ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 140/8439/22
адміністративне провадження № К/990/43267/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів -Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 140/8439/22
за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Вітаут" Закритого акціонерного товариства "Карпіс" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду (суддя: Димарчук Т.М.) від 28 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Заверуха О. Б., Довгополов О. М., Затолочний В. С.) від 08 серпня 2023 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Дочірнє підприємство "Вітаут" закритого акціонерного товариства "Карпіс" (далі - Товариство, платник податків, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 25 листопада 2022 року № 0060620709, № 0060630709, № 0060640709, від 28 листопада 2022 року № 006258709, № 0062590709, від 01 грудня 2022 року № 0066070709, № 0066100709, від 28 грудня 2022 року №0077470709.
2. В обґрунтування позову Товариство зазначило, що податковим органом за результатами проведення документальних позапланових виїзних перевірок щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року, березень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України , оскільки позивачем занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість, а також завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, про що складено відповідні акти перевірки.
Товариство наголосило, що не погодившись з висновками актів перевірки, ним були подані заперечення разом із наказом від 04 січня 2021 року № 08/21 "Про встановлення норм витрат матеріалів на виробництво", актами списання товарів (відходів) за спірні періоди, обороти рахунку 201 за 2021 рік і 1, 2 квартал 2022 року та пояснення щодо норм виходу готової продукції, за результатами розгляду яких, контролюючим органом прийнято рішення про правомірність встановлених порушень, що відображені в акті перевірки. За результатами перевірки податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення.
Позивач, спростовуючи висновки податкового органу, викладені в актах перевірки, вказав, що встановлена відповідачем різниця між напівфабрикатом (шпон) та готовою продукцією є безповоротними відходами (тирса), об`єм яких відповідає нормам, затверджених наказом від 04 січня 2021 року № 08/21. Звертає увагу на те, що оскільки відходи не мають ніякої цінності, тому використовуються для спалювання у котлі, що підтверджується відповідними актами списання товарів (відходів) за період з січня 2021 року по липень 2022 року.
3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 25 листопада 2022 року №0060620709, №0060630709, №0060640709, від 28 листопада 2022 року №006258709, №0062590709, від 01 грудня 2022 року №0066070709, №0066100709 та від 28 грудня 2022 року №0077470709.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 21 грудня 2023 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
7. Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податковим органом на підставі наказу від 20 вересня 2022 року № 1522-п, направлення на перевірку від 20 вересня 2022 року № 2662, в період з 22 вересня 2022 року по 12 жовтня 2022 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства, яка наказом від 05 жовтня 2022 № 1703 продовжена на 5 робочих днів з 06 жовтня 2022 року, з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке виникло за період з січня 2021 року по лютий 2022 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт від 19 жовтня 2022 року № 6588/07-09/32313351.
9. В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме встановлено: заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість до сплати на загальну суму 1430758 гривень, в тому числі за лютий 2021 року на суму 114469 гривень, за березень 2021 року на суму 180292 гривень, за квітень 2021 року на суму 46750 гривень, за травень 2021 року на суму 130421 гривень, за червень 2021 року на суму 199925 гривень, за липень 2021 року на суму 36698 гривень, за серпень 2021 року на суму 65012 гривень, за вересень 2021 року на суму 85423 гривень, за жовтень 2021 року на суму 104741 гривень, за листопад 2021 року на суму 199490 гривень, за грудень 2021 року на суму 237766 гривень, за лютий 2022 року на суму 29771 гривень; завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2022 року на суму 190623 гривень; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 200896 гривень.
10. 03 листопада 2022 року позивачем були подані заперечення на вказаний акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем листом від 21 листопада 2022 року № 12904/6/03-20-07-09-06 вирішено висновок акту перевірки залишити без змін.
11. На підставі вищевказаного податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2022 року № 0060620709, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 190623 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 19062,30 гривень; № 0060630709, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 200896 гривень; № 0060640709, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1573833,80 гривень, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 1430758 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 143075,80 гривень.
