Постанова суду № 755/11610/16 від 06.03.2024 про стягнення коштів

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 755/11610/16

провадження № 61-5319св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про стягнення коштів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі анкет-заяв він відкрив банківські карткові рахунки та отримав електронні платіжні засоби - платіжні картки ПАТ КБ "ПриватБанк".

Станом на 20 липня 2016 року на його банківських рахунках знаходилися грошові кошти в сумі 732 839,43 грн та 13 636,04 доларів США.

11 листопада 2014 року відповідач заблокував указані банківські рахунки та зупинив надання будь-яких платіжних послуг за ними.

У зв`язку з цим він неодноразово звертався до банку із заявами про розблокуванням належних йому банківських рахунків та поновлення платіжних операцій за ними, а також - про переведення грошових коштів з його рахунків безготівковим шляхом на рахунок в іншому банку. У відповідь на такі звернення він отримав три листи, в жодному з яких банк не повідомив про причини перешкоджання здійсненню ним його права власності на належні йому кошти, що зберігаються на відповідних банківських рахунках, відкритих у ПАТ КБ "ПриватБанк".

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти:

- за рахунком № НОМЕР_1 - в розмірі 69 197,38 грн, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) три відсотки річних - 5 664,71 грн, інфляційні втрати - 57 048,89 грн, згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" пеню (три відсотки) - 2 026 099,29 грн;

- за рахунком № НОМЕР_2 - в розмірі 650 232,85 грн, відповідно до статті 625 ЦК України три відсотки річних - 53 230,02 грн, інфляційні втрати - 536 076,15 грн, згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" пеню (три відсотки)- 19 038 817,85 грн;

- за рахунком № НОМЕР_3 - в розмірі 10 917 доларів США, відповідно до статті 625 ЦК України три відсотки річних - 893,73 доларів США, згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" пеню (три відсотки) - 319 661,47 доларів США;

- за рахунком № НОМЕР_4 - в розмірі 2 718,64 доларів США, відповідно до статті 625 ЦК України три відсотки річних - 222,56 доларів США, згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" пеню (три відсотки) - 79 601,78 доларів США;

- за рахунком № НОМЕР_5 - в розмірі 13 409,20 грн, відповідно до статті 625 ЦК України три відсотки річних - 1 097,72 грн, інфляційні втрати - 11 055,04 грн, згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" пеню (три відсотки) - 392 621,38 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що враховуючи відсутність доказів подання позивачем до ПАТ КБ "ПриватБанк" належно оформлених розрахункових документів про перерахування або видачу йому коштів, а також - щодо відмови банку у здійсненні таких дій (у видачі або перерахуванні коштів), підстав для стягнення сум у заявленому розмірі немає.

Постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. задоволено частково. Постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що починаючи з листопада 2014 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявами, в яких просив пояснити причини блокування його банківських рахунків і неможливості перерахувати кошти. В установлені законом строки відповідач не поновив проведення фінансових операцій, не звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами, не повідомив позивача про причини подальшого призупинення фінансових операцій. При апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції не врахував вищевказаних обставин, не перевірив правомірності дій банку щодо блокування в період з 2014 року до 2017 року відкритих на ім`я позивача карткових рахунків, не дослідив, чи мали місце порушення з боку банку вимог законодавства, за наслідками яких були заблоковані карткові рахунки, не оцінив належним чином тривале листування сторін і обставини визнання банком неможливості перерахування коштів, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про можливість залишення без змін рішення місцевого суду про відмову у стягненні коштів з мотивів неподання банку розпорядження про перерахування коштів на інший рахунок.

Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не звертався у встановленому законом порядку до ПАТ КБ "ПриватБанк" з будь-якими вимогами про зняття (перерахування) коштів, закриття рахунків або розірвання договорів, а тому у відповідача не виникли відповідні зобов`язання. ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження подання до ПАТ КБ "ПриватБанк" оформлених відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахункових документів про перерахування або видачу йому коштів. В матеріалах справи наявні лише запити позивача в електронному вигляді, які містять питання, наприклад: "Прошу повідомити, по якій причині мою картку НОМЕР_6 заблоковано?". На запити від 08 грудня 2014 року, від 09 березня 2015 року та від 14 квітня 2015 року щодо розблокування належних ОСОБА_1 банківських платіжних карток працівники відповідача надавали відповіді, зі змісту яких не вбачається, що картки позивача були заблоковані. Доводи апеляційної скарги про те, що з листопада 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" заблокувало банківські рахунки позивача, про що свідчать відповідні листи відповідача, колегія суддів не взяла до уваги, оскільки зазначені обставини не знайшли свого підтвердження, а на свої запити в електронному вигляді позивач кожного разу отримував вичерпну відповідь працівників банку.

Постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. задоволено частково. Постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що в порушення вимог статті 417 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час нового розгляду цієї справи апеляційний суд не виконав вказівок, що містилися в постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року, зокрема: не перевірив правомірності дій банку щодо блокування відкритих на ім`я позивача карткових рахунків; не дослідив, чи мали місце з боку банку порушення вимог законодавства, за наслідками яких були заблоковані карткові рахунки; не оцінив належним чином тривале листування сторін і обставини визнання банком неможливості перерахування коштів. Крім того, повторно переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази і не дав правової оцінки доводам позивача про те, що він подавав ПАТ КБ "ПриватБанк" розрахунковий документ на переказ коштів, зокрема в електронному вигляді із застосуванням програмно-технічних засобів, що не суперечить положенням Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон № 2346-ІІІ). При цьому, зазначивши, що ОСОБА_1 не звертався до банку в установленому законом порядку, суд не вказав, чим такий порядок передбачений і в чому він полягає. Таким чином, суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року змінено. Викладено мотивувальну частину рішення місцевого суду в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наразі на зазначених позивачем рахунках відсутні грошові кошти, доказів їх безпідставного списання матеріали справи не містять. Крім того, відсутні докази на підтвердження факту порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунків з огляду на встановлені обмеження, застосовані суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до положень Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1702-VІІ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі - Закон № 1702-VІІ). Матеріали справи також не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які спростували б законність блокування рахунків позивача. Правочини з цього приводу, на переконання колегії суддів, є правомірними відповідно до статті 204 ЦК України, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом. Аналогічними за своєю правовою природою, з точки зору суду, є правочини й щодо повного списання грошових коштів з рахунків позивача за відсутності доказів незаконності таких дій банку. Надані місцевому суду докази тривалого листування сторін та визнання банком неможливості перерахування позивачу коштів, про необхідність врахування яких зазначено в постановах Верховного Суду, з огляду на викладене не свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки на час апеляційного перегляду цієї справи на належних позивачу рахунках вже немає грошових коштів. Доводи апеляційної скарги про блокування рахунків позивача, обмеження у праві користування грошовими коштами, звернення із заявами до правоохоронних органів, неодноразові вимоги до відділень відповідача про повернення грошових коштів в даному випадку правового значення не мають та не спростовують законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині вирішення спору по суті.

Постановою Верховного Суду від 29 червня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що правомірність блокування карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача, могла бути обґрунтованою лише у випадку подальшого вчинення ПАТ КБ "ПриватБанк" дій, визначених Законом № 1702-VІІ, а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування карток.

Посилаючись на відсутність доказів на підтвердження факту порушення відповідачем доручення клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунків з огляду на встановлені обмеження, застосовані банком як суб`єктом первинного фінансового моніторингу, апеляційний суд не врахував, що обмеження права позивача розпоряджатися рахунками діяло понад строки, встановленні чинним законодавством, а відповідні заяви неодноразово подавалися ним вже поза межами цих строків.

В оцінці поведінки та способу ведення справ банком Верховний Суд врахував те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи ПАТ КБ "ПриватБанк" не надало належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження правомірності блокування карткових рахунків позивача, в тому числі поза межами строків, визначених у статті 17 Закону № 1702-VІІ, то такі дії банку свідчать про порушення майнових прав позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належними йому грошовими коштами на банківських рахунках.

Разом з тим в силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду цієї справи з огляду на таке.

В цій справі апеляційний суд встановив, що на виконання вимог постанови державного виконавця про арешт майна божника ПАТ КБ "ПриватБанк" в лютому 2017 року наклало арешт на всі рахунки позивача.

