Постанова суду № 910/4866/23 від 22.02.2024 про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення 699 488,14 грн

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4866/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Босого В. П.,

від 30 серпня 2023 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренка Є. Ю., Руденко М. А., Барсук М. А.,

від 11 грудня 2023 року (повний текст складений 15 грудня 2023 року)

та на додаткове рішення Господарського міста Києва

у складі судді Босого В. П.

від 20 вересня 2023 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Пономаренка Є. Ю., Руденко М. А., Барсук М. А.,

від 11 грудня 2023 року (повний текст складений 15 грудня 2023 року)

та касаційні скарги Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект"

на додаткове рішення Господарського міста Києва

у складі судді Босого В. П.

від 20 вересня 2023 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі Пономаренка Є. Ю., Руденко М. А., Барсук М. А.

від 11 грудня 2023 року (повний текст складений 15 грудня 2023 року)

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Пономаренка Є. Ю., Руденко М. А., Барсук М. А.,

від 08 січня 2024 року (повний текст складений 17 січня 2024 року)

у справі за позовом ОСОБА_1,

до Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2,

про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення 699 488,14 грн

за участю представників:

від позивача: Паруль Ю. О.

від відповідача: ОСОБА_3

від третьої особи: Александров Д. Ю.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" про:

- визнання недійсним рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект", оформленого протоколом засідання № 6 від 13 травня 2021 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління та виключення останнього, як особи, яка мала право представляти інтереси Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" у будь-яких державних органах та будь-яких установах;

- скасування державної реєстрації № 1000741070054001894 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ізетовою Надією Іванівною, згідно з якою 14 травня 2021 року були змінені відомості про голову правління - ОСОБА_1 на ОСОБА_2 в Акціонерному товаристві "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект";

- скасування наказу Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" № 79к від 13 травня 2021 року про припинення повноважень голови правління - ОСОБА_1 ;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект";

- стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 699 488,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект", оформлені протоколами № 5 від 23 квітня 2021 року та № 6 від 13 травня 2021 року, були прийняті за відсутності кворуму зборів, встановленого статтю 55 Закону України "Про акціонерні товариства" та пунктом 10.4.5. статуту відповідача, оскільки у складі наглядової ради відповідача відсутні незалежні члени ради, а зазначені у протоколах присутні члени наглядової ради, які приймали спірні рішення, перебували поза межами України та фактично не брали участь у засіданнях, позивач не був повідомлений про проведення зборів наглядової ради відповідача, участі в засіданні не брав, пояснень по суті питань порядку денного не надав. За твердженнями позивача позовна вимога про скасування державної реєстрації підлягає задоволенню як похідна від вимог про визнання недійсними зазначених рішень наглядової ради відповідача.

В обґрунтування позову про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку позивач послався на те, що він з наказом № 79к від 13 травня 2021 року не ознайомлювався, наказ та трудову книжку не отримував та відповідно до частин першої, другої та сьомої статті 235 Кодексу законів про працю України має бути поновленим на посаді голови правління відповідача з виплатою йому стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10 квітня 2023 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, за якою відкрив провадження у справі № 910/4866/23, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

2. Короткий зміст рішення та постанови, ухвалених судами попередніх інстанцій по суті спору.

Господарський суд міста Києва рішенням від 30 серпня 2023 року у справі № 910/4866/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 11 грудня 2023 року, відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що засідання наглядової ради відповідача, на яких були прийняті спірні рішення, були правомочними, оскільки в них взяли участь члени наглядової ради, що разом складають більше половини складу ради, засідання наглядової ради були проведені дистанційно відповідно до рішення наглядової ради відповідача про дистанційну організацію роботи наглядової ради із застосуванням мережі Інтернет, оформленого протоколом № 6 від 25 вересня 2020 року. За висновком судів позивач не довів факту не проведення 13 травня 2021 року засідання наглядової ради, натомість надані відповідачем докази є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем, та свідчать про те, що 13 травня 2021 року засідання наглядової ради відповідача відбулося. Крім того, суди дійшли висновку про те, що позивач не довів, яким чином рішення наглядової ради відповідача про обрання голови наглядової ради, оформлене протоколом засідання № 5 від 23 квітня 2021 року, порушує права та / або законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

