ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 2-ц-469/2008
провадження № 61-14813св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Жовтнева сільська рада Болградського району Одеської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 січня 2022 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Жовтневої сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у березні 2008 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати право власності за ОСОБА_3, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, на будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею право власності на зазначений будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_3, яка мешкала у будинку АДРЕСА_1 .
За життя, а саме 06 жовтня 1997 року, ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким заповіла їй усе, що на день смерті за законом буде належати спадкодавцю.
21 серпня 2004 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на майновий сертифікат на право на пайовий фонд майна СВК "Жовтневе" села Жовтневе Болградського району вартістю 2 863 грн, належний померлій на підставі майнового сертифікату серії НОМЕР_4, виданого Жовтневою сільською радою Болградського району Одеської області (далі - Жовтнева сільська рада) 07 грудня 2001 року, та грошові внески на рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 з відсотками та компенсаційними внесками до них, що зберігаються у відділенні Ощадбанка № 6777/013 села Жовтневе Болградського району Одеської області, належні померлій на підставі ощадних книжок.
Після смерті ОСОБА_3 вона прийняла належний спадкодавцю спірний будинок з господарськими будівлями відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 по господарській книзі села Жовтневе вартістю 47 611 грн, який по типу відносився до колгоспного двору. У його склад станом на 14 квітня 1991 року входить житловий будинок з господарськими будівля та надвірними спорудами, збудованими до 14 квітня 1991 року.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 за життя не було отримано та зареєстровано свідоцтво про право власності на вказаний будинок з господарськими будівлями, вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Болградський районний суд Одеської області рішенням від 26 березня 2008 року позов задовольнив.
Визнав за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований в АДРЕСА_1 .
Рішення місцевий суд мотивував тим, що на день смерті ОСОБА_3 позивач була зареєстрована і проживала у спірному житловому будинку, тому як спадкоємець за заповітом прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погодившись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Садаклієв І. І. подав апеляційну скаргу.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 11 січня 2022 року задовольнив клопотання адвоката Садаклієва І. І. в інтересах ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Поновив адвокату Садаклієву І. І. в інтересах ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Болградського районного суду Одеської області від 26 березня 2008 року.
Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Садаклієва І. І. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 26 березня 2008 року.
Зупинив дію рішення Болградського районного суду Одеської області від 26 березня 2008 року до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.
Одеський апеляційний суд постановою від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Садаклієва І. І. в інтересах ОСОБА_2 задовольнив частково, рішення Болградського районного суду Одеської області від 26 березня 2008 року скасував та ухвалив нове рішення про залишення позову без задоволення.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що ухвалене судове рішення завдає ОСОБА_2 шкоди, що виражається у несприятливих для нього наслідках, не залучення його до участі у справі порушує його право на доступ до суду, тому суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки вказаної особи без залучення його до участі у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_1 у жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити апеляційне провадження у цій справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційним судом не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 120, 123 ЦК УРСР), викладених у постановах Верховного Суду України від 15 січня 2014 року у справі № 6-145цс13, від 24 грудня 2014 року у справі № 6-192цс14, та у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 724/1721/17, від 11 липня 2019 року у справі № 2-38/2004, від 02 лютого 2022 року у справі № 570/2631/17, від 10 травня 2023 року у справі № 570/2755/16-ц.
Також апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 ; суд безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження, оскільки її брат ОСОБА_2 ніколи не був членом колгоспного двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою, виданою Жовтневою сільською радою від 21 лютого 2008 року № 291.
ОСОБА_2 з 2011 року було відомо про оформлення нею спадщини після смерті тітки ОСОБА_3 та про складення на її ім`я заповіту, тому апеляційний суд безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження та таке поновлення є протиправним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, яке було чинним протягом 14 років, апеляційний суд не врахував, що в такому випадку порушуються принцип правової визначеності.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Представник ОСОБА_2 - адвокат Раєцький А. О. у червні 2023 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що про наявність рішення суду першої інстанції він дізнався від падчерки ОСОБА_4, яка 11 листопада 2021 року, проживаючи у спірному будинку, отримала від позивача письмове звернення, в якому повідомила, що за нею рішення суду визнано право власності на зазначений житловий будинок, а також просила його звільнити.
Після чого ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, оскільки оскаржуваним судовим рішенням було вирішено питання про його права.
Апеляційним судом при розгляді справи було правильно застосовано норми матеріального права, а справа розглянута з дотриманням норм процесуального права.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 06 листопада 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Болградського районного суду Одеської області.
Справа № 2-ц-469/2008 надійшла до Верховного Суду 28 листопада 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 на праві власності належав колгоспному двору, до складу якого входила і ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Жовтневої сільської ради про склад та тип двору від 21 лютого 2008 року № 291 і технічним паспортом.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя, а саме 06 жовтня 1997 року, ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким все своє майном заповіла ОСОБА_1 .
На день смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала у житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою, виданою Жовтневою сільською радою від 21 лютого 2008 року № 291.
Крім того, апеляційним судом з довідки Жовтневої сільської ради, виданої 22 липня 1994 року за № 610, встановлено, що головою колгоспного двору згідно з погосподарською книгою Жовтневої сільської ради за № 563 та власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
Зазначені обставини також підтверджуються актом, складним сусідами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які проживають поруч із вказаним житловим будинком, та, які засвідчили, що власником спірного житлового будинку є ОСОБА_2, в якому проживають родичі ОСОБА_2 .
Також судом апеляційної інстанції з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 серпня 2004 року встановлено, що спірний житловий будинок не увійшов до спадкової маси; відмова нотаріуса на вчинення будь-яких нотаріальних дій щодо спірного будинку у матеріалах справи відсутня, а з цим позовом ОСОБА_1 звернулась більш ніж через чотири роки після відкриття спадщини.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Згідно зі статтею 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 344/17464/15-ц (провадження № 61-11184св20) вказано, що "відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.