ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2024 року
м. Київ
справа № 320/5934/23
адміністративне провадження № К/990/33030/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Кривомаз Ю.В.,
представника відповідача - Олійник Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року (головуюча суддя - Перепелиця А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Василенко Я.М., Карпушова О.В.) у справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування наказу,
установив:
У березні 2023 року Підприємство з іноземними інвестиціями "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" (далі за текстом - позивач, ПІІ "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА", підприємство) звернулось до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі за текстом - відповідач, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП, контролюючий орган), в якому просило скасувати наказ Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП від 17 лютого 2023 року № 39 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПІІ "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА".
Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваного наказу позивач звертав увагу на низку обставин, а саме: в наказі відсутні підстави для призначення перевірки, він містить дефекти у визначенні предмета перевірки, а також прийнятий неуповноваженим органом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Мотивуючи необхідність відмови у відкритті провадження за позовною заявою підприємства суд першої інстанції зазначив, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами проведення призначеної оскаржуваним наказом перевірки. На переконання суду, саме собою оскарження наказу про призначення перевірки не є ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права позивача. Одночасно окружний суд роз`яснив підприємству, що даний спір не може бути вирішений в судовому порядку.
За результатами апеляційного перегляду Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 6 вересня 2023 року залишив без змін ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року. Апеляційний суд погодив висновки суду першої інстанції, урахувавши також надані відповідачем докази щодо оскарження позивачем в окремому судовому порядку податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками спірної перевірки.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й передати справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме: на порушення приписів частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом першої інстанції при винесенні ухвали не зазначено, яким судом має розглядатися справа, якщо адміністративний суд не є належним судом, як про це стверджується в ухвалі; на порушення статей 8, 55 Конституції України суд першої інстанції незаконно відмовив позивачеві у реалізації його конституційного права на звернення до суду за захистом порушених прав; на порушення частин першої, третьої та п`ятої статті 242 КАС України судом першої інстанції застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №816/228/17 за відсутності обставин подібності спірних правовідносин (адже у спорі, що розглядався ВП ВС, відбувся допуск посадових осіб відповідача до перевірки, в той час як у даній справі платник податку не мав можливості захистити свої права шляхом недопуску до перевірки й звернувся до суду ще до початку її проведення). Своєю чергою, як стверджує позивач, наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо права платників податків на оскарження наказів про призначення невиїзної перевірки за умови подання позовної заяви до початку проведення такої перевірки, а відтак, просить такий висновок сформувати. Як стверджує позивач, описані вище обставини не були враховані й апеляційним судом під час апеляційного перегляду справи, що, на його думку, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень обох судів.
Окрім того, у касаційній скарзі Підприємством порушується питання щодо наявності підстав для передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як такої, що містить виключну правову проблему. На думку позивача, відмова у відкритті провадження та, як наслідок, неможливість скасування в судовому порядку наказу про призначення невиїзної перевірки, за умови відсутності у платника податків можливості реалізувати право на недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, - порушує принцип верховенства права, суперечить нормам Конституції України, якими гарантується право кожного на звернення до суду за захистом своїх прав. На додаток до викладеного позивач вказує, що позиція Верховного Суду щодо можливості оскарження актів індивідуальної дії після їх реалізації не є послідовною, а тому потребує приведення до одностайності.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу Підприємства - без задоволення. Контролюючий орган звертає увагу на те, що наразі сформувалась чітка практика Верховного Суду щодо питання неможливості оскарження в судовому порядку наказу податкового органу про призначення перевірки платника податків.
До суду також надійшла відповідь Підприємства на відзив відповідача, у доводах котрої позивач вказує на невідповідність поданого контролюючим органом відзиву вимогам частини другої статті 304 КАС України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу Підприємства, просив задовольнити її вимоги. Акцентував особливу увагу на відмінності фактичних обставин у справі, яку розглядала Велика Палата Верховного Суду (№816/228/17), та у даній справі, що свідчить на користь помилковості зроблених судами попередніх інстанцій висновків у розрізі останньої. Окремо представник позивача просив Суд урахувати, що відсутність у платника податків права оскаржити наказ призначення перевірки до, власне, початку такої, унеможливлює здійснення таким платником захисту своїх прав від подальших незаконних дій контролюючого органу. За таких обставин, платники податку змушені ініціювати судові спори вже щодо оскарження результатів незаконних перевірок, що є додатковим фінансовим тягарем як для такого платника, так і для держави, за рахунок якої здійснюватиметься відшкодування таких витрат у разі вирішення судового спору на користь платника.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги з міркувань, наведених у поданому на скаргу відзиві. Наполягав на тому, що, з огляду на реалізацію контролюючим органом спірного наказу шляхом проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства, складання акта за результатами її проведення із відображенням у ньому встановлених порушень, та прийняття податкового повідомлення-рішення, - оскаржуваний наказ є реалізованим і не може бути предметом судового оскарження.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як з`ясували суди попередніх інстанцій 17 лютого 2023 року Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП прийнято наказ № 39 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПІІ "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА", з 20 березня 2023 року тривалістю 15 робочих днів. Підставами призначення перевірки у наказі зазначено: підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункт 78.1.21 пункту 78.2 статті 78 та стаття 79 ПК України (а.с. 87).
Отримавши прийнятий відповідачем наказ, позивач оскаржив його до суду (підстави незгоди Підприємства із наказом наведено вище).
За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та у розрізі заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Так, згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу, в той час як документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.