ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 398/3747/22
провадження № 61-16552св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, Кіровоградська обласна прокуратура,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Голованя А. М., Дьомич Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної прокуратури про компенсацію моральної шкоди, спричинену незаконними рішеннями, неефективним розслідуванням та протиправною бездіяльністю посадових осіб.
В обґрунтування позову зазначав, що 26 лютого 2016 року він звернувся до Олександрійського відділу поліції Головного управління національної поліції в Кіровоградській області (далі - Олександрійське ВП ГУНП в Кіровоградській області) із заявою про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та вимогою розпочати досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого статтями 190, 382 КК України. 01 березня 2016 року до ЄРДР були внесені відповідні відомості та розпочате кримінальне провадження лише за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України (далі - кримінальне провадженні № 12016120070000580).
Відомості за частиною третьою статті 190 КК України до ЄРДР було внесено на підставі ухвали слідчого судді від 17 червня 2016 року (далі -кримінальне провадження № 12016120070001699). 17 серпня 2018 року він подав відповідну заяву про залучення його до даного провадження як потерпілого.
07 вересня 2018 року його було допитано у якості потерпілого по кримінальному провадженню № 12016120070000580 від 01 березня 2016 року. Вважає, що зазначений допит був лише формальністю, оскільки у подальшому ніхто із уповноважених (службових) осіб ніяких фактів належним чином не перевіряв, ніяких підозр не вручав, слідчих дій не проводив.
09 січня 2023 року його було допитано у якості потерпілого по кримінальному провадженню № 12016120070001699 від 16 липня 2016 року.
Вказане на його переконання свідчить про бездіяльність посадових (службових) осіб органу досудового розслідування, відсутність належного процесуального керівництва з боку прокуратури, а також неефективне, довготривале та безрезультатне досудове розслідування злочину.
На його неодноразові звернення до керівництва ГУНП в Кіровоградській області надавались письмові відповіді від 28 липня 2016 року та від 29 жовтня 2019 року про те, що досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12016120070000580 належним чином не організовано та здійснюється із порушенням вимог чинного КПК України.
У вказаних кримінальних провадженнях жодною посадовою особою Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області не були продовженні загальні строки досудового розслідування, ці два кримінальні провадження не об`єднанні в одне, що є порушенням вимог чинного КПК України.
Внаслідок ігнорування норм діючого КПК України при розслідуванні цих кримінальних проваджень, в тому числі протиправною тривалою бездіяльністю посадових осіб Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області та Олександрійської окружної прокуратури, йому як потерпілому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу він вимушений звертатися та систематично відвідувати суди, органи поліції і прокуратури різних рівнів з метою захисту та поновлення своїх прав як потерпілого, витрачати значний час та сили, що призвело до позбавлення можливості продовжувати активне особисте та суспільне життя, що в свою чергу, вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Вказав, що достатньою сумою для відшкодування завданої йому моральної шкоди є 600 000 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 травня 2023 року в складі судді Стручкової Л. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем доведена бездіяльність органу досудового розслідування при розслідуванні кримінальних проваджень, у яких він є потерпілим, що свідчить про наявність правових підстав для відшкодування останньому моральної шкоди.
При вирішенні питання про розмір відшкодування суд виходив із засад розумності, виваженості і справедливості, обставини даної справи, глибини моральних страждань, та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року змінено рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 травня 2023 року в частині розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що місцевий суд в цілому правильно вирішив спір, проте визначений розмір відшкодування моральної шкоди не є співрозмірним із тяжкістю завданої позивачу моральної шкоди.
Виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, врахувавши усі обставини даної справи, глибину моральних страждань, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17, постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в цілому правильно вирішив спір у справі та дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, проте визначений цим судом розмір відшкодування моральної шкоди не є співрозмірним із тяжкістю завданої позивачу моральної шкоди. Внаслідок ігнорування норм діючого КПК України при розслідуванні кримінальних проваджень, де ОСОБА_1 є потерпілим, посадовими особами правоохоронних органів позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу він був вимушений звертатися та систематично відвідувати суди, органи поліції і прокуратури різних рівнів з метою захисту та поновлення своїх прав як потерпілого, витрачати значний час та сили, що призвело до позбавлення можливості продовжувати активне особисте та суспільне життя, що в свою чергу, вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення в частині визначеного судом розміру завданої позивачу моральної шкоди суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 травня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 303 915,40 грн боргу за договором позики (справа № 398/5545/14-ц).
29 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області із вимогою розпочати досудове розслідування щодо ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених статтями 190, 382 КК України.
В заяві про кримінальне правопорушення зазначено інформацію про те, що 05 квітня 2012 року ОСОБА_2 шляхом введення в оману та зловживаючи довірою ОСОБА_1, отримав від нього грошові кошти у розмірі 20 000 дол. США, які згідно наданої розписки повинен був повернути до 30 серпня 2013 року, але в подальшому їх привласнив та розпорядився ними на власний розсуд.
01 березня 2016 року до ЄРДР були внесені відповідні відомості та розпочате кримінальне провадження лише за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України (кримінальне провадженні № 12016120070000580).
Відомості за частиною третьою статті 190 КК України до ЄРДР було внесено на підставі ухвали слідчого судді від 17 червня 2016 року (кримінальне провадження № 12016120070001699).
17 серпня 2018 року позивач подав відповідну заяву про залучення його до даного провадження як потерпілого.
07 вересня 2018 року його було допитано у якості потерпілого по кримінальному провадженню № 12016120070000580 від 01 березня 2016 року.
09 січня 2023 року його було допитано у якості потерпілого по кримінальному провадженню № 12016120070001699 від 16 липня 2016 року.
На неодноразові звернення позивача до керівництва ГУНП в Кіровоградській області, надавались письмові відповіді від 28 липня 2016 року та від 29 жовтня 2019 року про те, що досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12016120070000580 належним чином не організовано та здійснюється із порушенням вимог чинного КПК України.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення відповідає з таких підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні підстави покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).