В подальшому на виконання платіжної вимоги державного виконавця від 23 березня 2017 року № В14-471 ПАТ КБ "ПриватБанк" перерахувало з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 на рахунок виконавчої служби грошові кошти в розмірі 650 232,85 грн; призначення платежу: стягнуто при примусовому виконанні виконавчого листа № 591/324/16-ц від 20 листопада 2016 року, виданого Зарічним районним судом міста Суми.

Однак апеляційний суд не встановив з достатньою повнотою обставини та не дав правової оцінки (з посиланням на нормативно-правові акти: положення, інструкції тощо) правомірності дій банку щодо накладення арешту на грошові кошти, які знаходилися на рахунках боржника, за постановою про арешт коштів державного виконавця та подальшого списання за платіжною вимогою з карткового рахунку позивача № НОМЕР_2 суми в розмірі, який визначений виконавчим документом, в тому числі з урахуванням того, що такий арешт і списання були вчинені майже через два роки після отримання банком вимоги клієнта про перерахунок грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2 на його особистий рахунок, відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк").

23 березня 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направило ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договорів і закриття рахунків на підставі статті 64 України "Про банки і банківську діяльність" та частини першої статті 10 Закону № 1702-VІІ, в якому просило позивача у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення звернутися до будь-якого відділення банку для перерахування залишків грошових коштів на рахунок, відкритий ним в іншому банку.

17 квітня 2017 року позивач звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою, в якій просив перерахувати залишки грошових коштів, що знаходяться на його рахунках в названому банку, на його рахунок, відкритий в ПАТ "Альфа-Банк".

Однак, посилаючись на те, що на час апеляційного перегляду справи на рахунках позивача вже були відсутні грошові кошти і доказів їх безпідставного списання матеріали справи не містять, апеляційний суд не дослідив та не перевірив, на якій правовій підставі, коли і на чию користь (самого банку чи клієнта) відбулося списання (перерахування) залишків грошових коштів, які знаходилися на карткових рахунках позивача № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 .

Встановлення зазначених обставин має важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки у випадку повернення банком згаданих залишків коштів позивачу вимоги останнього про їх стягнення з відповідача не підлягатимуть задоволенню, і навпаки, якщо банк списав належні клієнту грошові кошти на свою чи третіх осіб користь, - позов в означеній частині є обґрунтованим.

Висновки апеляційного суду про те, що дія зі списання (перерахування) грошових коштів є правочином, не відповідають наведеному в законі визначенню правочину, оскільки за своєю суттю таке списання (перерахування) є банківською операцією та не має всіх складових елементів правочину. Відтак, до цієї операції не можуть бути застосовані норми закону, що регулюють питання правомірності правочину, а саме стаття 204 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, суд апеляційної інстанції не навів в оскаржуваній постанові ні норм права, ні обставин справи, які вказували б на необґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог щодо стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України та частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", за весь час незаконного утримування (блокування) банком коштів та безпідставного користування ними, а отже, фактично не розглянув ці вимоги по суті, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи.

Тому апеляційному суду необхідно надати правову кваліфікацію відносинам сторін та з`ясувати, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин норми матеріального права, якими позивач обґрунтовував вищезгадані вимоги.

Таким чином, не встановивши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та допустивши зазначені порушення норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову з наведених в оскаржуваній постанові підстав. Суд не сприяв всебічному й повному з`ясуванню дійсних обставин справи та фактично не вирішив спір по суті.

