ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 761/23541/20
провадження № 61-9699св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач- прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради,
відповідач- ОСОБА_1,
третя особа- ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мінаєва Дмитра Дмитровича на постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та витребування майна.
Позовна заява мотивована тим, щоу ході досудового розслідування кримінального провадження № 12017100100006663 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України встановлено, що квартира АДРЕСА_1, які належать територіальній громаді міста Києва, вибули з володіння поза волею її власника. Зокрема, уповноваженим органом не приймалось рішення щодо приватизації спірного майна, а тому таке майно є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста в особі Київської міської ради та не могло бути відчужене відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, оскільки відповідач не набував право власності на вказане нежитлове приміщення, не проживав там, нарахування житлово-комунальних послуг на спірну квартиру почало здійснюватися з жовтня 2015 року.
Крім того, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко В. П. повідомляв, що він не посвідчував договір АВН 105165, серія та № 2123 від 04 вересня 2000 року про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1, а тому укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири від 04 вересня 2000 року не відповідає вимогам статей 47, 48, 59, 225, 227 ЦК УРСР і має бути визнаний судом недійсним.
При цьому підлягає визнанню недійсним і договір купівлі-продажу від 20 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_4 не мала достатнього обсягу повноважень для відчуження зазначеної квартири, право власності на яку не набувала.
Прокурор уважав, що спірне нерухоме майно вибуло із власності територіальної громади міста Києва поза волею власника з порушенням встановленого законодавством порядку та на підставі неіснуючих документів, у зв`язку з наведеним підлягають скасуванню рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесені 20 листопада 2015 року та 11 вересня 2017 року, а також спірне нерухоме майно підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України.
З урахуванням зазначеного, прокурор просив суд: скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4, оформлену записом, вчиненим 20 листопада 2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А. за № 12148513, про право власності на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 782339180000; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2, оформлену записом, вчиненим 20 листопада 2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А. за № 12149482 про право власності на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 782339180000; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1, оформлену записом, вчиненим 11 вересня 2017 року державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В. В. за № 22281818 про право власності на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 782339180000; витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 782339180000.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено позивача прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 на його правонаступника прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2022 року, ухваленим у складі судді Саадулаєва А. І., позов прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про скасування державної реєстрації та витребування майна залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що
із наданих прокурором доказів не вбачається наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів, які б підтверджували набуття Київською міською радою речових прав на спірне нерухоме майно, а також тієї обставини, що майно належить до комунальної власності та має статус нежитлових приміщень. Крім того, надані документи суперечать один одному, оскільки відповідно до деяких із них спірна квартира належить до нежитлових приміщень, а з інших встановлено, що переведення квартири до нежитлового фонду не здійснювалося, зазначена різна площа спірної квартири (нежитлових приміщень), різні адреси місцезнаходження нерухомого майна (будинок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 ).
Суд першої інстанції вказав, що Київська міська рада не довела наявності у неї речових прав на спірне нерухоме майно, а тому не доведено і тієї обставини, що спірна квартира вибула з володіння територіальної громади не з її волі, що вказує про відсутність підстав для витребування від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради спірної квартири (стаття 388 ЦК України), а також скасування державної реєстрації права власності за останньою.
Районний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, а тому вважав, що відсутні підстави для поновлення позовної давності, про що заявляв прокурор, та для застосування позовної давності, про що просила суд ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 задоволено частково.
Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 782339180000.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Шевченківської окружної прокуратури міста Києва 46 880,22 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 70 320,33 грн за подання апеляційної скарги у справі.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що право власності територіальної громади міста Києва на спірну квартиру виникло в силу Закону України "Про власність" від 15 квітня 1991 року, яким розмежовано державну та комунальну власність, та відповідно до рішень Київради, і законодавство україни, чинне на момент виникнення права власності територіальної громади на спірне нерухоме майно, не передбачало обов`язкової реєстрації цього права власності та виникнення права з моменту такої реєстрації, а отже сама лише відсутність державної реєстрації права власності територіальної громади в жодному випадку не може бути підставою для припинення такого права.
