ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2024 року
м. Київ
справа № 380/14867/22
адміністративне провадження № К/990/24284/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 про забезпечення позову (постановлену головуючим суддею Клименко О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 (ухвалена у складі колегії: головуючий суддя Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнирек М.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ-ОІЛ" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТ-ОІЛ" (далі - Товариство, ТОВ "СМАРТ-ОІЛ", позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС, податковий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 02.12.2021 №1219/03-20-09-03-17; зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та поновити інформацію (внести відомості) до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за №03180314202100003.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
19.12.2022 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої вказав на очевидність ознак протиправності оспорюваного розпорядження та зазначив, що анулювання ліцензії за №03180314202100003, виданої ТОВ "СМАРТ-ОІЛ" свого часу на здійснення роздрібної торгівлі пальним за місцем: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 83/Б, має наслідком припинення господарської діяльності; створює передумови для несплати податків, невиплати заробітної плати працівникам та орендної плати за користування нерухомим майном за місцем ведення роздрібної торгівлі; може призвести до руйнування ділової репутації з огляду на неможливість забезпечення позивачем як постачальником пального своїх зобов`язань за укладеними договорами поставок паливно-мастильних матеріалів; втручання контролюючих органів у господарську діяльність Товариства шляхом проведення фактичних перевірок та здійснення нарахувань штрафних санкцій за ведення безліцензійної торгівлі до моменту перевірки в судовому порядку правомірності розпорядження від 02.12.2021 №1219/03-20-09-03-17. Вважає, що до вирішення судового спору щодо законності розпорядження по суті, його істотні права та інтереси будуть порушені та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат навіть у випадку задоволення адміністративного позову, якщо лише суд не застосує заявлений захід забезпечення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023, заяву про забезпечення позову задоволено, забезпечено позов ТОВ "СМАРТ-ОІЛ" у спосіб зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області від 02.12.2021 №1219/03-20-09-03-17 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "СМАРТ-ОІЛ", реєстраційний номер № 03180314202100003, місце роздрібної торгівлі: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд. 83/Б, автозаправна станція, до набрання рішенням суду в адміністративній справі №380/14867/22 законної сили.
Постановляючи зазначену ухвалу про забезпечення позову від 21.12.2022, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що анулювання виданої позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі тягне за собою припинення ним відповідної господарської діяльності. При цьому, дослідивши та оцінивши сукупність поданих позивачем разом із заявою документальних доказів, суд дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Товариства до ухвалення рішення за результатами розгляду позовної заяви (як то втрати прибутку, утворення й накопичення сум заборгованостей зі сплати податків і зборів, виплати заробітної плати найманим працівникам та орендної плати, порушення умов договорів поставок паливно-мастильних матеріалів) та, що їх відновлення потребуватиме від нього значних зусиль і матеріальних витрат. В той же час суд зауважив, що питання щодо встановлення правомірності/протиправності оскаржуваного розпорядження податкового органу підлягає з`ясуванню та доведенню безпосередньо під час розгляду справи по суті, а тому не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Волинській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також зазначав про необґрунтованість поданої Товариством заяви й відсутність документальних доказів існування обставин, у зв`язку з якими процесуальні норми передбачають виникнення підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову; вважає, що Кодексом не визначено можливість суду розглядати повторно подану позивачем заяву з питання забезпечення позову у разі, якщо за результатами вирішення первісної такої ж заяви було ухвалено відмовити у її задоволенні; крім того, наголошував на тому, що заходи забезпечення позову повинні бути адекватними і співрозмірними з позовними вимогами та жодним чином не зумовлювати фактичне вирішення спору по суті на тій стадії, на якій вони вживаються.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Тим часом Львівський окружний адміністративний суд, розглянувши по суті позовні вимоги ТОВ "СМАРТ-ОІЛ" у даній справі, ухвалив рішення від 03.03.2023 про їх задоволення. А саме визнав протиправним та скасував розпорядження від 02.12.2021 №1219/03-20-09-03-17; зобов`язав ГУ ДПС у Волинській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 03180314202100003, яка видана ТОВ "СМАРТ-ОІЛ", та поновити інформацію (внести відомості) до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про зазначену ліцензію. Вказане рішення суду першої інстанції від 03.03.2023 залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 та набрало законної сили.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Правовий аналіз наведених норм статті 150 КАС України дає підстави для висновку, що даний Кодекс не містить положень, які б забороняли звернутися із заявою про забезпечення позову повторно після ухвалення судового рішення про відмову у задоволенні попередньої заяви.
Аналогічна позиція щодо тлумачення змісту вказаних процесуальних норм міститься й у постанові Верховного Суду від 28.11.2023 у справі №160/7089/23.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.