ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2024 року
м. Київ
справа № 547/901/21
провадження № 51-5297км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 та засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170510000368, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт Семенівка Полтавської області, зареєстрованої у тому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1 ) та його жительки ( АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2022 рокуОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням на неї обов`язків: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 задоволено частково.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 5597,65 грн відмовлено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
31 серпня 2021 року близько 14:40 ОСОБА_7, рухаючись на велосипеді жіночого типу марки "Ardis" по тротуарній доріжці на вул. Незалежності в смт Семенівка Полтавської області біля Семенівської селищної ради, діючи з протиправною кримінальною недбалістю, оскільки не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинна була і могла їх передбачити, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_6, у результаті чого останній впав на тротуарну доріжку з покриттям у вигляді бруківки та отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я.
Таким чином, своїми необережними діями, які виразилися в заподіянні необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 задоволено частково. Вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 у частині стягнення моральної шкоди змінено, збільшено її розмір та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.
У частині вирішення позову про стягнення майнової шкоди вирок скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення: стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 3038 грн у відшкодування майнової шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням. В іншій частині залишено вирок без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону України. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вважає, що в цій частині вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Зазначає, що в лікарні перебував 67 діб, не міг самостійно рухатися, вживати їжу, нестерпний біль перешкоджав сну, понад 40 діб постійно застосовував знеболювальні медпрепарати, назавжди втрачена можливість повноцінного життя, чого не врахували суди при стягненні з ОСОБА_7 шкоди у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону України і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, на думку засудженої, є те, що апеляційним судом взято до уваги та покладено в основу рішення докази, які не досліджувались судом першої інстанції, так як вони не відповідають вимогам до доказів, встановленим чинним законодавством України. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_6 під час кримінального провадження звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної правопорушенням, додавши до заяви не засвідчені у встановленому порядку копії фіскальних чеків. Погоджується з рішенням суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки її форма та зміст не відповідали вимогам, установленим до позовів, які пред`являються в порядку цивільного судочинства. Стверджує, що суд апеляційної інстанції усупереч положенням статей 7, 23, 370 та 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ухвалив рішення стосовно цивільного позову, хоча чеки, які підтверджують витрати на придбання ходунків та ліків, не досліджувались безпосередньо в суді першої інстанції, а докази заподіяння моральної шкоди не досліджувались апеляційним судом. Вважає, що відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у провадженні може пред`явити тільки потерпілий, законний представник осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, а також прокурор, натомість апеляційний суд розглянув цивільний позов представника потерпілого.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційних скарг засудженої ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_6 .
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 зазначеної норми суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як видно зі скарг, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, кваліфікація її дій, вид, міра покарання та звільнення від його відбування у скаргах засудженої ОСОБА_7 і потерпілого ОСОБА_6 не оспорюються.
Доводи потерпілого щодо заниженого розміру стягнення з ОСОБА_7 коштів у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди на його користь не є слушними.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, на чию користь, у якому розмірі та в якому порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до частини 3 зазначеної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.