ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 908/70/22 (908/1566/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ТОВ "Дюпон Україна" - Майструка В.І.,
ТОВ "Фінансова компанія "Інтенсивні фінанси" - Піддубної Г. В.,
ПП "Бізон-Тех 2006" - Хомутова Г.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна"
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.06.2023
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2023
у справі № 908/70/22 (908/1566/22)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна"
до відповідачів:
1) Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інтенсивні фінанси",
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар Експорт БКВ",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФМС Україна",
про визнання договорів недійсними
в межах справи № 908/70/22
про банкрутство Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006".
ВСТАНОВИВ:
В провадження Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/70/22 про банкрутство Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (далі - ПП "Бізон-Тех 2006", боржник).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022 визнані кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" (далі - ТОВ "Дюпон Україна") до боржника у розмірі 241 257 035,09 грн, з яких: 241252 073,09 грн основний борг з четвертою чергою задоволення, 4 962,00 грн судовий збір з першою чергою задоволення.
ТОВ "Дюпон Україна" в межах справи про банкрутство звернулось до суду з позовом про визнання недійсними: договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021, укладеного між ПП "Бізон-Тех 2006" і ТОВ "Амбар Експорт БКВ", а також договору факторингу № АМ-2 від 15.12.2021, укладеного між ТОВ "Амбар Експорт БКВ" і ТОВ "Фінансова Компанія Інтенсивні Фінанси".
Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що договір про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021 є фраудаторним, адже укладений менш ніж за 1 рік до порушення провадження у справі про банкрутство із заінтересованою відносно боржника ПП "Бізон-Тех 2006" особою ТОВ "Амбар Експорт БКВ". Також позивач зазначав, що внаслідок укладання вказаного договору ПП "Бізон-Тех 2006" стало неплатоспроможним, адже взяло на себе зобов`язання і це унеможливило виконання зобов`язань перед іншими кредиторами. Недійсність договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021 має своїм наслідком недійсність договору факторингу № АМ-2 від 15.12.2021, адже за ним ТОВ "Фінансова Компанія Інтенсивні Фінанси" набуло право вимоги за недійсним договором.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.06.2023 у задоволенні позовної заяви ТОВ "Дюпон Україна" про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021, укладеного між позичальником ПП "Бізон-Тех 2006" і позикодавцем ТОВ "Амбар Експорт БКВ", а також договору факторингу № АМ-2 від 15.12.2021, укладеного між ТОВ "Амбар Експорт БКВ" і ТОВ "Фінансова Компанія Інтенсивні Фінанси" відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.06.2023 у справі №908/70/22 (908/1566/22) залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними вищенаведених договорів суди виходили з того, що позивачем не доведено їх невідповідності вимогам чинного законодавства та порушення його прав чи інтересів внаслідок їх укладення.
Встановивши, що матеріалами справи не підтверджується здійснення відповідачами, шляхом укладення спірного договору поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021, умисних, недобросовісних дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір активів боржника, спрямованих на ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань перед кредиторами, з метою завдання їм шкоди, зокрема ТОВ "Дюпон Україна", тобто зловживання правом, що і є основною ознакою фраудаторного правочину, суди дійшли висновку про відсутність порушення прав позивача внаслідок укладення вказаного договору та підстав для визнання його недійсним.
Відповідно відсутні і підстави для визнання недійсним договору факторингу №АМ-2 від 15.12.2021, укладеного між ТОВ "Амбар Експорт БКВ" і ТОВ "Фінансова Компанія Інтенсивні Фінанси", недійсність якого позивач обґрунтовує виключно недійсністю договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р
Аргументи учасників справи у суді касаційної інстанції
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ТОВ "Дюпон Україна" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження у цій справі, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:
- помилково не застосували в сукупності положення статей 1, 42 КУзПБ, внаслідок чого суди хибно не встановили, що і договір позики, і договір факторингу АМ-2 укладені у підозрілий період із заінтересованими особами до боржника, що є підставою для визнання їх недійсними;
- всупереч вимогам статей 3, 13, 203, 215 ЦК України та статті 42 КУзПБ не перевірили дійсні мотиви укладення боржником та заінтересованими особами оспорюваних договорів, метою яких насправді було виключно уникнення звернення стягнення на майно боржника, що свідчить про їх фраудаторність;
- хибно не застосували в сукупності статті 15, 16 ЦК України та статті 42, 48 абз.2 частини 3 статті 64 КУзПБ, помилково дійшовши висновку про відсутність порушеного права ТОВ "Дюпон Україна", внаслідок укладення фраудаторних оспорюваних договорів.
Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу
До Верховного Суду від ПП "Бізон-Тех 2006" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Дюпон Україна", в якому, з посиланням на вірні встановлення судами усіх обставин у цій справі та оцінку доводам сторін та наявним у справі доказам, на правильність застосування судами норм права, наведено прохання відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржені судові рішення.
ТОВ "Фінансова компанія "Інтенсивні фінанси" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Дюпон Україна", в якому проти заперечує задоволення касаційної скарги, просить в її задоволені відмовити, оскаржувані ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.06.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №908/70/22 (908/1566/22) залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним ГПК України.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б (910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).
ТОВ "Дюпон Україна", реалізуючи своє право, звернулося до господарського суду, в межах справи про банкрутство ПП "Бізон-Тех 2006" з заявою про визнати недійсними договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/04/2021 від 01.04.2021, укладеного між ПП "Бізон-Тех 2006" і ТОВ "Амбар Експорт БКВ", а також договору факторингу № АМ-2 від 15.12.2021, укладеного між ТОВ "Амбар Експорт БКВ" і ТОВ "Фінансова Компанія Інтенсивні Фінанси".
Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у частині другій статті 16 ЦК України. Разом з цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті Кодексу правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Відповідно до частини 2 статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Наявність підстав для визнання недійсним договору фінансової позики, укладеного боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство, на підставі статті 42 КУзПБ, суди встановлюють відповідно до норм матеріального та процесуального права шляхом дослідження правової природи договору (а не лише його назви), аналізу змісту та умов укладеного договору зі встановленням фактичних обставин та здійсненням на їх підставі висновками щодо застосування відповідних норм законодавства у кожній конкретній справі.
За змістом вказаної норми підстави, закріплені в ній, вказують визначальним критерієм недійсності правочинів боржника негативні наслідки виконання боржником/прийняття ним на себе майнових зобов`язань, що вимагає економіко-правову оцінку дій боржника, що призвели до зменшення його активів (приховування майна) та неплатоспроможності.
Тобто "недійсність" за статтею 42 КУзПБ перш за все пов`язується з оцінкою дій боржника, виконання яких мало негативні наслідки для боржника у вигляді зменшення його майнових активів та неплатоспроможності, а метою застосування наведених положень є відповідні, визначені законом (зокрема, частиною третьою статті 42 КУзПБ та статтею 216 ЦК України) наслідки у вигляді повернення майна боржника у ліквідаційну масу задля унеможливлення для боржника зловживати своїми правами та вчиняти дії на шкоду кредиторам.
З метою проведення наведеної оцінки дій боржника слід виходити з того, що правочини, що вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Відтак, обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, яка передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18 тощо.
А тому, виходячи із закріпленого статтею 74 ГПК України обов`язку доказування, ураховуючи встановлені статтею 77 цього Кодексу вимоги щодо допустимості доказів у справі, суди, в межах наявних в них повноважень, передбачених статтями 86, 237, 269 ГПК України, досліджуючи питання недійсності правочину, укладеного боржником в "підозрілий період", мають надати належну правову оцінку заявленим вимогам позивача з урахуванням визначених ним підстав заявлених вимог (фактичної підстави - вчинення правочинів на шкоду кредиторам та правової підстави, яка, окрім приписів статті 42 КУзПБ, ґрунтується на загальних нормах ЦК України).