ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 754/1116/22
провадження № 61-12004св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Наталія Олексіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Голуменков Вячеслав Володимирович, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року в складі Зотько Т. А. та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Н. О., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, до якої увійшли: частиниквартири № 50 за вказаною адресою, неотримана у зв`язку зі смертю пенсія, допомога на поховання у розмірі двомісячної пенсії, житловий будинок на АДРЕСА_3, а також земельна ділянка площею 0,25 га за цією адресою, майно та особисті речі померлої.
Спадкоємцями померлої є: її чоловік - відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець за законом, який має право на обов`язкову частку в спадщині, та він як внучатий племінник (двоюрідний племінник) померлої - спадкоємець за заповітом від 26 травня 2006 року, згідно із яким ОСОБА_3 заповіла на йому належну їй на праві власності частину квартири АДРЕСА_2 .
За заявою відповідача про прийняття спадщини від 04 серпня 2017 року державний нотаріус Праведник Н. О. завела спадкову справу. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року в справі № 754/5309/20 йому визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом. 30 червня 2021 року він звернувся до нотаріуса та прийняв належну йому спадщину за заповітом. 09 грудня 2021 року нотаріус видав відповідачу свідоцтво про право на спадщину за законом (на обов`язкову частку в спадщині) на частку квартири АДРЕСА_4, а йому - свідоцтво проправо наспадщину зазаповітом начастку цієїквартири.
Вважає, що оформлення права власності ОСОБА_2 на частку у спадковому майні проведено з порушенням вимог закону, оскільки при видачі свідоцтва нотаріус не виконав усіх необхідних дій, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зокрема не встановив увесь склад спадкового майна. При з`ясуванні складу спадкового майна померлої нотаріус визначив, що тільки частини квартириу м. Києві входятьдо складу спадковогомайна, оскількичастина квартириналежала померлійна праві власності, а інша частина квартириналежала померлійяк спадкоємиці свогосина ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Успадкована частина квартирине була оформленапомерлою, отжевиниклі з дня смерті синамайнові правау померлої нацю частину квартирине пов`язувалися звиникненням унеї права власностіна спадкове майно, але входили до складу її спадщини. Також в матеріалах спадкової справи наявні документи, які свідчили, що крім частиниквартири у м. Києві померлійтакож належалимайнові правана житловий будинокта земельну ділянкув Черкаській області, які нотаріус відмовилась включати до складу спадкового майна. Водночас нотаріус безпідставно не включив до складу спадкового майна речі звичайної домашньої обстановки та вжитку померлої, не з`ясовував розмір пенсії, яка залишилась неодержаною в зв`язку зі смертю, та розмір допомоги на поховання.
Крім того, заповідане майно було успадковане особою, яка не мала права спадкувати це майно. У шлюбі з ОСОБА_3 відповідач перебував, починаючи з 05 лютого 1986 року до її смерті, тож на момент відкриття спадщини відповідач знав, з чого складається спадщина його померлої дружини. Разом з тим після прийняття спадщини відповідач жодних відомостей про наявність у померлої іншого майна, крім частини квартири в м. Києві, нотаріусу не надавав, тобто навмисно приховав його існування. Якщо відповідач мав намір отримати у спадок саме частку із заповіданого майна за рахунок укриття іншого спадкового майна поза заповітом, то він діяв всупереч особистого розпорядження спадкодавця щодо призначення майна, а отже не мав права спадкувати те майно, яке було вказано у його свідоцтві про право на спадщину за законом. З наведеного вбачається, що внаслідок незаконних дій відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке порушує його спадкові права.
З огляду на зазначене позивач просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 грудня 2021 року, видане державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Н. О. на ім`я ОСОБА_2, зареєстроване у реєстрі за № 9-905, у спадковій справі № 865/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що спадщина померлої ОСОБА_3 складалася лише з частинквартири АДРЕСА_2, іншеспадкове майно- відсутнє. Правовласності нанерухоме майнов Черкаській областіу встановленому закономпорядку померлане набула, томувідсутні підстави вважати, що нотаріус безпідставно не включила до складу спадкового майна це нерухоме майно. Зазначена нерухомість ніколи не перебувала у власності померлої, не може входити до складу спадкового майна і впливати на визначення обов`язкової частки. Крім того, у померлої на момент смерті не було в наявності матеріальних цінностей, будь-яких доказів того, що померла ними не розпорядилась на власний розсуд за життя, суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
11 серпня 2023 року на електронну адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Голуменкова В. В. на вказані судові рішення, у якій заявник просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 24 січня 2020 року в справі № 910/10987/18, від 22 березня 2023 року в справі № 463/6829/21-ц, від 17 вересня 2020 року в справі № 715/372/19, від 23 вересня 2020 року в справі № 428/6685/19, від 21 вересня 2022 року в справі № 170/581/21, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що надані позивачем докази: довідки та лист Степанецької сільської ради разом із доданими відомостями погосподарського обліку є неналежними доказами належності ОСОБА_3 нерухомого майна в Черкаській області. Водночас обставини набуття померлою у власність спадкового майна не відносяться до предмета доказування, а є таким предметом у справах про визнання права власності на спадкове майно.
При вирішенні цієї справи суди не врахували, що неповне встановлення нотаріусом складу спадкового майна дозволило відповідачу, при наявності заповіту на 2/3 частин квартири у м. Києві, та без проведення у цій спадковій справі вартісної оцінки усього спадкового майна і здійснення його розподілу, успадкувати якомога більшу частину заповіданого майна, а саме 1/3 частину квартири у м. Києві.
