ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 7/2023
провадження № 61-16825ав23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Русинчука М. М.,
за участю секретаря судового засідання - Бесараб В. П.,
учасники справи (сторони третейського розгляду):
стягувач (позивач в третейському спорі) - ОСОБА_1,
заявник(боржник, відповідач в третейському спорі) - ОСОБА_2,
особа, яка не брала участь у справі в третейському спорі, та подала заяву про скасування рішення третейського суду і апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка подана їх представником Порошиною Наталією Гафурівною, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у складі судді Ямкової О. О.? у справі за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 29 червня 2023 року у справі № 7/2023 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сум за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
29 вересня 2023 року ОСОБА_3 через представника - Порошину Н. Г. звернулася до апеляційного суду як до суду першої інстанції із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 29 червня 2023 року.
Заява мотивована тим, що вона не брала участі у справі, але третейський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки на момент укладення спірного договору позики відповідач перебував з нею у шлюбі. Крім того, кошти позичались та були використані в інтересах сім`ї для проведення операції на її очах, а тому є спільним зобов`язанням подружжя. Внаслідок чого вона безпідставно не була залучена до участі у справі та має право на оскарження рішення третейського суду.
13 жовтня 2023 року ОСОБА_2 через представника - Порошину Н. Г. звернувся із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява мотивована тим, що він надав розписку про отримання позики без застосування штрафних санкцій та процентів. Писав лише розписку і не укладав з позивачем додаткового договору позики, але експертизу свого підпису провести не може через відсутність у нього оригіналу цього договору. Частину позики в сумі 30 000 дол. США повернув. Іншу частину позики не повернув у зв`язку з початком війни та скрутним матеріальним становищем. Суму позики він отримав в інтересах сім`ї, а тому цей спір виник із сімейних правовідносин та не підлягає розгляду у третейському суді.
Третейська угода, що викладена у 5 розділі договору, не може вважатись дійсною, так як не містить реквізитів сторін, до неї не доєднано регламент третейського суду, який повинен містити підпис відповідача. Тому, за відсутності належно узгодженої сторонами третейської угоди чи застереження, справа не могла бути передана на розгляд третейського суду.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_3, поданої представником Порошиною Н. Г., та заяви ОСОБА_2, поданої представником Порошиною Н. Г., відмовлено. Рішення Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 29 червня 2023 року у справі №7/2023 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сум за договором позики залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що третейський суд виходив з того, що між сторонами укладено договір позики, який складається із розписки про передачу коштів та самого договору, де в розділі 5 викладена третейська угода, за якою усі спори, що виникають з цього договору, не обмежуючись спорами які стосуються його укладення, виконання, порушення (стягнення штрафних санкцій, пені неустойки, товарного кредиту тощо), припинення, зміни, розірвання або недійсності, підлягають передачі на розгляд до Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" (справа 7/2023, а. с. 4). Сторони у договорі підтвердили, що ознайомлені із регламентом постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами", який розглядається як невід`ємна частина цієї третейської угоди.
Договір позики та розписка про передачу коштів укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без участі інших осіб. З якою метою передано кошти у позику, сторонами не зазначено.
Тому, приймаючи позовну заяву до розгляду та ухвалюючи оскаржуване рішення, третейський суд діяв в межах повноважень, визначених частиною 1 статті 5 та статтею 6 Закон України "Про третейські суди" .
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення третейським судом прямо вказано про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).
У цій справі ОСОБА_3 подана заява про скасування рішення третейського суду з підстав того, що судом вирішено питання про її права та обов`язки. За заявою відкрито провадження з метою забезпечення прав заявниці на перевірку її аргументів.