Установивши, що спірна квартира є комунальною власністю, суд апеляційної інстанції виходив із того, що її вибуття із комунальної власності могло відбуватись лише в рамках приватизаційної процедури за наявності рішення уповноваженого органу, однак згідно з листами Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 15 червня 2018 року та від 20 серпня 2019 року ордер на спірну квартиру не видавався, приватизація цієї квартири не проводилась, а отже, спірна квартира залишилася комунальною власністю.Продавець спірної квартири за договором купівлі-продажу від 04 вересня 2000 року - ОСОБА_3 не набув право власності на неї у встановленому законом порядку. Відчуження ОСОБА_3 спірної квартири ОСОБА_4 відбулось на підставі договору купівлі-продажу, який нотаріально не посвідчувався, а тому є нікчемним, а ОСОБА_4 не могла набути право власності на цю квартиру за нікчемним договором та, відповідно, не могла нею розпорядитись будь-яким шляхом, у тому числі і шляхом укладення 20 листопада 2015 року договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 .
Беручи до уваги відсутність волевиявлення дійсного власника - територіальної громади міста Києва в особі Київради та відповідної райради на відчуження спірної квартири, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що квартира підлягає витребуванню від останнього набувача - ОСОБА_1 .
При цьому апеляційний суд зазначив, що для вирішення цієї справи не має суттєвого значення правовий статус витребуваного майна, а саме: чи відноситься квартира до житлового чи нежитлового фонду. Достатньою підставою є те, що це майно вибуло із володіння територіальної громади м. Києва поза її волею. Це майно є ідентифікованим, отже, може бути витребуваним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності, апеляційний суд виходив із того, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту прав, оскільки у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що прокурор не пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки підтвердження факту незаконного вибуття спірної квартири мало місце щонайменше навесні 2018 року, тоді як із позовом прокурор звернувся 03 серпня 2020 року, тобто в межах позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мінаєв Д. Д. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що прокурор не пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки підтвердження факту незаконного вибуття спірної квартири мало місце щонайменше навесні 2018 року, тоді як із позовом прокурор звернувся 03 серпня 2020 року, тобто в межах позовної давності, не з`ясував, хто раніше, прокурор чи орган, інтереси якого він представляє, довідався або міг довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, що є вирішальним для визначення фактичного моменту початку перебігу строку позовної давності.
У матеріалах справи містяться докази того, що органи місцевого самоврядування в особі Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" станом на кінець 2016 року - початок 2017 року у своїх листах від 29 травня 2017 року № 109/01/25-4171 та від 06 грудня 2016 року № 1453/вих зазначали про факт вибуття та заволодіння нежитловим приміщенням - спірним об`єктом, без відповідних, на їх погляд, правових підстав. Суд апеляційної інстанції цим доказам відповідної оцінки не надав, обставини, які мають обов`язково встановлюватись судами під час визначення початку перебігу строку позовної давності, не встановив.
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 48075935 право власності на спірне майно вперше було зареєстровано 20 листопада 2015 року на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 вересня 2000 року. У цей же день, 20 листопада 2015 року, відбулась друга реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ОСОБА_4, а 12 вересня 2017 року право власності на спірний об`єкт зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно втретє за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 вересня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Отже, реєстраційні дії щодо спірного майна вчинялись неодноразово, починаючи з 2015 року, а тому Київська міська рада могла та мала реальну можливість довідатись про порушення своїх прав, проте допустила бездіяльність з відповідними негативними наслідками.
За таких обставин прокурор, звернувшись до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради у серпні 2020 року, пропустив строк позовної давності.
Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що прокурор довів позовні вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази, якими підтверджується, що квартира АДРЕСА_1 була нежитловим приміщенням та перебувала у комунальній власності.
У листах Комунального концерну "Центр комунального сервісу", КП "Керуюча дирекція Шевченківського району", Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації", на які у судовому рішенні як на докази послався апеляційний суд, інформація суперечить одна одній, а саме щодо належності спірної квартири до нежитлових приміщень; зазначається різна площа спірної квартири (нежитлових приміщень), різні адреси місцезнаходження нерухомого майна тощо.
Апеляційний суд не врахував, що в Інформаційній довідці КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 31 січня 2017 року № ББ-2017 № 5, зазначено інформацію стосовно квартири АДРЕСА_3, а не стосовно квартири АДРЕСА_3, стосовно якої виник спір.
У листі Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 20 серпня 2019 року № 109/05/25-7586 зазначається інформація стосовно нежитлового приміщення у житловому будинку по АДРЕСА_1, площею 47,5 кв. м, хоча відповідачка є власницею квартири площею 46,2 кв. м у зазначеному будинку і, відповідно, позовні вимоги стосуються витребування саме цього об`єкта нерухомого майна.
