Постанова
Іменем України
05 березня 2024 року
м. Київ
справа № 686/23937/23
провадження № 61-466св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М., Петрова Є. В., Сердюка В. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2023 року у складі судді Колієва С. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2023 року у складі колегії суддів Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.
за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду, та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 000 000 000,00 грн за умисне невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11 за період з 04 по 11 вересня 2023 року.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказував на те, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 зобов`язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у його паспорт громадянина України, який видати йому на руки. Вказане рішення суду не виконано, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди. Зокрема, він зазнав душевних страждань і приниження, відчував страх і занепокоєння за своє психологічне здоров`я, переніс стрес і розчарування у системі органів державної влади, були порушені його честь і гідність, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права. Факт спричинення йому моральної шкоди умисним невиконанням вищевказаного судового рішення встановлений, зокрема, рішенням суду у справі № 686/8422/20, яким на його користь з держави Україна було стягнуто відшкодування моральної шкоди у сумі 10 510,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
08 листопада 2023 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у задоволенні позову відмовлено.
26 грудня 2023 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2023 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки. Крім того, рішенням суду від 05 жовтня 2020 року в справі № 686/8422/20 ОСОБА_1 присуджено 10 510 грн компенсації моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, а тому ОСОБА_1 реалізував своє право на відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
05 січня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового звʼязку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20, від 03 лютого 2022 року у справі № 686/13784/21,
від 08 червня 2022 року у справі № 686/4032/21.
Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є підставою відшкодування завданої таким невиконанням моральної шкоди. Відповідач не спростував факт невиконання ним рішення суду та презумпцію вини у настанні негативних наслідків для стягувача. Суди безпідставно поклали тягар доказування завдання шкоди на нього. Єдиним належним доказом виконання рішення суду та припинення триваючого правопорушення є вручення йому паспорта серії НОМЕР_1 . Відповідно до спеціального делікту у разі, якщо протиправність дій держави, її органів та/чи посадових осіб окремо встановлені, то в держави Україна наступає абсолютний обов`язок відшкодувати завдану шкоду.
Позиція Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області
У відзиві на касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області зазначає, що лише факт тривалого невиконання рішення суду та дії/бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою. ОСОБА_1 не додав до позовної заяви жодного доказу на підтвердження заявленого розміру відшкодування моральної шкоди, а також доказів протиправності/бездіяльності посадових осіб Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області. Посилання на різні постанови Верховного Суду із вказівкою на неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і в подібних правовідносинах, проте з різними обставинами, не має правового значення для розгляду справи та не свідчить про неоднакове застосування норм права. Суди попередніх інстанцій надали правову оцінку обставинам справи та ухвалили законні рішення.
Фактичні обставини справи
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року зобов`язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1, який видати йому на руки.
На підставі цього рішення 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист № 2270/14181/11, що перебував у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області на виконанні (виконавче провадження №33223826).
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 05 жовтня 2012 року замінив у виконавчому проваджені № 33223826 боржника - Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження"(далі - Закон про виконавче провадження).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 10 510 грн відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області з виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі №2270/14181/11.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За положеннями статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади
і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження згідно зі статтею 1 Закону про виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону про виконавче провадження).
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зазначено, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.