3. Короткий зміст заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Відповідач - Акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову повністю, а також навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очкує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, у сумі 101 300,00 грн, з яких: 300,00 грн - поштові витрати, 1 000,00 грн - компенсація за втрачений заробіток свідкам, 100 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

02 вересня 2023 року після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення від 30 серпня 2023 року у цій справі № 910/4866/23 по суті спору відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу. Зазначена заява надійшла до Господарського суду міста Києва 07 вересня 2023 року.

Відповідно до наведеного відповідачем у зазначеній заяві розрахунку сума його витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції становить 191 032,89 грн, з яких:

- 92 500,00 грн - вартість наданих правових послуг;

- 496,00 грн - вартість поштових витрат;

- 13 062,80 грн - вартість транспортних витрат;

- 84 974,00 грн - гонорар успіху.

4. Короткий зміст судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій за результатом розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 20 вересня 2023 року у справі № 910/4866/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року, стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлений відповідачем до стягнення з позивача в якості витрат на професійну правничу допомогу гонорар успіху у розмірі 84 974,00 грн не підлягає стягненню в порядку статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є платою за надані послуги та не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суди дійшли висновку про те, що визначений відповідачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 191 032,89 грн є завищеним, не відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору і становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а розумним та співмірним розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у цій справі є сума витрат у розмірі 70 000,00 грн.

Також суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи позивача про те, що адвокат відповідача ОСОБА_3 не має права надавати будь-які послуги та отримувати за них плату, відмовив у задоволенні клопотання позивача про поставлення щодо зазначеного адвоката окремої ухвали та застосування до ОСОБА_3 штрафних санкцій та виходив з того, що наявність у ОСОБА_3 статусу адвоката підтверджується наявною в матеріалах цієї справи засвідченою копією свідоцтва № 989 про право на зайняття адвокатською діяльністю, докази визнання недійсним або скасування якого у встановленому законом порядку та докази припинення у ОСОБА_3 права на заняття адвокатською діяльністю відсутні.

5. Короткий зміст заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідач - Акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" у відзиві на апеляційну скаргу позивача (на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року) навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очкує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги позивача, у сумі 30 200,00 грн, з яких: 200,00 грн - поштові витрати, 30 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач - Акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" у відзиві на апеляційну скаргу позивача (на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року) навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очкує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги позивача, у сумі 10 200,00 грн, з яких: 200,00 грн - поштові витрати, 10 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

15 грудня 2023 року після прийняття Північним апеляційними господарським судом постанов від 11 грудня 2023 року у цій справі № 910/4866/23 про залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Відповідно до наведеного відповідачем у зазначеній заяві розрахунку сума його витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 38 375,00 грн, з яких:

- 38 000,00 грн - вартість наданих правових послуг;

- 375,00 грн - вартість поштових витрат.

6. Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду, ухваленої за результатом розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 08 січня 2024 року заяву Акціонерного товариства "Укрнафтохімпроект" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4866/23 задовольнив частково: стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Укрнафтохімпроект" 16 000 грн судових витрат, понесених відповідачем при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти заяви відмовив.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлені відповідачем до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 38 000,00 грн не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності їх розміру до предмету спору, а справедливим та співмірним розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є сума витрат у розмірі 15 871,00 грн, оскільки правова позиція сторін в суді апеляційної інстанції не змінювалася, адвокат відповідача не мав необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі №910/4866/23 фактично містить узагальнену позицію відповідача по справі, яка наводилася ним ще в суді першої інстанції, витрати на складання відзиву на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року у справі № 910/4866/23 у розмірі 6 000 грн не відповідають критеріям розумності, враховуючи аспект складності наведених позивачем в апеляційній скарзі доводів та витрати відповідача на надання такої послуги, як складання заперечень проти доповнень позивача до апеляційної скарги, не мали характеру необхідних.

Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції, обґрунтованим розміром поштових витрат відповідача, який підлягає задоволенню, є розмір цих витрат у сумі 129,00 грн. При цьому, суд відмовив у стягненні поштових витрат відповідача у розмірі 100,00 грн, пов`язаних з направленням апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення, оскільки апеляційний суд відмовив відповідачу у задоволенні цієї апеляційної скарги, та суми поштових витрат у розмірі 50,00 грн, пов`язаних з направленням заперечень проти доповнень позивача до апеляційної скарги, витрати відповідача на які суд визнав такими, що не мали характеру необхідних.

7. Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх узагальнені доводи.

Позивач - ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження зазначених судових рішень позивач послався на пункт 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо наявності підстав для визнання недійсними рішень наглядової ради у разі визнання недійсними рішень загальних зборів, якими був сформований персональний склад наглядової ради, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 912/2562/16, від 02 травня 2018 року у справі № 910/7837/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/715/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 912/127/18, 09 липня 2019 року у справі № 912/2479/18, від 16 жовтня 2019 року у справі № 912/430/19, від 11 лютого 2020 року у справі № 914/484/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 910/17544/20.

У другій касаційній скарзі позивач - ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, а також просить постановити окрему ухвалу в порядку статті 246 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої доручити Головному управлінню Державної податкової служби у Харківській області здійснити перевірку ОСОБА_3 та застосувати відносно нього штрафні санкції.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі позивач послався на пункт 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставину того, що адвокат відповідача ОСОБА_3 не є суб`єктом підприємницької діяльності та не має права надавати будь-які послуги та отримувати за них грошові кошти, і ця обставина є підставою для поставлення судом окремої ухвали щодо адвоката ОСОБА_3 відповідно до частин першої та другої статті 246 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач - Акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" у касаційній скарзі просить змінити додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року в частині відмови у стягненні витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції і стягнути витрати відповідача на професійну правничу допомогу у повному обсязі, а в частині задоволених вимог додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року залишити без змін.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі відповідач послався на пункт 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо можливості стягнення "гонорару успіху", викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 903/781/21 та від 15 вересня 2022 року у справі № 915/294/21, а також не обґрунтували свій висновок щодо зменшення заявленого відповідачем до стягнення розміру фактичних витрат на професійну правничу допомогу до 70 000,00 грн.

Крім того, відповідач у касаційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі наводить попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку з поданням та розглядом цієї касаційної скарги, який за його попередніми розрахунками складає 10 100,00 грн, з яких: 100,00 грн - поштові витрати, 10 000,00 грн - витрати на правничу допомогу.

Також відповідач - Акціонерне товариство "Укрнафтохімпроект" у другій поданій ним касаційній скарзі просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 січня 2024 року у цій справі в частині відмови у стягненні витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом цієї справи, та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що були понесені відповідачем при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в повному обсязі, а в частині задоволених вимог додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 січня 2024 року залишити без змін.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 08 січня 2024 року відповідач послався на пункт 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, щодо порядку та способу обчислення гонорару адвоката, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2021 року у справі № 910/5998/20, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 235/4969/19 та у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15. Також скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції зменшив заявлений відповідачем до стягнення розмір його витрат на професійну правничу допомогу за відсутності клопотання позивача про зменшення цих витрат, не мотивував належним чином своє рішення про часткове стягнення витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Крім того, відповідач у касаційній скарзі на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі наводить попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку з поданням та розглядом цієї касаційної скарги, який за його попередніми розрахунками складає 10 100,00 грн, з яких: 100,00 грн - поштові витрати, 10 000,00 грн - витрати на правничу допомогу.

8. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року просить закрити касаційне провадження за цією касаційною скаргою позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, а у разі, якщо касаційне провадження не буде закрито, - касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року залишити без змін. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив про те, що висновки Верховного Суду, на які послався позивач у касаційній скарзі, є нерелевантними для цієї справи, оскільки зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах, а інші доводи позивача зводяться до дослідження та переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, до встановлення обставин, що не є компетенцією суду касаційної інстанції, позивач не довів порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Крім того, відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року наводить попередній (орієнтовний) розрахунок суми його витрат на професійну правничу допомогу, який він поніс та які очікує понести у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи за касаційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року. За цим попереднім (орієнтовним) розрахунком відповідач очікує понести витрати у розмірі 15 100,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 100,00 грн - поштові витрати. Також відповідач зазначає про те, що докази понесення ним цих витрат та їх розміру будуть надані ним суду відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року просить закрити касаційне провадження за цією касаційною скаргою позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, а у разі, якщо касаційне провадження не буде закрито, - касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив про те, що наведена позивачем у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, оскільки позивач не зазначив, в яких правовідносинах відсутні висновки Верховного Суду, натомість Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постановах висновки щодо питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу. За твердженням відповідача доводи позивача про відсутність у адвоката ОСОБА_3 права надавати правничу допомогу та отримувати за неї винагороду суперечать закону та фактичним обставинам, оскільки: адвокат ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства зареєстрований в податковому органі як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність адвоката, є платником податку, внесений до спеціального реєстру - Єдиного реєстру адвокатів України згідно зі статтею 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і зазначені обставини підтверджуються наданими відповідачем до суду апеляційної інстанції та наявними в матеріалах справи доказами, а податкові відносини між адвокатом та державою жодним чином не впливають на право сторони на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, про що неодноразово зазначив Верховний Суд у своїх рішеннях. Також відповідач зазначив про те, що статус адвоката ОСОБА_3 підтверджується наявною в матеріалах справи засвідченою копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 989.

Крім того, відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року наводить попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, який він поніс та які очікує понести у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи за касаційною скаргою позивача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року. За цим попереднім (орієнтовним) розрахунком відповідач очікує понести витрати у розмірі 10 100,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 100,00 грн - поштові витрати. Також відповідач зазначає про те, що докази понесення ним цих витрат та їх розміру будуть надані ним суду відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Верховного Суду

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції.

9.1. Щодо касаційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року.

Верховний Суд, дослідивши доводи та аргументи сторін, наведені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Як уже зазначалося, касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року відкрито на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Для цілей застосування норм процесуального права, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність слід оцінювати за певними критеріями, а саме: змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з яких: змістовий є основним, а два інші (суб`єктний та об`єктний) - додатковими.

Змістовний критерій полягає у тому, що оцінювання спірних правовідносин здійснюється за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах. Так само не завжди для встановлення подібності правовідносин має значення і об`єктний критерій.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних положень процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, на які послався скаржник, з правовідносинами у справі, яка переглядається. При цьому така подібність оцінюється з урахуванням зазначених вище критеріїв та висновків Верховного Суду щодо застосування таких критеріїв подібності.

Як вбачається позивач у касаційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року послався на неврахування судами попередніх інстанцій при ухваленні зазначених рішення та постанови по суті спору висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 18 квітня 2018 року у справі № 912/2562/16,

- від 02 травня 2018 року у справі № 910/7837/17,

- від 22 серпня 2018 року у справі № 925/715/17,

- від 10 квітня 2019 року у справі № 912/127/18,

- 09 липня 2019 року у справі № 912/2479/18,

- від 16 жовтня 2019 року у справі № 912/430/19,

- від 11 лютого 2020 року у справі № 914/484/18,

- від 16 лютого 2022 року у справі № 910/17544/20.

Проаналізувавши ці висновки Верховного Суду, на які послався позивач у касаційній скарзі, як на висновки, що не були враховані судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у справах, в яких Верховний Суд сформував висновки, на які послався скаржник, є неподібними до правовідносин, які склалися між сторонами у цій справі № 910/4866/23, що переглядається, з огляду на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини у цій справи № 910/4866/23 стосуються (предмет спору):

- визнання недійсним рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект", оформленого протоколом засідання № 6 від 13 травня 2021 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління та виключення останнього, як особи, яка мала право представляти інтереси Акціонерного товариства "Укрнафтохімпроект" у будь-яких державних органах та будь-яких установах;

- скасування державної реєстрації № 1000741070054001894 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ізетовою Н. І., згідно з якою 14 травня 2021 року були змінені відомості про голову правління - ОСОБА_1 на ОСОБА_2 в Акціонерному товаристві "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект";

- поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Акціонерного товариства "Укрнафтохімпроект";

- стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 699 488,14 грн.