Останньою постановою Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти: за рахунком № НОМЕР_1 - в розмірі 69 197,38 грн, відповідно до статті 625 ЦК України три відсотки річних - 5 664,71 грн, інфляційні втрати - 57 048,89 грн; за рахунком № НОМЕР_2 - в розмірі 650 232,85 грн, відповідно до статті 625 ЦК України три відсотки річних - 53 230,02 грн, інфляційні втрати - 536 076,15 грн; за рахунком № НОМЕР_3 - в розмірі 10 917 доларів США, відповідно до статті 625 ЦК України три відсотки річних - 893,73 доларів США; за рахунком № НОМЕР_4 - в розмірі 2 718,64 доларів США, відповідно до статті 625 ЦК України три відсотки річних - 222,56 доларів США; за рахунком № НОМЕР_5 - в розмірі 13 409,20 грн, відповідно до статті 625 ЦК України три відсотки річних - 1 097,72 грн, інфляційні втрати - 11 055,04 грн. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" належним чином не обґрунтувало правомірність блокування карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача, не надало доказів на підтвердження наявності порушень позивачем вимог законодавства, за наслідками яких було заблоковано його карткові рахунки, та за неодноразовими зверненнями позивача не вчинило дій, направлених на розблокування карткових рахунків. Таким чином заблокування банком карткових рахунків позивач поза межами строків, зазначених у частинах першій - п`ятій статті 17 Закону № 1702-VІІ, свідчать про порушення майнових прав позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належними йому грошовими коштами на банківських рахунках.

Арешт рахунків позивача та перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок державного виконавця, вчинено банком майже через два роки після отримання вимоги позивача про перерахування грошових коштів з вказаного рахунку на його особистий рахунок, відкритий в ПАТ "Альфа-Банк", що на думку колегії суддів апеляційного суду свідчить про неправомірність дій банку.

23 березня 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направило ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договорів і закриття рахунків на підставі статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та частини першої статті 10 Закону № 1702-VІІ, в якому просило позивача у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення звернутися до будь-якого відділення банку для перерахування залишків грошових коштів на рахунок, відкритий ним в іншому банку.

Натомість, згідно виписок по рахунку ОСОБА_1, кошти з рахунків НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 були списані банком за наказом дерискінг, також кошти були списані банком і з рахунку № НОМЕР_5 .

Кошти позивача розміщені на рахунку № НОМЕР_2 були перераховані банком на рахунок державного виконавця на виконання платіжного доручення останнього.

Згідно довідок ПАТ КБ "ПриватБанк" від 04 червня 2021 року станом на 03 червня 2021 року баланс (залишок грошових коштів) на рахунках ОСОБА_1 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 складає 0,00 грн.

Тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що кошти позивача розміщені ним на рахунках № НОМЕР_1 у сумі 69 197,38 грн; № НОМЕР_3 у сумі 10 917,40 доларів США; № НОМЕР_4 у сумі 2 718,64 доларів США; № НОМЕР_5 у сумі 13 409,20 грн були списані банком без достатньої на те правової підстави, а з рахунку № НОМЕР_2 перераховані на виконання платіжного доручення державного виконавця від 23 березня 2017 року, за наявності поданої 03 квітня 2015 року заяви позивача про перерахування коштів.

У своїй сукупності зазначене свідчить про неправомірність дій відповідача та наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача коштів: за рахунком № НОМЕР_1 у сумі 69 197,38 грн; за рахунком № НОМЕР_2 у сумі 650 232,85 грн; за рахунком № НОМЕР_3 у сумі 10 917,40 доларів США; за рахунком № НОМЕР_4 у сумі 2 718,64 доларів США; за рахунком № НОМЕР_5 у сумі 13 409,20 грн.

Оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк" прострочило виконання зобов`язання з повернення належних позивачу коштів, то наявні підстави для стягнення з банку на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до вимог статті 625 ЦК України за період з 11 листопада 2014 року (момент прострочення виконання вимог позивача щодо повернення коштів) по 03 серпня 2017 року (згідно заяви про збільшення позовних вимог), що становить 997 днів. При цьому апеляційний суд навів відповідний розрахунок, згідно з яким розмір трьох відсотків річних та інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем. Враховуючи, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про стягнення цих коштів у розмірі заявлених позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", апеляційний суд виходив з того, що базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача, проте здійснення такої плати не передбачається умовами договору про відкриття поточних рахунків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 квітня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, а 02 травня 2023 року - уточнену касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, в постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18 тощо, а також - не дослідив зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду міста Києва.

