ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 361/6799/14
провадження № 61-15327св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Зазимська сільська рада Броварського району Київської області
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтен Золтенович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Черкасов Денис Олегович, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року у складі судді Василишина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, який надалі було уточнено, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З. З., про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державного акта на право приватної власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації.
Позов обґрунтовано тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 листопада 1993 року належить житловий будинок
АДРЕСА_1 (літ. "А") та інші господарські споруди: сарай цегляний (літ. "Б"), прибудова цегляна (літ. "В"), гараж (літ. "Г"), вбиральня (літ. "Д"), погріб (літ. "Е"), колодязь (літ. "К"), огорожа. Зазначає, що після отримання правовстановлюючих документів на домоволодіння, а саме свідоцтва про право на спадщину, в неї виникло право на земельну ділянку, на якій розміщене нерухоме майно.
04 жовтня 1996 року сільською радою було прийнято рішення про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,27 га, проте 09 квітня 2001 року державний акт було видано відповідачу на більшу площу земельної ділянки, а саме на 0,283 га (для обслуговування жилого будинку - 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,033 га). Тобто під час розроблення технічної документації до державного акта на право приватної власності на землю розмір земельної ділянки було необґрунтовано збільшено на 0,013 га. Крім того, межа виділеної ОСОБА_2 ділянки проходить по одному з об`єктів нерухомості, що належить позивачу, а саме сараю під літ. "Б", що підтверджується топографічною зйомкою земельної ділянки на АДРЕСА_1, виготовленою на замовлення позивача.
Зазначає, що 07 серпня 2012 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу відчужила на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221287201:01:011:0053, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 . 08 листопада 2013 року право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 .
З огляду на наведене позивач вважала, що рішення про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки прийнято сільською радою з порушенням чинного законодавства та її прав, а тому просила визнати незаконним та скасувати рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 04 жовтня 1996 року № 15 у частині передачі у власність
ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,27 га, скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 09 квітня 2001 року та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області
від 21 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції,
з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що при прийнятті рішення від 04 жовтня 1996 року про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 . Рожнівська сільська рада діяла у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом; договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений із дотриманням вимог чинного законодавства; з вимогою про скасування акта на право приватної власності на землю позивач звернулася з пропуском позовної давності, перебіг якої почався із часу встановлення меж земельних ділянок.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Залишивши без змін рішення судів попередніх судових інстанцій про відмову в позові, суд касаційної інстанції погодився із їх висновками та зазначив про те, що вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року.
Постановою Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року заяву
ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року у частині відмови у задоволені позовних вимог про скасування державного акта на право приватної власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині відмови у задоволені позовних вимог про скасування державного акта на право приватної власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу і передаючи справу в цій частині на новий розгляд, Верховний Суд України виходив із того, що існує неоднакове застосування судами положень частини четвертої статті 268 ЦК України та пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4176-VI.
Верховний Суд України зазначив, що відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України в редакції до 15 січня 2012 року позовна давність на вимоги власників та інших осіб на захист права власності або іншого речового права, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, не поширювалась. Також звернув увагу на те що, відповідно до пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15 січня 2012 року, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Верховний Суд України констатував, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано дійшли висновку про пропуск позивачем позовної давності на звернення з вимогою про визнання державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2, незаконним.
Крім того, Верховний Суд України дійшов висновку, що оскільки підставою для відмови в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, була відмова в задоволені позову про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2, то судові рішення в частині відмови в задоволенні зазначених позовних вимог також підлягають скасуванню.
