Постанова
Іменем України
07 березня 2024 року
м. Київ
справа № 760/8251/20
провадження № 61-17784св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
відповідачі - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року у складі судді Коробенка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у складі колегії суддів Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А.
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, у якому зазначило, що 21 червня 2019 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.
У порушення умов кредитного договору відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 04 березня 2020 року склала 1 308 746,56 грн, з якої: 932 619,73 грн - заборгованість за тілом кредиту; 368 417,19 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 7 709,64 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.
Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість, обмеживши свої вимоги лише стягненням заборгованості за тілом кредиту в розмірі 932 619,73 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
06 березня 2023 року рішенням Солом`янського районного суду м. Києва в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що у справі відсутні належні та достатні докази щодо характеру та тривалості договірних відносин між сторонами, наявні суперечності між розрахунком заборгованості та банківськими виписками по рахунку.
В анкеті-заяві від 21 червня 2019 року, яка містить підпис позичальника ОСОБА_1 на трьох аркушах не зазначено суті договірних відносин, банківських послуг, які вона має намір отримати, а станом на вказану дату в АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 вже були наявні договірні відносини щодо встановлення кредитування на видані їй платіжні карти, і вона вже фактично користувалася принаймні двома такими банківськими картами. При цьому заборгованість за кредитом, яку позивач вимагає стягнути за договором від 21 червня 2019 року, очевидно почала накопичуватися ще до того, як вказаний договір (анкета) була підписана відповідачкою.
01 листопада 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач, обґрунтовуючи право на стягнення кредитної заборгованості за договором від 21 червня 2019 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та з Умов розуміла відповідачка, ознайомилася і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором від 21 червня 2019 року не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. Заборгованість за кредитом, яку позивач вимагає стягнути за договором від 21 червня 2019 року, виникла ще до того, як була підписана анкета-заява відповідачкою.
Посилання в апеляційній скарзі на виписку про руху коштів судова колегія відхилила, оскільки є незрозумілим той факт, що витрати відповідачки по картковому рахунку розпочалися з 13 лютого 2019 року, а анкета-заява про отримання кредитних коштів була підписана останньою лише 21 червня 2019 року, тобто з виписки вбачається, що відповідачка на момент укладання договору вже користувалась кредитними коштами позивача.
В апеляційній скарзі позивач не спростував належними доказами встановлені судом першої інстанції обставин справи, які стали підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 грудня 2023 року представниця АТ КБ "ПриватБанк" - Демарчук Н. О. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 про обов`язковість договору та у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, зокрема виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), особа, яка подала касаційну скаргу, вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідачка розмір заборгованості не спростувала, власного розрахунку заборгованості не надала.
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
20 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Солом`янського районного суду м. Києва.
16 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
16 лютого 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 21 червня 2019 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір (у формі анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг) про відкриття кредитної лінії на платіжну картку (а. с. 14, 15).
Згідно з інформацією, викладеною у вказаній заяві, ОСОБА_1 висловила свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно з довідкою банку за підписаним кредитним договором № б/н (без зазначеної дати) ОСОБА_1 надано кредитні картки для користування (а. с. 13):
- № НОМЕР_1, дата відкриття 13 лютого 2019 року;
- № НОМЕР_2, дата відкриття 21 лютого 2019 року;
- № НОМЕР_3, дата відкриття 23 липня 2019 року.
За довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки № НОМЕР_1, дата відкриття 13 лютого 2019 року, оформленої на відповідача (договір б/н), 23 липня 2019 року встановлений кредитний ліміт у розмірі 850 000,00грн.
Як вбачається з виписок по банківському рахунку витрати відповідачки з кредитного рахунку розпочалися ще з 13 лютого 2019, тобто до того моменту, коли між сторонами був укладений договір від 21 червня 2019 року (а. с. 8-11).
Як вбачається з довідки про рух коштів на рахунку станом на 21 червня 2019 року заборгованість відповідачки за кредитом вже становила 817 556,64 грн (а. с. 10, зворот).
23 липня 2019 року з карткового рахунку НОМЕР_4 була списана сума в розмірі 841 790,91 грн та зарахована на картковий рахунок НОМЕР_5, у зв`язку з чим була погашена заборгованість на вказаному рахунку в сумі 821 172,55 грн та погашені поточні проценти в сумі 20 618,36 грн (а. с. 8; 10, зворот).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.