На підтвердження доводів ОСОБА_3 надані: копія свідоцтва про укладення 8 червня 2001 року з відповідачем ОСОБА_2 зареєстрованого шлюбу (а. с. 15 зв.) та проходження нею у період шлюбу лікування, починаючи з 12 жовтня 2021 року і по 26 листопада 2021 року, без зазначення його вартості (а. с. 93зв-98). Вважаючи ці докази беззаперечним підтвердженням здійснених витрат на родину, з метою чого відповідачем отримана позика від позивача на суму 84 000 дол. США для проведення лікування очей, заявниця просила скасувати рішення третейського суду, який вирішив питання про її права та інтереси, так як не залучив її в якості учасника справи. Але на підтвердження цієї умови не надала достеменний доказ мети укладення цієї позики та вартість проведеного лікування на очах, яке б відповідало сумі отриманої позики в 84 000 дол. США. При тому посилалася, що такий спір, виник із сімейних правовідносин, внаслідок чого за положеннями статті 6 Закону України "Про третейські суди" не підвідомчий третейському суду.
Тобто заявницею не наведено жодного аргументу або доказу, за яких суд мав би встановити порушення її прав чи обов`язків рішенням третейського суду, оскільки вказане рішення ухвалено у справі про стягнення заборгованості за договором позики, який укладено між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
При розгляді справ, які виникли у спорах про стягнення боргу за договором, що не містить посилання на його укладання в інтересах родини, законодавством про сімейні чи цивільні правовідносини, цивільно-процесуальним законодавством або законодавством про третейські суди не передбачено залучення до участі у справі інших членів родини, зокрема дружини. В той же час як з договору позики, так і з розписки не встановлено, що цей договір укладено відповідачем в інтересах її сім`ї. Посилання на використання грошей у розмірі 84 000 дол. США для виконання хірургічного втручання та лікування ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження як у змісті договору позики та розписки, так і в копіях документів, наданих на обґрунтування доводів заяви про скасування рішення третейського суду.
Доводи про те, що в наступному, в порядку виконання рішення суду виплата одним із подружжя грошей на користь позивача вплине на права та інтереси іншого із подружжя, так як призведе до покладення тягаря сплати боргу за рахунок спільно нажитого у шлюбі майна, не є підставою для скасування рішення третейського суду, оскільки це питання є наслідком виконання рішення суду та врегульовано законодавством. Крім того, наявність рішення третейського суду про стягнення боргу та виданого на його виконання виконавчого листа не створює перешкоди заявниці у судовому захисті її прав, у разі їх порушення при виконанні.
Отже, на час укладення договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та вирішення третейським судом спору по суті, дружина позичальника не була учасником цих правовідносин. У рішенні третейського суду висновків про права та обов`язки ОСОБА_3 немає. Встановлені обставини свідчать про те, що оскаржуване рішення безпосередньо не стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_3, а доводи про порушення її прав цим рішенням є необґрунтованими.
У разі якщо третейським судом не вирішувалося питання про права і обов`язки особи, яка не брала участі у справі та звернулася до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, це є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви такої особи незалежно від її доводів про наявність інших підстав для скасування рішення третейського суду.
Водночас, вирішуючи питання щодо заяви відповідача ОСОБА_2 про скасування рішення третейського суду, суд враховує, що в тексті поданої ним заяви здебільшого він та його представниця посилаються на здійснені третейським судом порушення порядку та процедури розгляду справи, відсутність підтвердження обізнаності відповідача про слухання справи, недоведеність укладення договору позики без заперечень щодо укладення розписки, тобто у заяві містяться посилання на підстави, визначені статтею 376 ЦПК України, для скасування судового рішення суду загальної юрисдикції або його зміни. Але такі доводи не є підставою для скасування рішення третейського суду, чіткий перелік яких міститься у частині другій статті 458 ЦПК України, та цей перелік є вичерпним.
З матеріалів справи третейського суду та матеріалами заяви про скасування рішення третейського суду вбачається, що його ухвалено у спорі, який підвідомчий для розгляду третейським судам у відповідності до статті 6 Закону України "Про третейські суди".
Тому підстави для скасування рішення третейського суду у відповідності до пункту 1 частини другої статті 458 ЦПК України відсутні. Аналогічно відсутні підстави, передбачені пунктом 4 частини другої статті 458 ЦПК України, оскільки найменування та склад суду визначено відповідно до розділу ІІІ Закону України "Про третейські суди".
Щодо доводів заяви ОСОБА_2 про неукладеність чи недійсність третейської угоди суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту договору позики, який містить третейську угоду, в ньому наявні відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження (вступна частина договору), предмет спору (пункт 5.1. договору), місце і дата укладення угоди (вступна частина договору). Визначено в угоді щодо видів спору, за якими може бути ухвалено рішення третейським судом за договором позики.