Суди також дійшли хибного висновку про те, що факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті свого сина підтверджується її фактичним вступом в управління цим спадком майном, тому нотаріус правомірно видав свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину квартири у м. Києві.
Крім того, апеляційний суд помилково виходив із того, що відсутність доказів одержання членами родини спадкодавця недоотриманої ним за життя пенсії, свідчить про те, що це майно не увійшло до складу спадщини. Навпаки недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Безпідставним є також висновок суду про те, що отримане в установленому законодавством порядку свідоцтво про право на спадщину за законом не підтверджує право власності померлої на вироби із золота на момент відкриття її спадщини. Крім того, суд не врахував, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку в спадщині нотаріус зобов`язаний врахувати речі звичайної домашньої обстановки та вжитку спадкодавця.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 травня 2006 року ОСОБА_3, яка була двоюрідною бабою позивача та дружиною відповідача, склала заповіт, яким розпорядилась належною їй на праві власності частиною квартири АДРЕСА_4 на користь позивача ОСОБА_1 (а. с. 12, т.1).
За адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3 була зареєстрована з 19 серпня 1986 року та знята з реєстраційного обліку після смерті.
Свідоцтвом про право власності на житло, виданим відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної ради м. Києва 08 вересня 1998 року, посвідчене право власності ОСОБА_3 та членів її сім`ї: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частках на вказану квартиру.
Син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24 травня 2001 року ОСОБА_3 звернулася до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після його смерті, яка складається зокрема з частини квартири АДРЕСА_4 . Назворотній частині заяви міститься відмітка державного нотаріуса, що факт прийняття спадщини підтверджується фактичним вступом в управління спадковим майном, спадкоємиця безпосередньо перед смертю спадкодавця проживала і була прописана разом з ним та продовжує проживати з 19 серпня 1986 року по теперішній час в указаній квартирі (а. с. 106, т.1).
24 травня 2001 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкове майно складається з речей в заставі в СП ПО "Альянс-ломбард" в м. Києві, які належали померлому, згідно із залоговими білетами № 516914 від 09 жовтня 2000 року та № 517794 від 23 жовтня 2000 року (а. с. 109 зворот).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
04 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_3, у зв`язку з чим відкрито спадкову справу № 865/2017 до майна померлої.
04 серпня 2017 року державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори отримав інформаційну довідку зі Спадкового реєстру із відомостями про складення заповіту ОСОБА_3 26 травня 2006 року, місцем зберігання якого є П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора.
Згідно із довідкою КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 23 жовтня 2017 року, за даними реєстрових книг кв. АДРЕСА_4 на праві власності зареєстрована за: ч.: ч. ОСОБА_4, ч. ОСОБА_3 на підставі свідоцтвапро право власностіна житло, виданого08 вересня 1998 року(а. с. 114).
06 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 березня 2020 року йому було відмовлено в зв`язку з пропуском шестимісячного строку.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року в справі № 754/5309/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Н. О. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позов задоволено, визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом до Першої київської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 строком у два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.
30 червня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до довідок виконавчого комітету Степанецької сільської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області від 08 квітня 2021 року та від 27 липня 2021 року № 416, № 417, № 466 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, рахується за ОСОБА_3 на підставі погосподарської книги форми № 1, книга № 15, особовий рахунок № НОМЕР_1 ; за домоволодінням померлої ОСОБА_3 на АДРЕСА_3 рахується земельна ділянка комунальної власності площею 0,2500 га, яка перебувала в її користуванні, за життя померлою ОСОБА_3 право на безоплатну приватизацію земельної ділянки не реалізовано.
Згідно із довідкою виконавчого комітету Степанецької сільської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області від 27 липня 2021 року № 02-13/165 житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_3 рахується за ОСОБА_3, дані (коли та ким видані), відомості, на підставі яких документів ОСОБА_3 є власником, відсутні (а. с. 21).
Відповідно до довідки КП "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 19 липня 2021 року № 546 за даними підприємства станом на 01 січня 2013 року право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок в с. Дарівка Черкаського (Канівського) району Черкаської області не зареєстровано та згідно із архівними даними відсутня інвентаризаційна справа (а. с. 26).
09 грудня 2021 року державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори видала на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за яким спадщина складається з часток квартири АДРЕСА_4, з якої частка квартириналежала померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтвапро право власностіна житло, виданого відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної ради м. Києва 08 вересня 1998 року, та частка квартириналежала ОСОБА_4, сину спадкодавиці, якийпомер ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі свідоцтвапро право власностіна житло, виданого відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної ради м. Києва 08 вересня 1998 року, спадкоємицею якого була його мати ОСОБА_3, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а. с. 16).
09 грудня 2021 року державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори видала на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі статті 1241 ЦК України. Свідоцтво видано на часткуквартири АДРЕСА_4 (а. с. 68).
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.
Щодо права відповідача на обов`язкову частку в спадщині та скасування свідоцтва про право на спадщину
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що при видачі свідоцтва на частину квартири, яка раніше належаласину померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_4, нотаріус порушив вимоги пунктів 4.12, 4.14, 4.15, 4.18 глави10 розділу ІІПорядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок №296/5), оскільки за відсутності правовстановлюючих документів на ім`я померлої на цю частину квартирита за відсутності відомостейпро реєстрацію запомерлою прававласності наце майно видаввідповідачу оскаржуванесвідоцтво.