ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 175/3963/20
провадження № 61-11805св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивачі за первісним позовом та відповідачі за зустрічним: ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє як законний представник ОСОБА_3,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
позивач за зустрічним - ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Барильської А. П.,
Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє як законний представник ОСОБА_3, звернулися з позовом до ОСОБА_4,
ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, підстави якого у подальшому уточнили.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що з 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_7, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
ОСОБА_7 був батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла; її неповнолітня дочка -
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на даний час проживає разом з батьком - ОСОБА_2 .
За життя, а саме 23 березня 2019 року, ОСОБА_7 видав ОСОБА_5 довіреність на придбання нерухомого майна.
За час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у шлюбі на підставі зазначеної довіреності 15 липня 2019 року ОСОБА_5, діючи в інтересах батька, придбала житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за тією ж адресою.
Крім того, у власності ОСОБА_7 перебували квартира
АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 .
У 2019 році ОСОБА_7 встановлено діагноз четверта стадія раку верхньої частини лівої легені з супутніми ускладненнями; ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_7 відчув різке погіршення стану здоров`я і впав у кому, що підтверджується інформаційною довідкою та медичною документацією Комунального підприємства "Обласний центр екстреної медичної допомоги", і того ж дня помер.
Позивачі вказували, що у визначений законом строк звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_7 та дізнались, що все належне ОСОБА_7 нерухоме майно у день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 відчужене за договорами купівлі-продажу ОСОБА_4, який є сином ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_7 .
Наголошували на тому, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував без свідомості, у комі II ступеню і цього ж дня помер.
Укладаючи оспорювані договори купівлі-продажу, ОСОБА_5 діяла від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 23 березня 2019 року, однак представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.
ОСОБА_5, діючи у власних інтересах з метою незаконного збагачення, уклала від імені свого батька - ОСОБА_7 у день його смерті договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна.
Зазначали, що оспорювані договори купівлі-продажу спільного сумісного майна подружжя, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією адресою, укладені за відсутності на це згоди ОСОБА_9 .
Договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3, на думку позивачів за первісним позовом, укладені внаслідок зловмисної домовленості, тому підлягають визнанню недійсними на підставі статті 232 ЦК України.
З урахуванням уточнених у вересні 2021 року позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє як законний представник ОСОБА_3, просили:
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку (кадастровий
номер 1221486200:05:011:0043), розташовану за тією ж адресою;
- витребувати з чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної ділянки за тією ж адресою;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_2, укладений ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_7, в інтересах якого на підставі довіреності від 23 березня 2019 року діяла ОСОБА_5, з ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області
Кучмій Н. В., та скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 37506499 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року на зазначену квартиру
за ОСОБА_4 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_7, в інтересах якого на підставі довіреності від 23 березня 2019 року діяла ОСОБА_5,
з ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кучмій Н. В., та скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 37506855 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року на вказану квартиру за ОСОБА_4 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений
ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_7, в інтересах якого на підставі довіреності від 23 березня 2019 року діяла ОСОБА_5, з ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кучмій Н. В., та скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 37507526 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року на зазначений житловий будинок за ОСОБА_4 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1221486200:05:011:0043), яка розташована на АДРЕСА_1, укладений ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_7, в інтересах якого на підставі довіреності від 23 березня 2019 року діяла ОСОБА_5, з ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області
Кучмій Н. В., та скасувати запис про державну реєстрацію права власності
№ 37507732 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_4 .
У березні 2021 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який діє як законний представник ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5,
ОСОБА_6, про визнання добросовісним набувачем.
Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_7, в інтересах якого на підставі довіреності від 23 березня 2019 року діяла ОСОБА_5, уклав з ним договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: житлового будинку
АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,0675 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0043) на АДРЕСА_1,
квартири АДРЕСА_2 та квартири
АДРЕСА_3 за ціною, узгодженою сторонами, та в установленому законодавством порядку.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_4 просив визнати його добросовісним набувачем зазначеного нерухомого майна.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2022 року, ухваленим у складі судді Озерянської Ж. М., у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належними і допустимими доказами не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Також судом першої інстанції зазначено, що довіреність, на підставі якої укладені оспорювані договори купівлі-продажу, є дійсною; ОСОБА_7 на час укладення оспорюваних договорів не визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, а, відтак, ОСОБА_5 відчужувала належне ОСОБА_7 нерухоме майно в межах наданих їй повноважень.
Зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції вважав такими, що задоволенню також не підлягають, оскільки відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 мала права відчужувати нерухоме майно ОСОБА_7 та діяла в межах наданих їй довіреністю від 23 березня 2019 року повноважень.
Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня
2022 року в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_7, в інтересах якого діяла ОСОБА_5, з ОСОБА_4, та скасовано запис про державну реєстрацію права власності № 37506499 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року на зазначену квартиру за ОСОБА_4 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_3, укладений ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_7 , в інтересах якого діяла ОСОБА_5, з ОСОБА_4 та скасовано запис про державну реєстрацію права власності № 37506855 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року на зазначену квартиру за ОСОБА_4 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений
ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_7, в інтересах якого діяла ОСОБА_5, з ОСОБА_4 та скасовано запис про державну реєстрацію права
власності № 37507526 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року на зазначений житловий будинок за ОСОБА_4 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0675 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0043) на АДРЕСА_1, укладений ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_7, в інтересах якого діяла ОСОБА_5, з ОСОБА_4, та скасовано запис про державну реєстрацію права власності № 37507732 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року на земельну ділянку за ОСОБА_4 .
В іншій частині у первісному позові відмовлено.
Задовольняючи частково первісний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, укладаючи оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна за заниженою ціною, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 діяли недобросовісно, оскільки їм достовірно було відомо про тяжкий стан здоров`я ОСОБА_7, з яким
з жовтня 2018 року перебувала у шлюбі ОСОБА_1 ; крім того, оспорювані договори купівлі-продажу порушують майнові права позивачів як спадкоємців першої черги за законом та направлені на недопущення поділу спадкового майна між спадкоємцями.
Також суд апеляційної інстанції вказував на те, що договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки на АДРЕСА_1 порушують право власності
ОСОБА_1, оскільки зазначений житловий будинок та земельна ділянка набуті за час шлюбу ОСОБА_7 і ОСОБА_1, а, відтак, є спільною сумісною власністю подружжя, що ОСОБА_7 за життя не спростував. Крім того, всі оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна укладені за значно заниженими цінами.
Апеляційний суд вважав, що позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частки земельної ділянки, які розташовані на АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають, оскільки договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки визнані судом недійсними і скасована їх державна реєстрація, що поновлює право ОСОБА_1 на 1/2 частку спільного сумісного майна подружжя - зазначеного житлового будинку і земельної ділянки.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржувалось і, відповідно, в апеляційному порядку не переглядалось.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року стягнено з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 179,20 грн в рівних частинах, тобто по 4 089,60 грн з кожного.
Стягнено з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 179,20 грн в рівних частинах, тобто по 4 089,60 грн з кожного.
Апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє як законний представник ОСОБА_3, задоволено частково, судові витрати, понесені позивачами за первісним позовом підлягають стягненню з відповідачів у рівних частинах пропорційно до задоволених позовних вимог - по 8 179,20 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2023 року ОСОБА_5 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, постановленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Вказує, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, апеляційний суд залишив поза увагою те, що спірний житловий будинок та земельна ділянка придбані без нотаріальної згоди ОСОБА_1 як дружини ОСОБА_7, що, на думку заявника, вказує на придбання нерухомого майна за особисті кошти ОСОБА_7 . Крім того, належних і допустимих доказів того, що спірне нерухоме майно придбано за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_7, матеріали справи не містять.
Стаття 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, який, як вважає заявник, не враховано при вирішенні даної справи апеляційним судом.
Заявник наголошувала на тому, що нерухоме майно - спірний житловий будинок та земельна ділянка - мало статус особистої приватної власності ОСОБА_7, оскільки придбано за його особисті кошти, а сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до спільної сумісної власності подружжя і ОСОБА_1 такого не довела.
Крім того, оскаржувані правочини вчинялися за життя ОСОБА_7 в його присутності і нотаріусом було перевірено та встановлено дієздатність ОСОБА_7 на час вчинення правочинів, а факт підписання оспорюваних правочинів особою за довіреністю не може вказувати на їх фіктивність.
Заявник вважає, що апеляційний суд ухвалив судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки при вирішенні справи не врахував висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16 (провадження № 14-260цс19), відповідно до якого фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.
За оскаржуваними правочинами майно не було приховано і нотаріус був повідомлений про отримані від його відчуження кошти, які включені до спадкової маси, тому мають бути розподілені між спадкоємцями.
На думку заявника, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, застосував закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.
Також заявник вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 3 частини першої статті 57 СК України у подібних правовідносинах.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_5 просила про задоволення касаційної скарги.
Позиція інших учасників справи
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє як законний представник ОСОБА_3, - адвокат Тарасевич С. В. подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказував про безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанції про часткове задоволення первісного позову.
Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_7, а ОСОБА_4 - онуком ОСОБА_7 та сином ОСОБА_5 . Неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, законним представником якої є ОСОБА_2, є онукою ОСОБА_7 та спадкоємцем першої черги за правом представлення після ОСОБА_8, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_5, яка діючи на підставі довіреності та в інтересах ОСОБА_7, і ОСОБА_4 звернулись до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. щодо укладення договорів купівлі-продажу належного ОСОБА_7 нерухомого майна; цього ж дня ОСОБА_7 помер.
