ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2024 року
м. Київ
справа № 260/981/23
адміністративне провадження № К/990/152/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Прокопенка О.Б.,
суддів -Радишевської О.Р., Соколова В.М.,
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №260/981/23
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року, постановлену в складі головуючого судді Микуляка П.П., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, ухвалену в складі: головуючого судді Довгої О.І., суддів Глушка І.В., Запотічного І.І.,
УСТАНОВИВ:
20 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (далі - ГУ Нацполіції в Закарпатській області) про зобов`язання вчинити дії.
Позов обґрунтовує тим, що працівники поліції вчинили кримінальне правопорушення - провокацію підкупу. Як стверджує позивач, провокація підкупу була вчинена шляхом залучення особи, яку вироком Берегівського районного суду засуджено до позбавлення волі, а коли працівникам поліції не вдалося довести свій злочинний умисел до кінця, вони дали цій особі можливість втекти за кордон без оголошення в розшук. Додатково зазначає ряд обставин, з яких в сукупності, на його думку, слід зробити висновок, що працівники поліції спостерігають за будинком позивача, використовуючи на автомобілях номера прикриття. Також позивач пов`язує вказані факти переслідування його поліцейськими з тим, що він є свідком у кримінальній справі щодо незаконного переправлення через державний кордон України колишнього Голови Конституційного Суду України - ОСОБА_2 . Зазначає, що після ряду звернень до Департаменту внутрішньої безпеки, брата позивача - начальника сектору логістики Берегівського районного відділу поліції ГУ Нацполіції в Закарпатській області було переведено на декретну посаду дільничного офіцера поліції Ужгородського районного відділу поліції ГУ Нацполіції в Закарпатській області, що у подальшому призвело до його звільнення за власним бажанням. Крім того, повідомляє, що Державне бюро розслідувань вже дев`ять місяців володіє інформацією про можливу причетність закарпатських поліцейських до незаконного переправлення через державний кордон України колишнього Голови Конституційного Суду України, однак своїми діями намагаються "закрити рота" позивачу як свідку, дискредитувати його, знищити його кар`єру перед фактом загрози власного звільнення.
Указує, що 02 грудня 2022 року звернувся до ГУ Нацполіції в Закарпатській області із запитом на інформацію, у якому просив на підставі статей 3, 4, 5, 6, 11, 17, 20, 21 Закону України "Про інформацію", статей 1, 3, 5, 10, 13, 14, 19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" надати певну інформацію. Проте в листі ГУ Нацполіції в Закарпатській області від 09 грудня 2022 року вказало, що запитувана інформація щодо службових транспортних засобів ГУ Нацполіції в Закарпатській області є інформацією із обмеженим доступом, а тому не підлягає розголошенню.
Тому позивач звернувся до суду з позовом до ГУ Нацполіції у Закарпатській області, у якому просив зобов`язати відповідача надати йому інформацію на його запит від 02 грудня 2022 року та негайно припинити незаконне проведення негласних (розшукових) слідчих дій щодо адвоката.
Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 08 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ Нацполіції в Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії, в частині зобов`язання ГУ Нацполіції в Закарпатській області припинити проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо адвоката Пуканич Е.В., оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного провадження (пункт 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання ГУ Нацполіції в Закарпатській області припинити проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо позивача належить розглядати в межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Уважаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач наводить доводи про те, що його позовні вимоги належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки, на його думку, оскаржувані ним дії працівників поліції були вчинені не у межах кримінального провадження, а до внесення відомостей про кримінальне провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Позивач стверджує, що в ухвалені судового рішення суду першої інстанції брав участь суддя, якому було двічі заявлено відвід. При цьому скаржник переконує, що підстави його відводу були обґрунтованими. За таких обставин, на думку позивача, судові рішення у справі підлягають скасування з направленням справи на новий розгляд відповідно до вимог пункту 2 частини третьої статті 353 КАС України.
Крім того, ОСОБА_1 уважає, що суд першої інстанції, на порушення норм процесуального права, безпідставно не залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Національну асоціацію адвокатів України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні його скарги, а судові рішення у справі - залишити без змін. ГУ Нацполіції у Закарпатській області звертає увагу на твердження ОСОБА_1 про те, що він є свідком у кримінальній справі щодо незаконного переправлення через державний кордон України колишнього Голови Конституційного Суду України ОСОБА_2 і вважає, що працівники поліції щодо нього незаконно проводять негласні слідчі (розшукові) дії, у зв`язку з чим він звернувся до суду адміністративної юрисдикції з вимогою про зобов`язання відповідача припинити такі дії. ГУ Нацполіції в Закарпатській області наводить доводи про те, що при здійсненні оперативно-розшукової діяльності пов`язаної з досудовим розслідуванням Нацполіція не виконує владні управлінські функції, а реалізує свої повноваження, визначені Законом України від 18 лютого 1992 року № 2135-ХІІ "Про оперативно-розшукову діяльність" (далі - Закон № 2135-ХІІ) та главою 21 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Кашпур О.В., суддям Смоковичу М.І., Уханенку С.А.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 02 лютого 2024 року, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В., призначений повторний автоматизований розподіл касаційної скарги.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Прокопенку О.Б., суддям Радишевській О.Р., Соколову В.М.
Ухвалою від 07 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив касаційне провадження за скаргою позивача на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Прокопенка О.Б. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та ухвалою від 06 березня 2024 року призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів дійшла таких висновків.
Питанням, якому насамперед треба дати відповідь у межах касаційного провадження у цій справі, є питання про предметну юрисдикція цього спору.
Позивач наполягає на тому, що його позов про зобов`язання працівників поліції припинити проведення щодо нього негласних слідчих (розшукових) дій, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки така діяльність поліції є управлінською, не регламентована КПК України і не охоплюється кримінальним провадженням (бо такі заходи щодо позивача проводились не у межах кримінального провадження).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
ОСОБА_1 оскаржує дії відповідача щодо проведення стосовно нього негласних слідчих (розшукових) дій поза межами кримінального провадження та просить суд зобов`язати відповідача припинити такі дії. Водночас позивач пов`язує факти переслідування його поліцейськими з тим, що він є свідком у кримінальній справі про незаконне переправлення через державний кордон України колишнього Голови Конституційного Суду України.
Відповідно до частин першої та другої статті 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів (стаття 2 Закону № 2135-ХІІ).
Частиною четвертою статті 7 Закону № 2135-ХІІ передбачено, що оперативні підрозділи Державного бюро розслідувань, Національної поліції, Служби безпеки України, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної прикордонної служби України проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за дорученням слідчого, дізнавача, прокурора в порядку, передбаченому КПК України. Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, дізнавачем, прокурором у межах компетенції та в установленому порядку, є обов`язковими до виконання оперативним підрозділом.
Поняття "негласні слідчі (розшукові) дії" (глава 21 КПК України) та "оперативно-розшукові заходи" не є тотожними, однак вони мають спільну правову основу - КПК України та Закон № 2135-ХІІ. Оскільки вони мать спільну мету - отримати/перевірити/зібрати/інформацію, докази про злочин та/або особу, яка його вчинила, що витікає із завдань кримінального провадження, способи і засоби, за допомогою яких досягаються поставлені цілі у них однорідні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що як досудове слідство, так і оперативно-розшукова діяльність охоплюються сферою регулювання кримінального процесуального законодавства. Отже, як слідчі (розшукові) дії і негласні слідчі (розшукові) дії, що проводяться правоохоронними органами на стадії досудового розслідування, так само і оперативно-розшукова діяльність, яка здійснюється до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, є не управлінською, а процесуальною і становить частину саме кримінальних правових відносин.