ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 810/668/18
касаційне провадження № К/9901/67545/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 (суддя Щавінський В.Р.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді - Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Банкомзв`язок" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: визнати протиправними дії Інспекції щодо проведення перевірки, оформленої актом від 29.11.2016 №1373/26-50-12-03-17/19353391, порушення порядку та строків прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.12.2016, встановлених пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 12.12.2016 №0129461203.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на протиправність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки, оскільки повнота нарахування та сплата земельного податку не може бути предметом камеральної перевірки та має досліджуватися у ході документальної перевірки. Позивач зазначив, що контролюючим органом порушено порядок та строки прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що акт перевірки і податкове повідомлення-рішення були надіслані лише 09.02.2017. Також, позивач зауважив, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у контролюючого органу не було правових підстав для накладення на платника штрафу у розмірі 50 відсотків через повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, оскільки грошове зобов`язання було неузгодженим внаслідок оскарження податкового повідомлення-рішення від 14.06.2016 №0043321203, прийнятого на підставі висновків акту перевірки від 19.05.2016 №566/26-50-15-03-17/19353391.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 10.04.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018, позов задовольнив, визнав протиправними дії Інспекції щодо проведення перевірки, оформленої актом перевірки від 29.11.2016 №1373/26-50-12-03-17/19353391, порушення порядку та строків прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.12.2016 №0129461203, встановлених пунктом 86.8 статті 86 ПК України. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 12.12.2016 №0129461203.
Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли до висновку про протиправність проведення камеральної перевірки платника з підстав того, що предмет проведеної перевірки виходить за межі камеральної перевірки, передбаченої статтею 75 ПК України, проведення даної камеральної перевірки здійснювалось не на підставі виключно даних, зазначених у податкових деклараціях позивача, а на підставі також і інших документів. Суди зазначили, що відповідачем порушено порядок та строки прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Також, суди дійшли висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, оскільки відсутній факт повторного правопорушення з підстав оскарження позивачем раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення від 14.06.2016 №0043321203 в судовому порядку.
Відповідач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що ним правомірно, відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 ПК України було здійснено перевірку позивача, за результатами якої правомірно визначено платнику грошові зобов`язання з орендної плати за землю з підстав їх заниження платником. Відповідач доводить, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, а сплачена позивачем сума зобов`язань з орендної плати за землю не відповідає зазначеним вимогам, відтак, ним правомірно донараховано грошові зобов`язання та застосовано штрафні санкції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін та відмовити скаржнику у задоволенні касаційної скарги.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.03.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 06.03.2024.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у лютому 2014 року Товариством подано до Інспекції податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, в якій визначено щомісячні суми податкового зобов`язання у розмірі 77985,16 грн. Подану декларацію прийнято контролюючим органом, що підтверджується квитанцією від 20.02.2014 №2.
Контролюючим органом на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 ПК України проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 29.11.2016 №1373/26-50-12-03-17/19353391, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, що виявилось у заниженні податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за земельну ділянку загальною площею 3,4157 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13/2, за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2016 №0129461203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 2807465,67 грн, з яких: за основним платежем в сумі 1871643,78 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 935821,89 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків.
Даною нормою визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому ПК України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.