придніпровський хімзавод" від 02 квітня 1998 року № 3937 та зареєстрованого у Дніпродзержинському БТІ за № 22715 кн.184.
На підставі договору міни від 20 серпня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н. О. за № 3689, зареєстрованого Дніпродзержинським БТІ 11 листопада 2004 року № 8379300, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який діяв від свого імені та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2, здійснили обмін належних їм квартир без доплати.
Згідно пункту 4 вказаного договору до власності ОСОБА_1 переходить квартира АДРЕСА_2, до власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 переходить квартира АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20 червня 2023 року, квартира АДРЕСА_2, продана 03 червня 2016 року.
Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 було зареєстровано 11 листопада 2004 року на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що підтверджується витягом Дніпродзержинського БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 листопада 2004 року № 5402605.
ОСОБА_3 10 жовтня 2018 року оформив договір № НОМЕР_4 вклад "Стандарт Строковий" на 12 місяців, який в подальшому був продовжений до 16 жовтня 2021 року включно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо встановлення судами факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу
У відповідності до положень частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити такі факти: спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).
Отже, встановивши, що у спірний період сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали доведеним факт проживання проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, як чоловіка та дружини з 01 січня 2004 року до 29 березня 2022 року.
Разом із цим згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, висновки судів про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Ураховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, вимоги позивачки про встановлення юридичного факту не є вимогою, яка забезпечить ефективний захист її прав у цій справі про поділ майна подружжя, а лише є підставою для вирішення цієї справи, тому в задоволенні такої вимоги слід відмовити.