ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5591/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
прокуратури - Яремчук А. В. (прокурор),
позивача 1 - не з`явився,
позивача 2 - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури
на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2023
постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023,
за позовом керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації та Комунальної установи "Покровський психоневрологічний інтернат"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варнел Трейдд"
про стягнення 131 332, 17 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Покровської окружної прокуратури Донецької області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (далі - Департамент, позивач 1) та Комунальної установи "Покровський психоневрологічний інтернат" (далі - КУ "Покровський психоневрологічний інтернат", Інтернат, позивач 2) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варнел Трейдд" (далі - ТОВ "Варнел Трейдд", відповідач) про стягнення безпідставно сплачених коштів у сумі 131 332,17 грн за додатковими угодами до договору від 10.03.2020 № 40.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Варнел Трейдд" та Інтернат порушили вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" та умови укладеного між ними договору про закупівлю продуктів харчування від 10.03.2020 №40 (далі - Договір), оскільки без належних підстав уклали додаткові угоди до Договору, якими внесли зміни до його істотних умов, а саме: збільшили ціну одиниці товару та зменшили обсяги закупівлі. Прокурор вказує про те, що оскільки зазначені додаткові угоди до договору є нікчемними в силу закону, то відповідач має повернути безпідставно сплачені грошові кошти на їх виконання.
1.3. У позові Прокурор просить (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) стягнути з ТОВ "Варнел Трейдд" на користь Департаменту безпідставно сплачені кошти за додатковими угодами до Договору в сумі 131 332,17 грн, зарахувавши їх до загального фонду обласного бюджету Донецької області.
1.4. Підставою представництва інтересів держави в особі Департаменту Прокурор указав наявність у нього владних повноважень у спірних правовідносинах, оскільки позивач є головним розпорядником бюджетних коштів місцевого бюджету, які використовуються, зокрема, для забезпечення діяльності Інтернату. На думку Прокурора, оскільки незаконне та безпідставне фінансування за нікчемними додатковими угодами до Договору здійснювалося за рахунок коштів обласного бюджету з рахунку Департаменту, то ці кошти підлягають поверненню, шляхом зарахування їх до загального фонду обласного бюджету Донецької області.
1.5. Прокурор також посилався на пасивну поведінку Департаменту і Інтернату, оскільки вони не вживали заходів для повернення бюджетних коштів, хоча були обізнані про стверджувані порушення, однак не зверталися до суду за захистом інтересів територіальної громади в розумний строк, що необхідно кваліфікувати як бездіяльність. Зокрема, Прокурор направляв Донецькій обласній військово-цивільній адміністрації, Департаменту та Інтернату листи, в яких повідомляв про необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а також пропонував їм вжити заходи щодо стягнення безпідставно сплачених коштів у судовому порядку. Однак у відповіді на вказаний лист Департамент повідомив, що не мав наміру звертатись до суду з позовом, оскільки фактів безпідставно отриманих коштів за Договором Департаментом або іншим органом до компетенції якого належить вказане питання, не встановлено. У подальшому 22.03.2023 Прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), надіслав Департаменту та Інтернату відповідні повідомлення про пред`явлення позову в цій справі.
1.6. У подальшому, 18.09.2023 та 19.09.2023 від Прокурора надійшла заява про часткове залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в частині заявлених вимог в інтересах держави в особі Інтернату.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2023 (суддя Борисенко І. І.), яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 (колегія суддів: Руденко М. А., Кропивна Л. В., Пономаренко Є. Ю.) позов Прокурора в інтересах держави в особі Департаменту та Інтернату до ТОВ "Варнел Трейдд" про стягнення безпідставно сплачених коштів у сумі 131 332,17 грн - залишено без розгляду з посиланням на пункти 2, 5 частини першої статті 226 ГПК України.
2.2. Залишаючи без розгляду позов Прокурора в інтересах держави в особі Інтернату на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України, суд першої інстанції зазначив про те, що заява Прокурора, яка була подана до початку розгляду справи по суті є формою реалізації процесуальних прав позивача, передбачених статтею 42 ГПК України. Встановивши відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб вказаною заявою, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов Прокурора в частині заявлених вимог в інтересах держави в особі Інтернату підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.
