ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 644/1574/23
провадження № 61-17164 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1, Головне управління Національної гвардії України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 липня 2023 року у складі судді Бугери О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Бурлака І.В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У березні 2023 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою,заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1, Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту перебування малолітніх дітей на утриманні.
Заява обґрунтована тим, що вона є одинокою матір`ю та виховує синів - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, запис про народження яких зроблено відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Вказувала, що отримує державну соціальну допомогу як одинока малозабезпечена мати, проте суттєву матеріальну допомогу в утриманні дітей надавав її батько - ОСОБА_5 .
З початком військової агресії російської федерації проти України ОСОБА_5 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Під час бойового завдання ОСОБА_5 отримав поранення, внаслідок якого ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І. І. Мечникова. Причиною смерті стала поліорганна недостатність.
Зазначала, що подача заяви зумовлена необхідністю реалізації права на отримання дітьми одноразової грошової допомоги через загибель військовослужбовця, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як особами, що перебували на утриманні загиблого.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт перебування ОСОБА_2, ОСОБА_3 на утриманні діда ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року, провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування малолітніх дітей на утриманні закрито.
Суди виходили із того, що між ОСОБА_1 та військовою частиною виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за її неповнолітніми дітьми певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати грошової допомоги їм, як членам сім`ї, що перебували на утриманні діда, загиблого військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими їх цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а тому не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
У спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні певного соціального статусу її неповнолітніх дітей. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту перебування ОСОБА_2, ОСОБА_3 на утриманні діда ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від поранень, отриманих при участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тому провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
При цьому суди посилалися на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 липня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року й передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішення заявник зазначає неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України), не дослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 644/1574/23 із Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування її неповнолітніх дітей на утриманні діда ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки у заяві відсутні вимоги заявника про вирішення публічно-правового спору як підстави для отримання виплат, передбачених законодавством, що не дає підстав для вирішення вимог заявника за правилами адміністративного судочинства.
Суди не врахували висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції у контексті застосування статей 293, 315 ЦПК України та помилково застосували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У березні 2023 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1, Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту перебування малолітніх дітей на утриманні діда ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від поранень, отриманих при участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації.
Метою встановлення вказаного юридичного факту ОСОБА_1 зазначила призначення та отримання дітьми одноразової грошової допомоги через загибель військовослужбовця, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як особами, що перебували на утриманні загиблого.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулася до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - встановлення факту перебування її дітей на утриманні діда - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.