Оспорювані договори купівлі-продажу укладені ІНФОРМАЦІЯ_6 року, в той час як згідно з довідкою Комунального підприємства "Обласний центр екстреної медичної допомоги" саме ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 року о 00:46 год викликала швидку медичну допомогу ОСОБА_7, тобто ОСОБА_5 була обізнана про тяжкий стан та перебування ОСОБА_7 у комі.
Заявник наголошував на тому, що оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. ІНФОРМАЦІЯ_6 року о 12:22 год, 12:36 год, 12:55год та 12:55 год; при цьому часом смерті ОСОБА_7 є 14:20 год.
Разом з цим, у касаційній скарзі ОСОБА_5 стверджує, що оспорювані правочини вчинялися за життя ОСОБА_7 та в його присутності і нотаріусом було перевірено та встановлено дієздатність ОСОБА_7 . Такі твердження
ОСОБА_5 суперечать обставинам справи, а також змісту самих договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
Твердження ОСОБА_5 стосовно того, що житловий будинок
АДРЕСА_4 та земельна ділянка за тією ж адресою є особистою приватною власністю ОСОБА_7, заявник також вважає безпідставними, оскільки за життя ОСОБА_7 не доводив факт придбання зазначеного майна за його особисті кошти. За таких обставин спірне майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ; смерть одного із подружжя не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що житловий будинок АДРЕСА_4 та земельна ділянка за тією ж адресою придбані за час шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_1 та є їх спільною сумісною власністю.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_5 також зазначала, що нею до матеріалів справи долучені копії заяв, подані приватному нотаріусу про наявність спадкового майна у формі грошових коштів у розмірі 1 490 398 грн, які отримані ОСОБА_7 від продажу нерухомого майна за оспорюваними правочинами. Необхідно зазначити, що ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції такі заяви не досліджувались, оцінка їм не надавалась, оскільки таких заяв матеріали справи не містять.
На думку представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє як законний представник ОСОБА_3, - адвоката Тарасевич С. В. висновки, викладені у постановах, на які посилається ОСОБА_5 та які стали підставами для відкриття касаційного провадження, не мають жодного відношення до даної справи, оскільки фактичні обставини є відмінними від обставин справи, що переглядається.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 175/3963/20.
Цією ж ухвалою зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє як законний представник ОСОБА_3,
до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про:
- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої
Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року
у справі № 693/624/19 (провадження № 61-6420св21), у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17;
- відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо
застосування пункту 3 частини першої статті 57 СК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 1 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 перебував у шлюбі з ОСОБА_10, яка ІНФОРМАЦІЯ_4 померла.
У цьому шлюбі народились ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 суди встановили, що 28 квітня 2007 року ОСОБА_11 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище на " ОСОБА_2".
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_3, батьками якої є ОСОБА_8 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження
серії НОМЕР_2, виданим Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 19 червня 2009 року.
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 суди встановили, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_12 17 серпня 1996 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 та змінила прізвище на " ОСОБА_12", що підтверджується копією паспорта.
ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб № НОМЕР_4, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Алмати Алматинського району Республіки Казахстан,
ОСОБА_7 з 29 жовтня 2018 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 .
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 березня 2019 року ОСОБА_7 видав ОСОБА_5 довіреність, якою уповноважив останню представляти його інтереси у всіх органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також з питань, пов`язаних з відчуженням (продаж, міна, рента, оренда) від його імені будь-якого нерухомого і рухомого майна та придбання на його ім`я будь-якого нерухомого та рухомого майна.
15 липня 2019 року ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_7, уклала договори купівлі-продажу житлового будинку
АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0675 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0043), яка розташована за тією ж адресою.
У пункті 2.10 договору купівлі-продажу житлового будинку зазначено, що покупець - ОСОБА_7 набуває майно в особисту власність та за особисті кошти, оскільки з 16 травня 2015 року є вдівцем. Аналогічне посилання містить пункт 1.8 договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Встановлено судами попередніх інстанцій і те, що ОСОБА_7 належала
квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Комунальним підприємством "Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації" та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 березня 2019 року, і квартира
АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 9 вересня 2017 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 9 вересня 2017 року після
дружини - ОСОБА_10 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 14 серпня 2020 року та лікарським свідоцтвом про
смерть № 78.
ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_5, діючи на підставі довіреності від 23 березня
2019 року, укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_4, а саме: договір купівлі-продажу житлового будинку
АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0675 га на
АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. посвідчені вказані договори купівлі-продажу та внесено відповідні відомості до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Щодо вирішення позовних вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0675 га, розташованих на АДРЕСА_1
За змістом пункту 3 частини третьої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі, в судовому порядку.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої
Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18). Підстав відступу від зазначених висновків не встановлено.