2.3. Залишаючи без розгляду позов Прокурора у частині заявлених вимог в інтересах держави в особі Департаменту на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Департамент помилково визначений прокурором як орган, який здійснює управління у спірних відносинах, адже останній не є органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, спрямовані на захист інтересів держави у даній справі.
2.4. Ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в цій частині мотивовані з посиланням на статті 19, 1311 Конституції України, статті 41, 53, пункт 2 частини першої статті 226 ГПК України, статтю 23 Закону № 1697-VII, статтю 62 Господарського кодексу України та статті 2, 10, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування".
2.5. За висновком суду, Прокурор не довів, що саме Департамент є органом, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у цій справі, оскільки він не є ні засновниками, ні власником Інтернату.
2.6. Суд встановив, що засновником Інтернату та власником його майна є Донецька обласна рада / Донецька облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація (далі - Рада), яка фінансує діяльність цього комунального закладу. З огляду на наведене дійшов висновку, що особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету у спірних правовідносинах, є - саме Рада.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Донецької обласної прокуратури (далі - скаржник) не погоджується з ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2023 (у частині залишення позову Прокурора в інтересах Департаменту без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України) і постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, та просить суд зазначені ухвалу і постанову скасувати, а справу направити до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Підставами для скасування ухвали та постанови скаржник вважає порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема: статтю 23 Закону № 1697-VII, статті 22, 26 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), а також порушили статті 2, 236, 237 ГПК України.
4.1.2. Скаржник також зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, які викладені у постановах:
- від 25.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18 та від 25.02.2021 у справі № 912/9/20 (щодо відсутності вимоги закону про подачу прокурором позову в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах);
- 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та від 11.08.2021 у справі № 927/719/20 (про наявність підстав для представництва Прокурором в суді інтересів держави в особі розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня);
- від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 про наявність підстав для представництва та виконання прокурором субсидіарної ролі, щоб інтереси держави не залишалися незахищеними у випадках, коли компетентним органом не здійснюється захист інтересів держави та про наявність у прокурора права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті у разі подання позивачем заяви про залишення позову прокурора без розгляду.
4.1.3. Заступник керівника Донецької обласної прокуратури зазначає про те, що суди безпідставно не врахували Положення про КУ "Покровський психоневрологічний інтернат", затверджене розпорядженням керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 05.07.2019 №682/5-19, згідно з яким:
- координацію діяльності Інтернату здійснює Департамент (пункт 1.3 Положення);
- фінансово-господарська діяльність Інтернату здійснюється відповідно до кошторису доходів і видатків, штатного розпису, які затверджуються Департаментом соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації (пункт 6.2 Положення);
- перевірка роботи і ревізія фінансово - господарської діяльності інтернату проводяться відповідно Мінсоцполітики, Департаментом та іншими спеціально уповноваженими органами відповідно до діючого законодавства України (пункт 9.4 Положення).
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1.2 Положення про КУ "Покровський психоневрологічний інтернат", затвердженого Розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 05.07.2019 № 632/5-19, засновником цього інтернату є Донецька обласна рада. Повноваження Донецької облради щодо управління інтернатом до відкриття першої сесії новообраної Донецької облради здійснює Донецька облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація згідно з Законом України "Про військово-цивільні адміністрації".
5.2. Згідно з пунктом 1.3 Положення, управління інтернатом в межах повноважень, визначених рішенням облради від 04.03.1999 № 23/5-116 здійснює Донецька облдержадміністрація. Координацію діяльності інтернату здійснює Департамент соціального захисту населення донецької облдержадміністрації.
5.3. Відповідно до пункту 6.5 Положення майно інтернату є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні обласної ради, та закріплюється за інтернатом на праві оперативного управління.
5.4. Згідно пунктом 6.6 Положення джерелами формування майна та кошторису інтернату є кошти обласного бюджету.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції від 27.09.2023, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, про залишення позову Прокурора в інтересах держави в особі Інтернату без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. В іншій частині (залишення без розгляду позову Прокурора в інтересах держави в особі Інтернату на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України) ухвала суду першої інстанцій не є предметом касаційного оскарження.
6.4. Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
6.5. Згідно з частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
6.6. У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
6.7. Відповідно до частини четвертої статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
6.8. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
6.9. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
6.10. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
6.11. Пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
6.12. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII.
6.13. За змістом частин першої, третьої, четвертої статті 23 Закону № 1697-VII представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.