ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 639/5325/21
провадження № 61-10358св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мороз Галина Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду
від 07 червня 2023 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Маміної О. В., Мальованого Ю. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просив:
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 50/100 часток у праві власності на житловий будинок
АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 ;
- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 17 лютого 2016 року до
30 вересня 2019 року;
- визнати договір дарування від 07 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 удаваним та договором купівлі-продажу 37/100 часток у праві власності на житловий будинок
АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель;
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 37/100 часток у праві власності на житловий будинок
АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2022 року у складі судді Марченка В. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 50/100 часток у праві власності на житловий будинок
АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 .
В решті позову відмовлено.
Короткий зміст судових рішень апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог задоволено.
Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині: визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 50/100 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 .
Визнано рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2022 року в цій частині нечинним, провадження у справі у зазначеній частині закрито.
Зобов`язано Управління Державної казначейської служби в Основ`янському районі м. Харкова повернути ОСОБА_1 25 % судового збору сплаченого ним під час подання апеляційної скарги.
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу; про визнання договору дарування від 07 червня 2016 року удаваним залишено без змін.
У квітні 2023 році ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила визнати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору в сумі 2 370,95 грн нечинним, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що на час розгляду справи ОСОБА_1 відмовився від частини позовних вимог, яка була задоволена судом першої інстанції, у зв`язку з чим на відповідача було покладено обов`язок сплатити на користь позивача судовий збір у сумі 2 370,95 грн, що не вирішено при закритті провадження у суді апеляційної інстанції.
Також зазначала, що у відзиві на апеляційну скаргу заявниця просила вирішити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн, понесення яких підтверджено доказами, водночас це питання вирішено не було.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2023 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відзив на апеляційну скаргу подано із пропуском строку, тому він не був врахований судом, отже відповідачем не дотримано вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України, що є підставою для залишення заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу без задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
07 липня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового судового рішення та стягнути з позивача на її користь 13 000 грн витрат на правову допомогу.
У касаційній скарзі заявниця посилається на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що строк на подання відзиву на апеляційну скаргу пропущено, оскільки ухвалу про відкриття апеляційного провадження стороною відповідача не отримано, відзив подано протягом 5 днів з моменту ознайомлення із матеріалами справи, додатково подана заява про продовження строку на подання відзиву, яку суд апеляційної інстанції не розглянув.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції у постанові від 29 березня 2023 року не зазначив, що відзив не враховано у зв`язку з пропуском строку на його подання.
Вважає, що суд апеляційної інстанції не мав застосовувати вимогу частини восьмої статті 141 ЦПК України, а застосувавши вказану норму процесуального права, неправильно визначив результат розгляду поданої заяви про ухвалення додаткового рішення.
На думку відповідача судом апеляційної інстанції допущено порушення статей 134, 137, 141, 178, 270 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність постановленої судом апеляційної інстанції ухвали. Зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу є недоведеним. Крім того, відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заявила про понесення відповідних витрат, був поданий з порушенням строків, встановлених в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
01 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого
2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що "вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні".
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зробила заяву про понесення витрат на правничу допомогу та до якого додано відповідні докази, був поданий із порушенням строку, встановленого в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, а тому вважав, що заявник не дотримався вказаних у частині восьмій статті 141 ЦПК України умов для звернення із відповідною заявою про розподіл судових витрат.