Позов із зазначеними вимогами був заявлений ОСОБА_1 до відповідача - Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект". При цьому, як встановили суди попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права не як учасник Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект", а саме як голова правління (виконавчого органу), який був звільнений з цієї посади на підставі спірного рішення наглядової ради, оформленого протоколом № 6 від 13 травня 2021 року, тобто як особа, яка обіймала посаду у виконавчому органі акціонерного товариства, повноваження якої припинилися.

Як на підставу позову у цій справі позивач послався на те, що спірні рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект", оформлені протоколами № 5 від 23 квітня 2021 року та № 6 від 13 травня 2021 року, були прийняті за відсутності кворуму зборів, оскільки у складі наглядової ради відповідача відсутні незалежні члени ради, а зазначені в протоколах присутні члени наглядової ради, які приймали спірні рішення, перебували поза межами України та фактично не брали участь у засіданнях, позивач не був повідомлений про проведення зборів наглядової ради відповідача, участі в засіданні не брав, пояснень по суті питань порядку денного не надав. Позовна вимога про скасування державної реєстрації є похідною від вимог про визнання недійсними зазначених рішень наглядової ради відповідача. В обґрунтування позову про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку позивач послався на те, що він з наказом Акціонерного товариства "Укрнафтохімпроект" № 79к від 13 травня 2021 року не ознайомлювався, наказ та трудову книжку не отримував та відповідно до частин першої, другої та сьомої статті 235 Кодексу законів про працю України має бути поновленим на посаді голови правління відповідача з виплатою йому стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, як встановили суди попередніх інстанцій, спірні рішення наглядової ради були прийняті на засіданнях, проведених між членами наглядової ради в дистанційному режимі в мережі Інтернет, а позивач заперечує можливість проведення засідань наглядової ради відповідача в такому режимі.

Натомість у справі № 912/2562/16, на висновки Верховного Суду в яких послався позивач у касаційній скарзі, з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Весна" про обрання членів наглядової ради та директора товариства звернулася фізична особа саме як акціонер зазначеного акціонерного товариства, а не як особа, яка обіймала посаду у виконавчому органі акціонерного товариства, повноваження якої припинилися за оспорюваними нею рішеннями органу управління товариства, що свідчить про відмінність спірних правовідносин у справах № 912/2562/16 та № 910/4866/23 за суб`єктним складом. Крім того, об`єктом захисту у справі № 912/2562/16 виступали права позивача саме як акціонера товариства на участь в управлінні акціонерним товариством, а також права та інтереси бути обраним на загальних зборах до складу наглядової ради, в той час, як у справі № 910/4866/23 позивач захищає своє порушене право, не як акціонер товариства, а як особа, яка обіймала посаду у виконавчому органі акціонерного товариства, повноваження якої припинилися та яка прагне поновитися на посаді. При цьому, обставини звільнення позивача з посади у виконавчому органі акціонерного товариства та оскарження позивачем рішень наглядової ради товариства про його звільнення, що мають місце у спірних правовідносинах у справі № 910/4866/23, у справі № 912/2562/16 були відсутні, як і відсутні обставини проведення засідань органу управління товариства в дистанційному порядку. Наведене свідчить про те, що за суб`єктним складом, за об`єктом захисту порушених прав та / або інтересів, а також за своїм змістом (змістовний критерій) правовідносини у порівнюваних справах № 912/2562/16 та № 910/4866/23 є різними та є неподібними, що виключає можливість та необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 912/2562/16, до правовідносин у цій справі № 910/4866/23.

................

Перейти до повного тексту