Доводи про наявність оригіналу договору у матеріалах справи апеляційного суду із зазначенням у реквізитах сторін додатково письмової адреси місця проживання позивача не змінюють зміст як самого договору позики, так і зміст третейської угоди, яка міститься у договорі. Такими є і доводи заявника щодо зазначення в договорі позики його місця проживання, яке не відповідає місцю його реєстрації, оскільки відповідно до статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода має містити відомості саме про місцезнаходження сторін, а не місце їх реєстрації.
Тому третейський суд діяв у межах своїх повноважень. Доказів недійсності третейської угоди, яка була б встановлена за рішенням суду, або неукладеності договору позики через його непідписання позичальником, ОСОБА_2 не надав, а підстави нікчемності третейської угоди законом не визначено. ОСОБА_2 не наведено інших аргументів щодо скасування рішення третейського суду.
Твердження заявника щодо незалучення його дружини до розгляду справи не є підставою для скасування рішення третейського суду з мотивів, які наведені судом за розглядом поданої ОСОБА_3 заяви, до того ж самим ОСОБА_2 не доведено вирішення питання про права та свободи ОСОБА_3 ухваленим рішенням.
Зазначене є підставою для відмови у задоволенні заяви.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення заяв, скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 29 червня 2023 року у третейській справі № 7/2023. Стягнути з позивача судовий збір за подачу заяв та апеляційної скарги на користь заявників.
Апеляційна скарга мотивована тим, що аналіз матеріалів справи свідчить про те, що рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейським застереженням, згідно з яким на розгляд третейського суду передаються спори, що витікають з цього договору позики, але між сторонами договір позики не укладався та ОСОБА_2 не підписувався.
Зміст та форма договору із третейським застереженням, наявність у ній всіх істотних умов, тобто зміст цього договору із третейським застереженням не відповідає правилам, передбаченим статтею 12 Закону України "Про третейські суди", а тому є недійсним в силу закону, тобто нікчемним, що не створює жодних наслідків. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом, тобто має місце його нікчемність (Постанова Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 185/7362/22 (провадження № 61-9741св23)). Належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов`язковою умовою правомірності третейського розгляду, а відтак - і третейського рішення (Узагальнення Верховного Суду України Практики застосування судами Закону України "Про третейські суди").
Вказане свідчить про відсутність підстав для розгляду спору третейським судом, що з огляду на статтю 51 Закону України "Про третейські суди" та статтю 358 ЦПК України є підставою для скасування рішення третейського суду. Однак, апеляційний суд не надав належну правову оцінку та не зробив аналіз доданим до справи доказам, а тому зробив неправильний висновок про дійсність та укладеність договору позики із третейським застереженням. Так, з матеріалів третейської справи вбачається, що рішення третейського суду прийнято на підставі наданих позивачем ОСОБА_1 до суду копії договору позики від 28 липня 2021 року із третейським застереженням та, як додаток до нього - копії розписки ОСОБА_2 від 28 липня 2021 року, згідно з якою він нібито отримав від ОСОБА_1 84 000 дол. США. Ці копії належним чином не засвідчені (на них міститься лише підпис невідомої особи). Між тим, договір позики із третейським застереженням від 28 липня 2021 року не є укладеним, а наявна розписка написана на прохання ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтвердження його обов`язку погасити відсотки за користування коштами. Разом з тим, через скрутне матеріальне становище родини, необхідність хірургічного лікування дружини ОСОБА_2, не був у змозі віддати обіцяні відсотки ОСОБА_1 та на його прохання 28 липня 2021 року написав розписку, визнавши борг перед ОСОБА_1 на суму 84 000 дол. США, 30 000 дол. США з яких повернув, що не заперечується останнім. Отже, фактично кошти у сумі 84 000 дол. США ОСОБА_1 не передавав, а ОСОБА_2 не отримував, що свідчить про відсутність між ними правовідносин позики. Як наслідок, оскільки ОСОБА_2 не отримував цих коштів, то й відсутні докази використання ним 84 000 дол. США та відсутній факт витрачання такої суми грошей на лікування дружини, що підтверджено апеляційним судом. ОСОБА_2 іншу частину обіцяної суми відсотків (54 000 дол. США) ОСОБА_1 не сплатив у зв`язку із різким зростанням курсу дол. США, початком військової агресії російської федерації, ведення бойових дій на території Миколаївської області, переміщення до іншої області та зайняття волонтерською діяльністю, що потягло фінансові проблеми родини. Оскільки ОСОБА_2 такий договір та його умови з позивачем не узгоджував та не підписував, то примірник цього договору у нього відсутній, що позбавляє його можливості виконати експертне дослідження підпису на Договорі.
