ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/2266/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" - Кравець О.І., адвокат (ордер від 02.10.2023 АМ №1065835),
відповідача - приватного агропромислового підприємства "Дзвін" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна"
про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат
у справі № 916/2266/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (далі - Товариство, позивач)
до приватного агропромислового підприємства "Дзвін" (далі - Підприємство, відповідач),
про стягнення штрафних санкцій у розмір 4 967 706 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до суду з позовом до Підприємства про стягнення з останнього штраф за договором поставки від 03.02.2021 № К2102-5523 у розмірі 4 967 706,00 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/2266/22 (суддя Н.Д. Петренко) позовні вимоги Товариства задоволено частково: Стягнуто з Підприємства на користь позивача штраф за договором поставки від 03.02.2021 №К2102-5523 у розмірі 2 483 853,00 грн. та витрати зі сплаті судового збору у розмірі 74 515,59 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Згідно з додатковим рішенням господарського суду Одеської області від 18.05.2023 у справі № 916/2266/22 (суддя Н.Д. Петренко) задоволено заяву Товариства щодо розподілу судових витрат та стягнуто з Підприємства на користь позивача 49 367,64 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2023 зі справи № 916/2260/22 залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 додаткове рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2023 у справі № 916/2260/22 залишено без змін.
Згідно з ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу при апеляційному перегляді справи № 916/2260/22.
Підприємство у касаційних скаргах на судові рішення попередніх інстанцій по суті спору та на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін додаткове рішення місцевого господарського суду, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд касаційної інстанції: скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині стягнення з Підприємства штрафу у розмірі 2 483 853 грн та ухвалити нове рішення у скасованій частині про відмову в позові; додаткове рішення та постанову суду апеляційної інстанції про стягнення з Підприємства на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 49 367,64 грн скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства.
У своїх касаційних скаргах Товариство на судові рішення попередніх інстанцій по суті спору та на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін додаткове рішення місцевого господарського суду, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд касаційної інстанції: скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в зазначеній частині нове рішення про повне задоволення позову; скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким змінити розподіл судових витрат та стягнути з Підприємства на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 98 735,028 грн. Крім того, Товариство просило Суд стягнути з Підприємства судовий збір за подання касаційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді касаційної інстанції в сумі 52 658,78 грн; Також просило Суд скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 27.09.2023 та ухвалити нове судове рішення у справі № 916/2260/22, згідно з яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені ним у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у заявленому позивачем розмірі, тобто, в повному обсязі задовольнити заяву Товариства.
Постановою Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22 касаційну скаргу Товариства на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023, яка постановлена за результатом розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу при апеляційному перегляді справи № 916/2266/22 задоволено частково, ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 916/2266/22 скасовано, справу у скасованій частині передано до Південно-західного апеляційного господарського суду для нового розгляду заяви ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу при апеляційному перегляді справи № 916/2266/22. Касаційні скарги приватного агропромислового підприємства "Дзвін" та товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" на рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2023, додаткове рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2023, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, ухвалену за результатом перегляду додаткового рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2023 зі справи № 916/2266/22 залишені без задоволення, а вищенаведені судові рішення залишені без змін.
Інтереси Товариства у суді касаційної інстанції представляли адвокати - Кравець О.І. на підставі ордера від 02.10.2023 АМ №1065835 та Тетеря С.І. на підставі ордера від 28.09.2023 АІ №1468933.
До прийняття згаданої постанови, представник Товариства - адвокат Тетеря С.І., у касаційній скарзі, просила Суд стягнути з Підприємства понесені позивачем витрати на правову допомогу, у тому числі, зазначало про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Товариство очікує понести, у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, становить 52 658,78 грн (частину доказів додало до касаційної скарги, а саме: додаткову угоду №23/09/25-1 до договору про надання правничої допомоги від 28.05.2019 № 19/05-03, рахунок на оплату послуг (надання правової допомоги ) на суму 52 658,78 грн.). При цьому Товариство зазначало про те, що інші докази понесення судових витрат (акт наданих послуг та детальний опис) будуть надані Суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
13.02.2023 через систему "Електронний Суд" від представника Товариства -адвоката Кравець О.І. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, відповідно до якої Товариство просить Суд стягнути на його користь 52 658,78 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які понесені в суді касаційної інстанції. До заяви Товариство надало: засвідчену копію додаткової угоди від 11.01.2024 № 24/01/11-1 до договору про надання правової допомоги від 28.05.2019 № 19/05-03; детальний опис наданих послуг у процесі надання АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" професійної правничої допомоги Товариству у справі № 916/2266/22; засвідчену копію акту приймання-передачі наданих послуг у межах професійної правничої допомоги від 09.02.2024 № 23/09/25-1 за договором про надання правової допомоги від 28.05.2019 № 19/05-03; докази перебування адвоката Тетеря С.І. на посаді радника та адвоката Кравець О.І. на посаді юриста у АО " ЕВЕРЛІҐАЛ"".
Окремо Товариство звертає увагу на те, що адвокатське об`єднання " ЕВЕРЛІҐАЛ" перебуває у міжнародних та вітчизняних рейтингах юридичних компаній, що засвідчує високу кваліфікацію та досвід адвокатів. На підтвердження вказаного позивач надав роздруківки витягів з видання "Юридична практика" та видання "Benchmark Litigation Europe" та просив врахувати наведене відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при винесенні додаткового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2024 призначено до розгляду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі № 916/2266/22 у відкритому судовому засіданні на 29.02.2024.
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.02.2024 № 32.2-02/297 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 916/2266/22 у зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці.
Від Підприємства клопотань, заперечень, пояснень на заяву Товариства не надходило.
21.02.2024 через систему "Електронний Суд" від Товариства надійшло клопотання, в якому останнє просить Суд здійснювати розгляд справи, судове засідання у якій призначене на 29.02.2024, за відсутності Товариства та його уповноважених представників.
Згідно з ухвалою Суду від 29.02.2024 розгляд справи №916/2266/22 відкладено на 05.03.2024.
Розглянувши заяву Товариства, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
За змістом пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.