ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 479/199/20
провадження № 61-6222св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Кривоозерський професійний аграрний ліцей,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді
Репушевської О. В., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Лисенка П. П., Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В., і касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 5 квітня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Лисенка П. П., Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кривоозерського професійного аграрного ліцею про визнання відмови у прийнятті на роботу неправомірною та зобов`язання укласти трудовий договір.
В обґрунтування позову вказував, що 14 січня 2020 року він звернувся із заявою до директора Кривоозерського професійного аграрного ліцею з проханням прийняти його на роботу на посаду робітника з обслуговування будівель, з якої його було звільнено за скороченням штату 7 липня 2017 року.
4 лютого 2020 року отримав письмову відповідь про відмову у працевлаштуванні.
Позивач вважав відмову директора Кривоозерського професійного аграрного ліцею у прийнятті його на роботу неправомірною та такою, що порушує право на працю.
За таких обставин просив визнати неправомірною відмову у прийнятті на роботу та зобов`язати Кривоозерський професійний аграрний ліцей укласти з ним трудовий договір.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 грудня
2020 року в задоволені позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не вчинив дії, необхідні для укладення з відповідачем трудового договору, а саме не подав всіх необхідних документів, які визначені статтею 24 КЗпП України та необхідні для оформлення трудових відносин.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Додатковою постановою Миколаївського апеляційного суду від 5 квітня 2021 року задоволено заяву представника Кривоозерського професійного аграрного ліцею - адвоката Філевського Р. М. та стягнено з ОСОБА_1 на користь Кривоозерського професійного аграрного ліцею 4 000 грн у відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанцій зазначив про доведення відповідачем обставин фактично понесених ним в суді апеляційної інстанції витрат та професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 грудня
2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного
Суду, викладених у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц (провадження № 61-787св17), щодо покладення на відповідача обов`язку доказування при вирішенні трудових спорів.
Також заявник вказує про те, що суд апеляційної інстанції помилково врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 березня 2019 року
у справі № 349/81/18 (провадження № 61-43402св18) та від 5 вересня 2018 року
у справі № 647/2279/ 17 (провадження № 61-24277св18), оскільки у вказаних справа у сторін виникли правовідносини, які не є подібними до правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі.
Крім того, у квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 5 квітня 2021 року і ухвалити нове рішення про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Касаційна скарга на додаткову постанову мотивована порушенням норм процесуального права під час вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки його не повідомлено про розгляд апеляційним судом питання про відшкодування судових витрат.
Заявник вказує про неврахування судом апеляційної інстанції під час прийняття додаткової постанови висновківВеликої Палати Верховного
Суду, викладених у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), та висновків Верховного Суду, викладених у постанові
від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17 (провадження № К/9901/54324/18) щодо строків і порядку подання доказів понесення судових витрат та критеріїв реальності здійснення витрат на професійну правничу допомогу саме відповідачем.
Позиція інших учасників справи
У травні 2021 року Кривоозерський професійний аграрний ліцей подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, в якому, посилаючись на безпідставність її доводів, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та додаткову постанову цього ж суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 5 квітня 2021 року та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову апеляційного суду були доводи заявника про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої
Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) і від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року
у справі № 817/1889/17 (провадження № К/9901/54324/18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 4 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2021 року.
Підставою відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду були доводи заявника про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц (провадження № 61-787св17) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 14 січня 2020 року
ОСОБА_1 звернувся до Кривоозерського професійного аграрного ліцею із заявою про прийняття його на роботу на посаду робітника з обслуговування будівель. Вказана посада на час звернення була вакантною.
Листом № 47 від 4 лютого 2020 року Кривоозерський професійний аграрний ліцей роз`яснив ОСОБА_1, що прийняття на роботу здійснюється у загальноприйнятому порядку, за умови виконання пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України
від 7 грудня 2016 року № 921 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов`язаних".
Суди встановили, що ОСОБА_1 для свого працевлаштування надавав лише письмову заяву. До вказаної заяви інші документи, передбачені статтею 24 КЗпП України, а саме паспорт, документ про освіту, трудову книжку, про стан здоров`я, яка має бути узгоджена з районним військовим комісаріатом, позивач до ліцею не подавав.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, суд дійшов таких висновків.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2021 року
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини другою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою.
Стаття 21 КЗпП України визначає трудовий договір як угоду між працівником і власником чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити відповідні умови праці, необхідні для виконання обумовленої договором роботи.