Слід звернути увагу на те, що цей договір викладено на 2 сторінках, а підпис за ОСОБА_2 знаходиться лише на другій. Окрім цього, наявний в матеріалах третейської справи договір позики та долучений до заяви про видачу виконавчого листа відрізняються, а саме надана до суду копія містить дописки на другому аркуші, адресу проживання позивача, його податковий номер тощо. Вказане свідчить про те, що позивач одноособово вносить до цього договору доповнення чи зміни. Тому у договорі, що був на розгляді третейського суду, відсутні реквізити позивача (адреса проживання позивача, його податковий номер), а місце реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає дійсності, оскільки він зареєстрований на АДРЕСА_2, про що свідчить копія паспорта, що є у справі. Окрім цього, у розділі 5 договору зазначено про те, що Регламент третейського суду є невід`ємною частиною договору, але в його тексті відсутні дані про додатки до договору, Регламент як невід`ємна частина договору до нього не долучений та до суду також не наданий. До того ж, на підтвердження умови п. 5.2 договору відсутній підпис ОСОБА_2 про ознайомлення із Регламентом, тобто він взагалі не обізнаний про його зміст.
Тому між сторонами відсутня дійсна третейська угода чи застереження, що виключає розгляд позову третейським судом у спорах за договором позики, який не укладався, що залишено поза увагою апеляційного суду.
Окрім іншого, третейський суд усупереч вимогам статті 6 Закону України "Про третейські суди" розглянув справу, розгляд якої не належить до його компетенції, оскільки спір виник саме із сімейних відносин, до розгляду якого не було залучено дружину ОСОБА_2, яка солідарно відповідає за зобов`язанням, що виключає розгляд справи третейським судом. Зокрема, якщо позивач вважає укладеним цей договір, то на його укладання з огляду на вимоги статті 65 СК України має бути обов`язкова письмова згода дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Однак, такої згоди остання не надавала. Зміст доданого позивачем договору поруки та вартість позики свідчить про правочин, що виходить за межі дрібного побутового, а тому потребує обов`язкової письмової згоди дружини. Також матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_2 не сплатив позивачу гроші/відсотки саме через сімейні обставини, потребу в хірургічному лікуванні дружини, яке триває досі, тобто спірні правовідносини щодо повернення позивачу відсотків за користування коштами витікають саме із сімейних відносини та не підлягають розгляду третейським судом.
У жовтні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3, ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що у заяві про скасування рішення третейського суду заявники підтвердили той факт, що позичальник отримав кошти у сумі 84 000 дол. США від позикодавця саме в борг. Тому, враховуючи умови укладеного договору, розписка в цьому випадку є не окремим правочином, як зазначають заявники в заяві, а є документом, що був підписаний на виконання умов договору. При цьому, позиція в апеляційній скарзі заявників з приводу того, що ОСОБА_2 взагалі не отримував кошти, суперечить наявним в матеріалах справи доказам - заяві про скасування рішення третейського суду та розписці, написаній власноруч позичальником.
Третейське застереження, викладене у п. 5.1 Договору, за формою і змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, статті 203 ЦК України та статті 12 Закону України "Про третейські суди". Твердження заявників щодо відсутності додатка до договору, регламенту третейського суду, що, на їх думку, робить третейське застереження недійсним, є безпідставним, оскільки таке застереження містить всі необхідні реквізити, які передбачені статтею 12 Закону України "Про третейські суди".