28 червня 2023 року справа № 755/11610/16 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що позивач не підтвердив жодним належним доказом, що відбулося блокування банком його рахунків та в яку саме дату. Банк сумлінно виконував обов`язки згідно із укладеним між сторонами договором, а також обов`язки суб`єкта первинного фінансового моніторингу щодо управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

З матеріалів справи вбачається, що банк протягом періоду обслуговування ОСОБА_2, зокрема витребовував та з`ясовував інформацію, необхідну для уточнення характеру господарської діяльності та суті проведених операцій позивача з огляду на те, що протягом жовтня-листопада 2014 року на рахунки позивача регулярно надходили значні суми коштів (за цей період на рахунок НОМЕР_7 надійшло близько 34 млн. грн), які в подальшому перераховувалися на рахунки інших фізичних осіб, а саме на карти фізичних осіб Альфа-банку російської федерації

До позовної заяви позивач надав лише два звернення до банку від 09 березня 2015 року та від 03 квітня 2015 року, однак ці звернення за жодних обставин не могли бути підставою для здійснення переказів з поточних/карткових рахунків позивача, вони не є розрахунковими документами. Заява ОСОБА_1 від 03 квітня 2015 року навіть не містить підпису клієнта. Жодних інших доказів в обґрунтування своїх вимог в суді першої інстанції позивач не надав.

Суд першої інстанції дослідив докази та дійшов висновку, що позивач не звертався до банку у визначеному законом порядку щодо перерахування або видачі йому грошових коштів і не надав доказів відмови банку у вчиненні таких дій. Всі інші докази стосовно звернень до банку позивач надав лише в суді апеляційної інстанції, що є неприпустимим.

Як при зверненні до суду, так і в процесі розгляду справи позивач не надав доказів подання до банку належним чином оформлених розрахункових документів про перерахування або видачу його коштів, або інших доказів, які б підтверджували відмову у перерахуванні коштів з його рахунків або ж їх видачу через каси банку.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що на підставі анкет-заяв йому було відкрито банківські карткові рахунки та отримано електронні платіжні засоби - платіжні картки у ПАТ КБ "ПриватБанк", на яких станом на 20 липня 2016 року знаходиться 732 839,43 грн та 13 636,04 доларів США, а з 11 листопада 2014 року відповідачем ніби-то було заблоковано вказані банківські рахунки та зупинено надання будь-яких платіжних послуг за ними. Однак це спростовується, зокрема випискою по картці/рахунку НОМЕР_8, з якої вбачається здійснення видаткових операцій як 11 листопада 2014 року, так і пізніше. Ці обставини позивачем не спростовані та апеляційний суд взагалі не дав оцінки цим аргументам відповідача.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що 11 листопада 2014 року відповідач протиправно позбавив позивача можливості безперешкодного розпорядження належними йому грошовими коштами, розміщеними на його карткових рахунках у ПАТ КБ "ПриватБанк".

Доводи особи, яка подала письмові пояснення на касаційну скаргу

У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р. Ю. подав до Верховного Суду письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, в яких зазначив, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, тому підстави для його скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Станом на 20 липня 2016 року у ПАТ КБ "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 відкриті рахунки з розміщеними грошовими коштами на них, а саме:

- на рахунку "Internet card VIP" № НОМЕР_2 сума залишків у валютному еквівалентні складає 650 232,85 грн. (т. 1 а.с. 10);

- на рахунку "World Elite" № НОМЕР_1 сума залишків у валютному еквівалентні складає 119 197,38 грн (кредитний ліміт 50 000 грн.) (т. 1 а.с. 11);

- на рахунку "Стандарт, на 1 міс." № НОМЕР_5 сума залишків у валютному еквівалентні складає 13 409,20 грн. (т. 1 а.с. 13);

- на рахунку "Internet card" № НОМЕР_3 сума залишків у валютному еквівалентні складає 270 907,72 грн (т. 1 а.с. 9);

- на рахунку "ACRPR VIRTUAL ACCOUNT" № НОМЕР_4 сума залишків у валютному еквівалентні складає 67 461,17 грн (т. 1 а.с. 12).

В матеріалах справи міститься листування сторін. Так, у листі від 12 листопада 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на положення статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", просило ОСОБА_1 надати інформацію, необхідну для уточнення характеру господарської діяльності та суті проведених операцій, з огляду на те, що протягом жовтня-листопада 2014 року на рахунки позивача регулярно надходили значні суми коштів, які в подальшому перераховувалися на рахунки інших фізичних осіб (т. 2 а.с. 76).

