ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 березня 2024 року
м. Київ
справа № 740/4760/20
провадження № 61-13068св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований, тим що, на підставі договору дарування від 05 листопада 2016 року, вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1, в якому зареєстрована разом з дочкою ОСОБА_3, 2013 року народження.
3. Крім того у вказаному будинку без реєстрації проживає її колишній чоловік ОСОБА_2, через протиправні дії якого, вона не може користуватись своєю власністю та вимушена разом тимчасово проживати
у своїх батьків на
АДРЕСА_2 . Відповідач має зареєстроване місце проживання за адресою:
АДРЕСА_3, але проживати там не бажає та
в добровільному порядку спірний будинок не звільняє.
5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 03 травня 2023 року у позові відмовлено.
7. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має тривалий зв`язок з будинком з початку його забудови як із житлом у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція), а сам факт належності позивачці на праві власності спірного будинку, який призначався для проживання всієї сім`ї та будувався за спільні кошти сторін, не є підставою для виселення відповідача. Позивачка не довела належними та допустимими доказами вчинення відповідачем протиправних дій, через які вона не може користуватися спірним будинком та факт неможливості спільного проживання сторін.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
8. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення із вказаного будинку ОСОБА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
9. Апеляційний суд вважав, що позивачка, як власник будинку має право на безперешкодне користування своєю власністю, однак її колишній чоловік не бажає в добровільному порядку звільнити будинок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. 29 серпня 2023 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у вересні 2023 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17,
від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, Верховного Суду
від 10 березня 2021 року у справі № 715/574/20, від 19 травня 2021 року
у справі № 712/4380/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 554/2412/19,
від 18 січня 2023 року у справі № 442/810/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки між сторонами спору виникли неприязні стосунки, припинення права користування відповідачем спірним будинком відповідає пропорційності та переслідуваній легітимній меті відповідно до статті 8 Конвенції, не базується на достатніх доказах.
15. Крім того апеляційний суд не вказав, які норми матеріального права було неправильно застосовано судом першої інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
16. 26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та просила продовжити встановлений судом строк для подання відзиву.
17. Колегія суддів, враховуючи перебування ОСОБА_1 на лікуванні із 12 до 26 жовтня 2023 року, що підтверджено відповідною довідкою, а також строк, необхідний для підготовки відзиву, приписи частини другої статті 127 ЦПК України, вважає за можливе продовжити позивачці строк для подання відзиву до 26 жовтня 2023 року.
18. У відзиві ОСОБА_1 зазначає, що висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи встановленим відповідно до вимог процесуального закону, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані та не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, на які заявник посилався в касаційній скарзі.
19. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
20. Сторони із 14 лютого 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2019 року.
21. Сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22. Після розірвання шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась спільна дитина - ОСОБА_4, але з осені 2020 року позивачка виселилася
зі спірного будинку і проживає у своїх батьків.
23. Згідно з договором дарування житлового будинку від 25 листопада 2016 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку
АДРЕСА_1 .
24. Листом від 01 листопада 2020 року позивачка повідомила відповідача про своє бажання використовувати спірний будинок для особистого проживання та проживання своєї сім`ї, просила його в строк до 09 листопада 2020 року звільнити будинок у добровільному порядку. Однак відповідач будинок добровільно не звільнив.
25. Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства та факту проживання незареєстрованих осіб
від 06 листопада 2020 року у житловому будинку
АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3, 2013 року народження, а ОСОБА_2, 1979 року народження, фактично проживає в будинку без реєстрації.
26. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року
у справі № 740/1331/21 залишено без змін рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 червня 2022 року, яким відмовлено у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання спірного будинку об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання за ним права власності на 1/2 частку цього будинку та визнання недійсним договору дарування від 25 листопада 2016 року.
27. ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_3, разом з матір`ю ОСОБА_6, 1959 року народження, та братом ОСОБА_7, 1986 року народження, яка їм належить в рівних частках відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23 листопада 2000 року.
28. У спірний будинок ОСОБА_2 вселився як член сім`ї власника будинку.
29. За відомостями Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області 20 серпня 2019 року було зареєстроване повідомлення ОСОБА_1 про те, що в цей день о 00 год. 15 хв. за адресою: АДРЕСА_4, її чоловік у стані алкогольного сп`яніння вибиває двері у будинок її батьків, куди вона втекла.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
31. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
33. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.