02 грудня 2020 року у зв`язку із невирішенням Верховним Судом України двох позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Рожнівської сільської ради від 04 жовтня 1996 року та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку Верховним Судом прийнято додаткову постанову. Скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:011:0053, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, як похідної вимоги від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Рожнівської сільської ради
від 04 жовтня 1996 року № 15 у частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,27 га.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року, залишеним без змін постановоюКиївського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що при визначенні координат та конфігурацій земельних ділянок дійсно було допущено технічні помилки, які підлягають усуненню шляхом розроблення технічної документації із землеустрою, якою визначаються місцеположення поворотних точок меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а не скасування правовстановлюючих документів на всю земельну ділянку відповідача та реєстрацію з цих підстав права власності на неї, позаяк на час проведення приватизації та отримання державних актів землевласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виникало як між суміжними землекористувачами спору щодо площ земельних ділянок, межі ними самовільно не переносилися, порядок користування земельними ділянками склався давно, а відтак обставини, наведені позивачем, не можуть бути підставами для скасування державного акту, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
До Верховного Суду25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення після закінчення строку на касаційне оскарження, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року справа № 803/553/16,
від 07 червня 2022 року справа № 599/1466/19, від 01 серпня 2018 року справа
№ 369/6516/16-ц, від 03 листопада 2021 року справа № 698/121/19, від 31 травня 2023 року справа № 635/5911/18, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо статей
125, 126, 132 ЗК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій, зробивши висновок, що належним способом відновлення її прав є розроблення технічної документації із землеустрою, якою визначаються місцеположення поворотних точок меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а не скасування правовстановлюючих документів та реєстрацію з цих підстав права власності фактично вказав на такий спосіб захисту, який не забезпечить реальне поновлення її прав, оскільки відновлення (встановлення) межі ділянок без судового рішення та лише на підставі технічної документації, виготовленої на замовлення однієї із сторін, порушить права іншої сторони та третіх осіб і як наслідок призведе до повторних звернень до суду.
Вказує, що суди під час розгляду даної справи взагалі не встановлювали, яким чином, коли, на підставі яких правовстановлюючих документів, технічних документацій були сформовані земельні ділянки відповідачів та чи можливо на підставі вищезазначених документів у законний спосіб провести державну реєстрацію зазначених земельних ділянок як в Державному реєстрі земель, так і в Державному земельному кадастрі та провести реєстрацію речових прав на нерухоме майно та чи взагалі можливо відповідно до законодавства виправити технічні помилки щодо спірних земельних ділянок.
Вважає, що під час видачі державного акту, виготовлення технічних документацій, під час укладення догорів-купівлі продажу, під час реєстрації земельної ділянки були зроблені численні порушення законодавства, реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3221287201:01:011:0053 взагалі не могла бути проведена, оскільки документи, які подавались під час її реєстрації не відповідали вимогам законодавства, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221287201:01:011:0053 знаходилась земельна ділянка, яка належала позивачу, тому у судів були наявні всі підстави для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзиви на касаційну скаргу
У листопаді 2023 року від представника Зазимської сільської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він вказує, що чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, проте у матеріалах справи немає доказів того, що позивач скористався цим порядком для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Вважає, що наведені позивачем висновки Верховного Суду є нерелевантними до обставин справи, яка переглядається.
У грудні 2023 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що на день передачі
ОСОБА_2 земельної ділянки, позивач ще не була ні власником, ні користувачем суміжної земельної ділянки у розумінні статті 23 ЗК України
1990 року. Вказує, що при розгляді справи встановлено, що координати поворотних точок обох земельних ділянок, що належать обом сторонам на праві власності не відповідають її фактичним межам, про що зазначено у висновку експерта від 19 листопада 2015 року. При визначенні координат та конфігурацій земельних ділянок допущено технічні помилки, які підлягають усуненню шляхом розроблення технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а не скасування правовстановлюючих документів та реєстрацію з цих підстав права власності. На час проведення приватизації та отримання державних актів між суміжними землевласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виникало спору щодо площ земельних ділянок, межі ними самовільно не переносилися, порядок користування земельними ділянками склався давно. Сарай, позначений на плані літ. "Б", побудований у 1970 році, про що свідчать дані технічного паспорту на будинок, отже на час приватизації земельних ділянок господарська будівля існувала. Також ОСОБА_1 погодила межі ОСОБА_2 під час того, як остання оформляла державний акт на право приватної власності на землю.
Встановлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом
від 15 листопада 1993 року належить житловий будинок АДРЕСА_1 (літ. "А") та інші господарські споруди: сарай цегляний (літ. "Б"), прибудова цегляна (літ. "В"), гараж (літ. "Г"), вбиральня (літ. "Д"), погріб (літ. "Е"), колодязь (літ. "К"), огорожа.
04 жовтня 1996 року рішенням Рожнівської сільської ради ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,27 га на
АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення 09 квітня 2001 року ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серії КВ б/н, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5185, за яким їй передано у власність 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,033 га для ведення особистого підсобного господарства.
Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо виготовлення обмінного файлу для введення в базу даних і присвоєння кадастрового номера на земельну ділянку ОСОБА_2, яка виготовлена ТОВ "Український земельний кадастр" у 2010 році на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії КВ б/н, в описі меж від точки "Б" до точки "В" зазначено землевласником ОСОБА_1 . Крім того, у вказаній технічній документації міститься заява ОСОБА_2 про те, що вона не заперечує, що під час геодезичних робіт площа земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства зменшилася з 0,033 до 0,0255 га, про що виготовлено відповідний абрис.
Рішенням виконавчого комітету Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 26 грудня 2003 року ОСОБА_1 було передано безкоштовно у власність земельну ділянку для будівництва й обслуговування житлового будинку, площею 0,1868 га, за адресою: АДРЕСА_1, де розташовані вищевказаний житловий будинок та господарські споруди. На підставі вказаного рішення Броварським науково-виробничим землевпорядно-архітектурним бюро у грудні 2003 року було розроблено технічну документацію для виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку, на підставі якої 22 березня 2004 року
ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серії КВ № 047245 площею 0,1868 га для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3221287201:01:011:0005. З опису меж у цьому державному акті вбачається, що дана земельна ділянка від точки "Б" до точки "В" є суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_2
07 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221287201:01:011:0053, на якій розташований житловий будинок
АДРЕСА_1 .
08 листопада 2013 року право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:011:0053, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстровано Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області під № 3562755.
Також суди установили, що порядок користування земельними ділянками склався давно, фактично із часу отримання ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 державних актів на право власності на землю, жодних суперечок між ними не виникало. Межі сторонами самовільно не переносилися.
У травні 2014 року складено акт обстеження належної ОСОБА_1 земельної ділянки, у якому зазначено, що під час обстеження та геодезичного обміру земельної ділянки площею 0,1868 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, було виявлено, що фактична межа цієї земельної ділянки не відповідає державному акту, а саме: частина її земельної ділянки, на якій розташовано сарай, перебуває у власності ОСОБА_3 . В акті також зазначено, що державні акти на право приватної власності на землю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виготовлені неправильно, а саме допущено помилку при визначенні координат та конфігурації суміжних земельних ділянок.
Відповідно до висновку експерта за результатами судової земельно-технічної експертизи № 6765/15-41 від 19 листопада 2015 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення топографічно-геодезичних робіт, обстеження земельних ділянок та вивчення матеріалів справи встановлено, що у технічній документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки на кадастровому плані містяться координати поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер: 3221287201:01:011:0005, що розташована по АДРЕСА_1 . Експерт дійшов висновку, що фактичний порядок використання земельної ділянки, кадастровий номер: 3221287201:01:011:0053, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, не відповідає координатам земельної ділянки, визначеним відповідно до технічної документації із землеустрою щодо виготовлення обмінного файлу для введення у базу даних і присвоєння кадастрового номеру на земельну ділянку, що була розроблена
ТОВ "Український земельний кадастр" у 2010 році на ім`я ОСОБА_2 та технічній документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розроблена ДП "Центр ДЗК" у 2013 році на ім`я ОСОБА_3, на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221287201:01:011:0053, за адресою: АДРЕСА_2, частково знаходиться належний ОСОБА_1 сарай (літера Б), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Має місце порушення меж та накладення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 3221287201:01:011:0053) із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 3221287201:01:011:0005) Броварського району Київської області відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, зокрема технічній документації із землеустрою щодо виготовлення обмінного файлу для введення у базу даних і присвоєння кадастрового номеру на земельну ділянку, що була розроблена ТОВ "Український земельний кадастр" у 2010 році на ім`я ОСОБА_2, технічній документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розроблена ДП "Центр ДЗК" у 2013 році на ім`я ОСОБА_3 та технічній документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, виконаної Броварським науково-виробничим землевпорядно-архітектурним бюро у 2003 році та вимогам нормативно-правових актів.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням цих приписів правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Зазначені норми права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.
Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна зазначити суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відтак, при вирішенні спору важливе значення має встановлення наявності в особи, яка звернулася із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Тобто, встановивши, що права або інтереси позивача не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю, недоведеністю чи необґрунтованістю.
Водночас, якщо суд дійде переконання про порушення прав, свобод чи інтересів позивача, він має надати оцінку обраному позивачем способу захисту та з`ясувати, чи є цей спосіб правомірним та ефективним, оскільки обрання способу захисту, що не відповідає цим критеріям, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).