ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 175/3002/21
провадження № 61-11535св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, державного підприємства "Дніпровське лісове господарство",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Зайцевої С. А., Новікової Г. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2021 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, державного підприємства "Дніпровське лісове господарство" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.
2. Позовна заява обґрунтована тим, що прокуратурою встановлено, що згідно з наказом управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 02 березня 2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, на території Кіровської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області та передано у власність вказану земельну ділянку.
3. На підставі вказаного наказу приватним нотаріусом зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .
4. 29 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. Згідно вказаного договору ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку.
5. Разом зі тим, прокурор посилався на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:01:012:0146 до її передачі у приватну власність відповідно до наказу управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 02 березня 2016 року мала лісогосподарське призначення та вкрита лісом.
6. Таким чином, вважав, що відбулась незаконна зміна цільового призначення землі.
7. Земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та розташована у 44 кварталі, виділ 3 Обухівського (Кіровського) лісництва ДП "Дніпровський лісгосп".
8. Враховуючи викладене просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 травня 2017, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пустовим С. В. за № 324, предметом якого є земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (номер запису про право 20700308);
- усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, яка розташована на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення (витребування) на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування державного підприємства "Дніпровське лісове господарство" із незаконного володіння ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2023 року позовні вимоги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, ДП "Дніпровське лісове господарство", задоволено у повному обсязі.
10. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 травня 2017, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пустовим С. В. за № 324, предметом якого є земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (номер запису про право 20700308).
11. Усунуто перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, яка розташована на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення (витребування) на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування ДП "Дніпровське лісове господарство" із незаконного володіння ОСОБА_1 .
12. Вирішено питання щодо судових витрат.
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що чинним законодавством можливість передачі у приватну власність земель лісогосподарського призначення для індивідуального садівництва не передбачено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
14. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Туманова С. Г. задоволено.
15. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2022 року скасовано.
16. У задоволенні позовних вимог відмовлено.
17. Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивач, звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, стороною якого він не був, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.
18. Апеляційний суд зазначив, що якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, то така вимога підлягає розгляду та вирішенню за правилам статей 387, 388 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. У серпні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
23. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі
№ 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц,
від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3311/17, 911/3574/17, 911/3897/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 366/3242/17 від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16,
від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що спірна земельна ділянка була та залишається вкритою лісовим масивом, тому усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою є належним та ефективним способом захисту інтересів держави у випадку зайняття заліснених земель з порушенням положень ЗК та ЛК України.
26. Вважає, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення всупереч ЗК та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов.
27. Отже, на думку заявника, захист інтересів держави як власника спірної земельної ділянки, що вибула з її володіння, здійснюється шляхом подання негаторного позову на підставі статті 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28. Згідно з наказом управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 02 березня 2016 року №31-403-06-690/2-16 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, на території Кіровської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області та передано у власність вказану земельну ділянку.
29. На підставі вказаного наказу приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пустовим С. В. 12 квітня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказану земельну ділянку (запис про право власності 14183190).
30. 29 травня 2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пустовим С. В. за № 324. Згідно з вказаним договором ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, на території Кіровської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 903163712214), про що 29 травня 2017 року внесено запис про право власності за № 20700308 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
31. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 червня 2021 року власником земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, являється ОСОБА_1 .
32. Судами встановлено, що зазначена земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням вимог земельного та лісового законодавства України.
Позиція Верховного Суду
33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
34. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
35. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
39. Звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор вказував, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду та протиправно вибула з власності держави.
40. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що чинним законодавством можливість передачі у приватну власність земель лісогосподарського призначення для індивідуального садівництва не передбачена.
41. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки останній мав звернутися до суду на підставі статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов), а не на підставі статті 391 ЦК України (негаторний позов).
42. При цьому як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду.
43. Таким чином, враховуючи те, що судами встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, тому суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права.