Постанова
Іменем України
07 березня 2024 року
м. Київ
справа № 177/759/23
провадження № 61-379св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2023 року у складі судді Березюк М. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом, у якому зазначили, що 29 травня 2006 року на 147 кілометрі пікету 9 перегону Гейківка-Висунь внаслідок наїзду потягу отримав смертельну травму їх син ОСОБА_3 .
Смертю сина їм завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, зумовлених невідворотною втратою дитини, вони позбавлені матеріальної та моральної підтримки сином у майбутньому. Зважаючи на глибину та тривалість їх моральних страждань, суттєвих незворотних, негативних змін, які відбулися в особистому житті, оцінка завданих їм моральних страждань становить 402 600,00 грн для кожного окремо, яку позивачі просили стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
22 серпня 2023 року рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 80 000,00 грн кожному на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
05 грудня 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" залишено без задоволення, рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2023 року залишено без змін.
Рішення судів першої й апеляційної інстанцій мотивовані тим, що актом смерті сина позивачів внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, власником якого є АТ "Українська залізниця".
Якщо шкода спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, вказане не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, та може бути звільнений від такої відповідальності лише спричинення шкоди за наслідками непереборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05грудня 2018 року (провадження № 14-463цс18) у справі № 210/5258/16-ц, від Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18)).
Обставин непереборної сили або умислу потерпілого колегією суддів із матеріалів справи не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
03 січня 2024 року АТ "Укрзалізниця" засобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у викладені у постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18), про те, що якщо шкода спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, вказане не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, та може бути звільнений від такої відповідальності лише спричинення шкоди за наслідками непереборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди;
- Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 334/5459/18 (провадження № 61-2651св19), про те, що судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості.
Зазначила, що суди не врахували, що за висновком комісії, яка проводила розслідування, причиною нещасного випадку стала особиста необережність постраждалого.
Доводи інших учасників справи
27 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника позивачів - ОСОБА_4, у якому він просив залишити касаційну скаргу АТ "Укрзалізниця" без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій без змін. Зазначив, що висновки судів у справі відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18).
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
07 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 177/759/23 та витребувано її із Криворізького районного суду Дніпропетровської області.
22 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 29 травня 2006 року, у віці 16 років, загинув ОСОБА_3, про що виконавчим комітетом Гейківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 01 червня 2006 року складено відповідний актовий запис № 20, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, яке видане 01 червня 2006 року (а. с. 3).
Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 (а. с. 7, 9, 10).
Згідно з корінцем лікарського свідоцтва про смерть до форми № 106/о-95 № 1410 від 31 травня 2006 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, причиною смерті стало розчленування тулуба (а. с. 4).
Відповідно до акта службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на залізничному транспорті України № 1 від 30 травня 2006 року, внаслідок нещасного випадку, що мав місце о 15:15 год 29 травня 2006 року, на 147 км пікету 9 перегону Гейківка-Висунь, був травмований ОСОБА_3, учень 11 класу середньої школи. При слідуванні поїзду на перегоні Гейківка-Висунь, машиніст побачив на сусідньому шляху труп. Випадок стався коли потерпілий перебував у вагоні, з якого крав металобрухт. Причиною нещасного випадку є необережність потерпілого, який знаходився на вагоні вантажного потягу під час руху (а. с. 8).
12 листопада 2021 року листом за вих. № 1039 за підписом завідувача Криворізького міжрайонного відділу КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР Рубанова А. повідомлено ОСОБА_1 про видачу лікарського свідоцтва про смерть від 31 травня 2006 року № 1410, з зазначенням причин смерті: а) грубі несумісні з життям ушкодження; б) розтрощення декількох ділянок; г) піхошід травмований при зіткненні з поїздом чи іншим залізничним транспортним засобом пересування. Труп доставлений зі 147 км перегону ст. Гейківка-Вісунь (а. с. 5).
21 грудня 2021 року листом вих. №04/60-82-7422-21 за підписом першого заступника керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури Потєшнього М. повідомлено ОСОБА_1, що відповідно до підпункту "в" пункту 31 Переліку документів, що створюються під час діяльності органів прокуратури України, із зазначенням строків зберігання документів затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 08 січня 2019 року № 2, закриті кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями Кримінального кодексу України, санкції яких встановлюють позбавлення волі, та наглядові провадження заведені за ними зберігаються 10 років, після чого підлягають знищенню. На підставі викладеного, не можливо надати копію процесуального рішення за фактом загибелі ОСОБА_3 внаслідок наїзду потягу на 147 км перегону Гейківка-Вісунь (а. с. 6).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і осоновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.