ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2024 року
м. Київ
справа № 522/3342/22
провадження № 61-9651св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнова Олексія Миколайовича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Шенцевої О. П., та постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Воронцової Л. П., Склярської І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2022 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву банк мотивував тим, що з 15 жовтня 2019 року є правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" згідно з рішенням Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") від 15 жовтня 2019 року № 5/2019 щодо припинення АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк".
25 квітня 2008 року АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2008/695-Ф03.14/20, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 396 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості до 24 квітня 2019 року на умовах, визначених цим договором.
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" 32 686,14 доларів США заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.
Позивач указував, що оскільки рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 січня 2012 року стягнуто всю заборгованість за кредитним договором достроково, то в кредитора виникло право нараховувати проценти за неправомірне користування кредитом в іншому (збільшеному) розмірі, адже після отримання вимоги про дострокове погашення заборгованості або винесення рішення суду про стягнення такої заборгованості достроково, вся заборгованість за кредитним договором вважається простроченою, оскільки такими діями кредитор змінив строк кредитування.
Відповідач не виконувала умови договору належним чином, станом на 23 листопада 2021 року виникла заборгованість, розрахована на підставі частини другої статті 625 ЦК України, що складається із суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість - 32 686,14 доларів США.
АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з відповідача заборгованість, розраховану на підставі частини другої статті 625 ЦК України та пунктів кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 06 січня 2012 року № 2008/695-Ф03.14/20, яка складається із суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість і становить 32 686,14 доларів США.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2022 року позовні вимоги АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" заборгованість, розраховану на підставі частини другої статті 625 ЦК України та пунктів Кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 06 січня 2012 року № 2008/695-Ф03.14/20, що складається із суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість і становить 32 686,14 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" витрати зі сплати судового збору у сумі 13 951,51 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2022 року змінено.
Виключено з резолютивної частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2022 року слова: "та пунктів кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 2008/695-Ф03.14/20 від 06.01.2012 року".
У решті рішення суду залишено без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, із розрахунку, наданого позивачем, встановив, що періодом нарахування 3 % річних є період з 23 листопада 2018 року до 23 листопада 2021 року, базою для нарахування є сума боргу у розмірі 363 179,38 доларів США з урахуванням сплачених відповідачем після ухвалення рішення Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 січня 2012 року коштів у сумі 18 750,00 доларів США, тому дійшов висновку про наявності правових підстав для стягнення 3 % річних на суму боргу, що узгоджується з положенням частини другої статті 625 ЦК України.
При цьому суд апеляційної інстанції вважав слушними доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції безпідставно послався у рішенні на пункти кредитного договору при нарахуванні 3 % річних, оскільки за фактично встановлених обставин 3 % річних нараховані на підставі частини другої статті 625 ЦК України, а тому із резолютивної частини рішення суду першої інстанції слова: "та пунктів кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором №200/695-ФО3.14/20 від 25.04.2008 року" вважав за потрібне виключити.
Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи апеляційної скарги про те, що наявність між сторонами договору іпотеки від 25 квітня 2008 року, яким забезпеченні зобов`язання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 2008/695-ФО3.14/20, виключає можливість застосування частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вважав такі доводи власним тлумаченням норм права відповідачем.
Короткий зміст касаційної скарги
У червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Смірнов О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
04 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнова О. М. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
20 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Приморського районного суду м. Одеси, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статті 625 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що спірним рішенням суду з відповідача стягнуто заборгованість, що розрахована на підставі частини другої статті 625 ЦК України та пунктів кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 25 квітня 2008 року, становить 32 686,14 доларів США та складається з суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість.
Апеляційним судом проігноровано, що у подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом") .
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на невідповідність позовних вимог вимогам частини другої статті 625 ЦК України, під час застосування цієї норми права діяв усупереч висновків Верховного Суду, якими вказано, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором, а також що нараховані за "користування кредитом" проценти унеможливлюють їх тлумачення як міри відповідальності.
Кредитор не використав ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору. Не дотримано баланс інтересів позичальника та позикодавця у межах кредитних відносин.
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 квітня 2008 року між АТ "Укрсоцбанк"(кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 2008/695-ФО3.14/20, відповідно до умов якого, кредитор надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 396 000,00 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти.
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 25 квітня 2008 року № 2008/695-ФО3.14/20 у сумі 381 929,38 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 06 січня 2012 року становить 3 051 539,36 грн. У задоволенні решти позовних вимог АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням АТ "Укрсоцбанк" від 15 жовтня 2019 року № 5/2019 припинено АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк".
Пунктом 1.2 вказаного рішення визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк" є АТ "Альфа-Банк" з 15 жовтня 2019 року.
Із розрахунку, наданого позивачем, встановлено, що періодом нарахування 3 % річних є період з 23 листопада 2018 року до 23 листопада 2021 року, базою для нарахування є сума боргу у розмірі 363 179,38 доларів США з урахуванням сплачених відповідачем після ухвалення рішення Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 січня 2012 року коштів у сумі 18 750,00 доларів США.
Встановлено, що матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" у добровільному порядку сплатила заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 25 квітня 2008 року № 2008/695-ФО3.14/20 у розмірі 363 179, 38 доларів США.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).