На відміну від суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з наданих до матеріалів справи доказів не вбачається наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів, які б підтверджували набуття Київською міською радою речових прав на спірне нежитлове приміщення, а також тієї обставини, що майно належить до комунальної власності та має статус нежитлових приміщень.
Підставами касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18), від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18), від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), від 05 червня 2018 року у справі № 2338/180/17 (провадження № 14-144цс18) та у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 20 травня 2020 року у справі № 911/1902/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18 (провадження № 61-15707св19), від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 06 грудня 2021 року у справі № 761/31796/19 (провадження № 61-14387св21), від 26 вересня 2019 року у справі № 2-4352/11 (провадження № 61-12731св18), від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-12731св18), від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18), від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18), від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу спірної квартири від 04 вересня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В. П., зареєстрованого в реєстрі за № 3299, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, остання набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 48075935 від 20 листопада 2015 року, за ОСОБА_4 20 листопада 2015 року зареєстровано право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та № 2123, виданого 04 вересня 2000 року, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко В. П.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 20 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А., зареєстрованого в реєстрі за № 3290, ОСОБА_2 набула у власність спірну квартиру.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 48079900 від 20 листопада 2015 року, за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від20 листопада 2015 року.
11 вересня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В. В., зареєстрований у реєстрі за № 2154, за яким ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформаційної довідки № 97002389 від 12 вересня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 є об`єктом житлової нерухомості, відомості про право власності на неї вперше внесені 11 вересня 2017 року з посиланням на оскаржувані договори. Власником майна зазначена ОСОБА_1 .
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06 липня 1999 року №1099 будинки АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 переведені у нежилі.
Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 затверджено перелік об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, до яких, зокрема, увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до повідомлення КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення від 06 грудня 2016 року № 1455/вих., адресованого начальнику Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві, нежитлові приміщення загальною площею 46,2 кв.м у будинку АДРЕСА_1 були передані в оренду ГО "Взаємодопомога", однак при обстеженні зазначеного приміщення встановлено, що двері до приміщення зачинені, орендар на зв`язок не виходить, у приміщеннях проводяться ремонтні роботи, у зв`язку з чим КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" просить провести перевірку щодо можливого відчуження та набуття права власності на нежитлові приміщення, в тому числі і за зазначеною адресою.
04 червня 2017 року розпочато кримінальне провадження за № 12017100100006663 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України за фактом незаконного вибуття з володіння поза волею власника квартири АДРЕСА_3 (до 1992 року - АДРЕСА_1, яка належала територіальній громаді міста Києва.
Згідно з Інформаційною довідкою КП КМР КМБТІ від 31 січня 2017 року № ББ-2017 № 5, згідно з даними реєстрових книг Бюро, право власності на квартиру АДРЕСА_3 не зареєстровано. По нежитловому фонду нежиле приміщення № 28 у вище вказаному будинку на праві власності не зареєстровано.
Відповідно до листа Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 29 травня 2017 року № 109/01/25-4171, адресованого Голові постійної комісії Київради з питань власності, за інформацією КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", встановлено випадки заволодіння без правових підстав нежитловими приміщеннями комунальної власності територіальної громади м. Києва, в тому числі і за адресою: АДРЕСА_2, площею 50, 5 кв. м. Крім того, у вказаному листі також зазначено, що Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація повідомила правоохоронні органи про вказані обставини.
Листом Києва від 13 серпня 2018 року № 062/06/90-7378 Департамент комунальної власності м. Києва повідомив, що не є розпорядником інформації про окремі приміщення у будинках, їх опис, місце розташування, поверхові плани тощо, приватизацію запитуваних приміщень не здійснював, оскільки до 2010 року жилий будинок, загальною площею 357,4 кв. м. (у т. ч. нежилі приміщення площею 47,5 кв. м.) на АДРЕСА_1 належав до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району, а рішення щодо майна (користування, продажу) приймались Шевченківською районною у м. Києві радою.
Відповідно до листа Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 20 серпня 2019 року № 109/05/25-7586, на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112, додатку 3 до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 січня 2011 року № 121, розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року № 80, житловий будинок АДРЕСА_1 разом з нежитловими приміщеннями, загальною площею 47,5 кв. м, закріплено за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва". Також з листа вбачається, що в Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації відсутня інформація щодо відчуження нежитлових приміщень за вказаною адресою.