ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2024 року
м. Київ
справа № 160/14836/22
адміністративне провадження № К/990/18515/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою адвоката Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1,
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.)
у справі №160/14836/22
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування квітня 2017 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 03 квітня 2017 року до 28 лютого 2018 року включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03 квітня 2017 року до 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 41839,53 гривень з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року до 08 грудня 2018 року включно у фіксованому розмірі 4463,15 гривень на місяць відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4463,15 гривень на місяць за період з 01 березня 2018 року до 08 грудня 2018 року включно в сумі 41320,13 гривень відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03 квітня 2017 року до 28 лютого 2018 року включно без урахування базового місяця для обчислення індексації - січень 2008 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03 квітня 2017 року до 28 лютого 2018 року включно, враховуючи базовий місяць для обчислення індексації - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції адвокат Дяченко О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1, звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
5. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що посадовий оклад позивача, який йому виплачувався за період служби, був встановлений із січня 2008 року та не змінювався.
7. Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 03 квітня 2017 року до 28 лютого 2018 року включно.
8. Судом першої інстанції також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, відповідно до якої повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
9. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача індексації у визначеній позивачем сумі 41 839,53 грн, то суд вказав на їх передчасність, оскільки розрахунок індексації грошового забезпечення позивача є компетенцією військової частини НОМЕР_1 .
10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактичною підставою для звернення позивача до суду з цим позовом стала його незгода з діями та бездіяльністю відповідача під час виконання рішення суду у справі №160/12760/21. Так, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року в справі №160/12760/21 відповідачем з урахуванням раніше виплачених сум нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03 квітня 2017 року по 08 грудня 2018 року в сумі 482,29 грн, яку зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ "Приватбанк" 19 січня 2022 року.
11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не згодний з виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року в справі №160/12760/21 щодо нарахування та виплати йому індексації за періоди з 03 квітня 2017 року по 08 грудня 2018 року включно у частині застосування базового місяця розрахунку індексації.
12. Таким чином, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
13. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції застосував пункт 4 частини першої статті 238 КАС України. Підставою для застосування цієї норми закону судом апеляційної інстанції є те, що вже існує судове рішення, яке набрало законної сили, щодо спору між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 03 квітня 2017 року по 08 грудня 2018 року включно.
15. Однак скаржник зауважує, що закриття провадження у справі на цій підставі можливе за умови, якщо рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Проте судом апеляційної інстанції не враховано, що предмети позовів у справах №160/12760/21 та №160/14836/22 є різними. У справі №160/12760/21 предметом розгляду було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 03 квітня 2017 року по 08 грудня 2018 року включно. Натомість, у справі №160/14836/22 предметом спору є правильність встановлення відповідачем місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 03 квітня 2017 року по 08 грудня 2018 року включно та право позивача на отримання індексації - різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 грудня 2018 року включно.
16. При цьому скаржник зауважує, що на момент розгляду справи №160/12760/21 відповідачем взагалі не було виплачено індексацію позивачу, як наслідок не було визначено базовий місяць у період з 03 квітня 2017 року по 08 грудня 2018 року включно та не було проведено розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 08 грудня 2018 року включно, дані питання віднесено судом до дискреційних повноважень відповідача, тому позивач був позбавлений можливості звернутися до суду у межах справи №160/12760/21 із заявою у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
17. Тож позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України у межах окремого провадження.
18. Таким чином, скаржник уважає, що підстави для закриття провадження у справі, передбачені пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, були відсутні.
19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилаючись на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
21. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
22. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права необхідно вказати таке.
23. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року в справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.