ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 130/76/22
провадження № 61-18225 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 серпня 2023 року у складі судді Порощука П. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 листопада
2023 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що він працює слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 6 розряду вагового господарства дільниці № 3 (Жмеринська) у виробничому підрозділі Жмеринської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт регіональної філії "Південно - Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" з 06 лютого 2020 року.
Наказом виробничого підрозділу Жмеринської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт регіональної філії "Південно - Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" від 20 грудня 2021 року № 119, виданого на підставі положень статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 його відсторонено від роботи з 20 грудня 2021 року до моменту усунення ним причин відсторонення, на час відсторонення нарахування заробітної плати (середнього заробітку) не здійснювалося.
Вважав, що вищевказаним наказом та діями відповідача було порушено його конституційні права, оскільки останнім вимагалася медична інформація щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом
SAPS-CoV-2, його було відсторонено від роботи з підстав відсутності щеплення
від зазначеної хвороби. У зв`язку з видачею відповідачем оспорюваного наказу його позбавлено права на працю, чим порушено його трудові права.
З врахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ виробничого підрозділу Жмеринської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт регіональної філії "Південно - Західна залізниця" АТ "Українська залізниця"від 20 грудня 2021 року № 119, поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 серпня
2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ виробничого підрозділу Жмеринської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт регіональної філії "Південно - Західна залізниця"
АТ "Укрзалізниця" від 20 грудня 2021 року № 119 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 6 розряду вагового господарства дільниці № 3 (Жмеринка) черговим по переїзду 4 розряду 3-го околодку виробничого підрозділу "Жмеринська дистанція колії" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" з 20 грудня 2021 року по 26 травня 2023 року включно. Зобов`язано АТ "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт регіональної філії "Південно - Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи з 20 грудня 2021 року по 26 травня 2022 року включно у сумі 56 202,30 грн. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт регіональної філії "Південно - Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у сумі 992,40 грн. Рішення у частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання. У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, приймаючи оспорюваний наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, не довів, що позивач, працюючи слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики, міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників
АТ "Укрзалізниця". Позивача відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працював в АТ "Укрзалізниця", всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19, тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
Відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача тим, що він, працюючи слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів, створював загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивача заробітку.
Отже, відповідачем видано наказ про відсторонення позивача з порушенням положень закону.
Відсторонення від роботи може тривати невизначений проміжок часу, що по своїй суті є аналогічним звільненню, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що
за аналогією закону можливо застосувати положення статті 235 КЗпП України, отже, він підлягає поновленню на роботі з 20 грудня 2021 року по 26 травня
2022 року включно, враховуючи, що позивач з 27 травня 2022 року вже допущений до роботи, тобто фактично поновлений на роботі.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з часу відсторонення 20 грудня 2021 року до 27 травня 2022 року, розмір якого відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2023 рокуапеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" задоволено частково. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 29 серпня 2023 року у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 6 розряду вагового господарства дільниці № 3 (Жмеринка) черговим по переїзду 4 розряду 3-го околодку виробничого підрозділу "Жмеринська дистанція колії" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" з 20 грудня 2021 року по 26 травня 2023 року включно скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до позивача передбачених Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, та Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" заходів, у тому числі його відсторонення від роботи. Доказів об`єктивної необхідності під час виконання позивачем посадових обов`язків особисто контактувати з іншими людьми відповідачем не надано. Факт того, що, працюючи слюсарем, позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ "Українська залізниця", учасників дорожнього руху, відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено.
Апеляційний суд погодився з висновком районного суду про те, що необхідності відсторонення позивача через створення ним загрози, які б вимагали вжиття суворого заходу для втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавив позивача заробітку, відповідачем при прийнятті рішення про відсторонення ОСОБА_1 від роботи обґрунтовано не було. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів та не зазначив правових підстав на підтвердження правомірності своїх дій щодо нагальної необхідності відсторонення позивача від роботи.
Наведеним також спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив умови праці позивача для належної оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести такий невакцинований працівник. Відповідне обґрунтування має бути зазначено не у судовому рішенні, а в наказі відповідача, яким до працівника застосовуються відповідні обмеження, чого відповідачем зроблено не було.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про поновлення на роботі задоволенню не підлягає, оскільки позивач допущений до роботи 27 травня 2022 року, що сторонами не оспорюється. Крім того, ОСОБА_1 не був звільнений з роботи. На період відсторонення від роботи за працівником зберігається його робоче місце, а звільнення працівника призводить до повного припинення з ним трудових відносин. Отже, поновленню на роботі підлягають лише звільнені з роботи працівники.
Суд апеляційної інстанції зазначив про обґрунтованість висновку районного суду щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 11 грудня 2021 року по 26 травня 2022 року .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ "Українська залізниця" просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 130/76/22 з Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, що
АТ "Українська залізниця"входить до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83. Судами не враховано кількість контактів ОСОБА_1 на підприємстві, де за штатним розписом працює 180 працівників, відповідно до посадової інструкції позивач не може здійснювати свої трудові обов`язки дистанційно або надомно.
Враховуючи, що позивач є слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики шостого розряду вагонного господарства, що обумовлює службову необхідність у контактуванні з іншими працівниками цього підприємства та, як наслідок, підвищує ризик інфікування респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2 та/або сприяння його подальшому поширенню на підприємстві, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави у транспортній галузі, а іншу форму організації роботи, зокрема дистанційну або надомну, відповідач організувати позивачу не може, тому
АТ "Українська залізниця"правомірно винесено оспорюваний наказ про відсторонення позивача від роботи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працює слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 6 розряду вагового господарства дільниці №3 (Жмеринска) у виробничому підрозділі Жмеринської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт регіональної філії "Південно - Західна залізниця"
АТ "Українська залізниця" з 06 лютого 2020 року (а. с. 10-14).
Наказом виробничого підрозділу Жмеринської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт регіональної філії "Південно - Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" від 20 грудня 2021 року № 119 виданого на підставі положень статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153
ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 20 грудня 2021 року до моменту усунення ним причин відсторонення, на час відсторонення нарахування заробітної плати (середнього заробітку) не здійснювалося. Підставою видачі зазначеного наказу визначено подання 20 грудня 2021 року, акт про відмову від пред`явлення документа про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або копії медичного висновку про абсолютні протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Наказом відповідача від 27 травня 2022 року № 58 ОСОБА_1 допущено до роботи з 27 травня 2022 року (а. с. 61).
Відповідно до штатно-посадового розміщення станом на 04 липня 2023 року виробничого підрозділу Жмеринської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
АТ "Українська залізниця", де працює позивач, кількість працівників у відповідному підрозділі складає 180 осіб (а. с. 148-153).
Посадові обов`язки позивача визначені робочою інструкцією затвердженою
08 лютого 2023 року начальником виробничого підрозділу Жмеринської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" (а. с. 146-147).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ "Українська залізниця" підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідають.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно з частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див.: пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82 цс 22)).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").