14 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до банку через внутрішнє листування Приват24 з листом, у якому зазначив, що 11 листопада 2014 року його банківська карта НОМЕР_9 на якій знаходилися кошти було заблоковано. Просив повідомити коли розблокують його картку (т. 2 а.с. 74-75).

Із листа ОСОБА_1 від 17 листопада 2014 року вбачається, що в цей день він отримав лист від ПАТ КБ "ПриватБанк" де зазначено, що запитувана останнім інформація надана не в повному обсязі. Вказаним листом ОСОБА_1 також надав інформацію банку, яка на його думку давала вичерпну відповідь на поставлені банком питання щодо джерел надходження коштів, перерахування їх довірителями та інформацію про довірителів (т. 2 а.с. 77).

В листі ПАТ КБ "ПриватБанк" від 11 грудня 2014 року вказано, що 08 грудня 2014 року банк отримав запит від ОСОБА_1, в якому останній просив пояснити причини блокування його банківської картки № НОМЕР_10 . Цим листом банк повідомив ОСОБА_1 про те, що перевірка операцій по картці потребує більш детального розгляду, тому це питання передано в роботу уповноваженому підрозділу банку (т. 2 а.с. 84).

03 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою, в якій, посилаючись на те, що з невідомої для нього причини банк заблокував належні йому карткові рахунки та на його вимогу не видає грошові кошти, просив перерахувати 70 000 грн з рахунку № НОМЕР_1 та 640 000 грн з рахунку № НОМЕР_2 на його особистий рахунок, відкритий в ПАТ "Альфа-Банк" за відповідними реквізитами(т. 2 а.с. 98).

На лист ОСОБА_1 від 19 березня 2015 року листом від 10 квітня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило ОСОБА_1 про те, що питання причини блокування його карткових рахунків потребує більш детального розгляду, тому передано в роботу уповноваженому підрозділу банку (т. 2 а.с. 99).

Із листа ПАТ КБ "ПриватБанк" від 23 квітня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 14 квітня 2015 року звернувся до банку із запитом щодо вжиття заходів по розблокуванню карток № НОМЕР_11, № НОМЕР_10 та № НОМЕР_12 . За результатами розгляду клопотання банк повідомив, що вказане питання потребує більш детального розгляду, тому передано в роботу уповноваженому підрозділу банку (т. 2 а.с. 100).

З матеріалів справи також вбачається, що у період з 30 березня 2015 року по 10 червня 2016 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до ПАТ КБ "ПриватБанк" по внутрішньому листуванні Приват24 з проханням пояснити підстави блокування його карткових рахунків (т. 2 а.с. 93-97).

Листом від 22 травня 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило ОСОБА_1 про те, що банком було виявлено негативні відомості щодо останнього на інформаційному ресурсі Центру досліджень ознак злочинів проти Національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку "Миротворець". Також зазначено, що відповідно до пункту 1.1.3.2.14 Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, банк має право відмовитися від здійснення банківських операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій (т. 2 а.с. 110-111).

Також, постановою старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Заводський ВДВС міста Кам`янське) Лижника В. О. від 06 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_14 з примусового виконання виконавчого листа № 591/324/16-ц, виданого 20 листопада 2016 року Зарічним районним судом міста Суми, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики в сумі 24 500 доларів США, що еквівалентно 607 195,75 грн, і 6 071,95 грн судових витрат (т. 1 а.с. 242-243).

Постановою старшого державного виконавця Заводського ВДВС міста Кам`янське Лижника В.О. від 06 лютого 2017 року (ВП № НОМЕР_14) накладено арешт на належні боржнику ОСОБА_1 грошові кошти та цінності, що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в банківських установах у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 674 686,26 грн (т. 1 а.с. 244-245).

Листом від 13 лютого 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило Заводський ВДВС міста Кам`янське про те, що на виконання постанови від 06 лютого 2017 року про арешт коштів ОСОБА_1, банком накладено арешт (т. 1 а.с. 219).

................

Перейти до повного тексту