ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2024 року
м. Київ
справа № 200/8102/19-а
касаційне провадження № К/990/750/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Блажівської Н.Є., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року (головуючий суддя - Олішевська В.В.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Компанієць І.Д.; судді: Гайдар А.В., Сіваченко І.В.)
у справі № 200/8102/19-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес"
до Головного управління ДПС у Донецькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес" (далі - ТОВ "АФ "Прогрес", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 червня 2019 року № 0004411414, № 0004391414.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 23 квітня 2021 року у справі № 200/7209/19-а, від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14, від 06 березня 2018 року у справі № 804/5444/16, від 06 червня 2019 року у справі № 807/2202/15, від 12 березня 2019 року у справі № 826/14489/16, від 26 березня 2019 року у справі № 826/5263/14, від 30 серпня 2019 року у справі № 2а-12436/11/2670. Крім того, вказує, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята складом суду, відмінним від того, яким була постановлена ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі.
Разом із касаційною скаргою податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС у Донецькій області його правонаступником - ГУ ДПС у Донецькій області, як відокремленим підрозділом ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44070187), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Ухвалою від 24 січня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Донецькій області.
18 лютого 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АФ "Прогрес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2019 року № 382/05-99-14-14/30761950.
Не погодившись з висновками, викладеними в акті від 15 квітня 2019 року № 382/05-99-14-14/30761950, позивач направив на адресу податкового органу заперечення від 26 квітня 2019 року № 97.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на підставі наказу "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АФ "Прогрес" від 07 травня 2019 року № 797 податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з метою підготовки та прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду заперечень з питань, що стали предметом заперечень, а саме: встановлених за результатом перевірки порушень щодо завищення суми податкового кредиту та заниження суми податкових зобов`язань за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 29 травня 2019 року № 522/05-99-14-14/30761950.
Згідно з висновками названого акта перевірки контролюючим органом встановлені порушення:
підпунктів 14.1.36, 14.1.185, 14.1.191, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на 326 902,00 грн та занижено суму податкових зобов`язань на загальну суму 6 056 212,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в загальному розмірі 6 383 114,00 грн;
підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних на загальну суму 6 056 212,00 грн;
підпунктів 16.1.2, 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.2 статті 85 ПК України внаслідок ненадання до перевірки у повному обсязі належним чином оформлених первинних документів.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що під час проведення контрольного заходу платником не підтверджено використання у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей (пально-мастильні матеріали; запасні частини; мінеральні добрива), придбаних у контрагентів-постачальників: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тан-2001"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова Компанія "Петроліум Груп"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Плюс"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Нафта"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Термінал"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодвір Торгівельний Дім"; Приватного підприємства "ДК-Авто"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Агротехніка Плюс"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжпідшипник". Крім того, відповідачем встановлено безпідставне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями, які не мали реального характеру, з наступними контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Лідер"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Воленте Део"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпі"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропарт Україна"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Дом Продаж".
На підставі висновків акта перевірки податковим органом 05 червня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0004411414, яким платнику збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 8 026 998,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 6 383 114,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 643 884,50 грн;
№ 0004391414, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 3 028 106,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.
За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
За правилами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).