12. Також відповідачем, на підставі наказу від 20 вересня 2022 року № 1527-п, направлення на перевірку від 20 вересня 2022 року № 2663, в період з 06 жовтня 2022 року по 12 жовтня 2022 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства, з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт від 19 жовтня 2022 року № 6590/07-09/32313351.
13. В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме встановлено: завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2022 року на суму 92193 гривень; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 91805 гривень; заниження податку на додану вартість на суму 170209 гривень.
14. 03 листопада 2022 року позивачем були подані заперечення на вказаний акт перевірки, за результатами розгляду яких податковим органом листом від 21 листопада 2022 року № 12905/6/03-20-07-09-06 вирішено висновок акту перевірки від 19 жовтня 2022 року № 6590/07-09/32313351 викласти в наступній редакції, а саме про встановлення порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема: завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2022 року на суму 61506 гривень; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 91805 гривень.
15. На підставі вищевказаного відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2022 року № 006258709, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 61506 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 6150,60 гривень; № 0062590709, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 91805 гривень.
16. Крім того, відповідачем, на підставі наказу від 20 вересня 2022 року № 1533-п, направлення на перевірку від 20 вересня 2022 року № 2664, в період з 17 жовтня 2022 року по 21 жовтня 2022 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства, з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке виникло за період з квітня 2022 року по травень 2022 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт від 28 жовтня 2022 року № 7613/07-09/32313351.
17. В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме встановлено: завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2022 року на суму 226504 гривень; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 9580 гривень; заниження податку на додану вартість на суму 99367 гривень, в тому числі за квітень 2021 року на суму 99367 гривень.
18. 10 листопада 2022 року позивачем були подані заперечення на вказаний акт перевірки, за результатами розгляду яких податковим органом листом від 28 листопада 2022 року №2832/12/03-20-07-09 вирішено висновок акту перевірки від 28 жовтня 2022 року №7613/07-09/32313351 викласти в наступній редакції, а саме про встановлення порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема: завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2022 року на суму 217168 гривень; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 9580 гривень.
19. На підставі вищевказаного відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2022 року № 0066070709, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 217168 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 21716,80 гривень; № 0066100709, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 9580 гривень.
20. Також, податковим органом, на підставі наказу від 20 жовтня 2022 року № 1789-п, направлення на перевірку від 21 жовтня 2022 року № 3044, в період з 21 листопада 2022 року по 29 листопада 2022 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства, яка наказом від 25 листопада 2022 року № 2128-п була продовжена на 2 робочі дні, з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень, липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке виникло за період з червня 2022 року по липень 2022 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт від 06 грудня 2022 року № 9456/07-09/32313351.
21. В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме встановлено: завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 319430 гривень.
22. На підставі вищевказаного відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2022 року № 0077470709, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 319430 гривень.
23. Позивач, не погоджуючи з прийнятими Головним управлінням ДПС у Волинській області рішеннями, звернуся до суду із цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що по кожній перевірці контролюючим органом зроблено ідентичні висновки про реалізацію позивачем невстановленим особам пиломатеріалів, які не віднесено до податкових зобов`язань, в результаті чого занижено задекларовані показники. Дані висновки контролюючим органом зроблено у зв`язку з невідповідністю між кількістю виготовленої готової продукції та використаного шпону
25. Суди зазначили, що Товариством наказом від 04 січня 2021 року № 08/21, який надавався контролюючому органу під час перевірки та до заперечень на акти перевірки, затверджено норми використання матеріалів на виробництво полосок гнутих, каркасів з розрахунку на 1 м куб. продукції, а саме шпон 1,9 м куб., смола карбомідо-формальдегідна - 230 кг, амоній хлористий - 1,38 кг; а також затверджено норми використання матеріалів на виробництво фанери водостійкої на 1 м куб. продукції, а саме шпон 1,5 м куб., смола фенол-формальдегідна 126 кг, затверджувач - 16 кг. Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що для того, аби виготовити 1 м куб. готової продукції, а саме полосок гнутих, каркасів йде 1,9 м куб. шпону, а для того, аби виготовити 1 м куб. фанери потрібно 1,5 м куб. шпону.
26. Суди попередніх інстанцій вказали, що, як вбачається з актів перевірки та додатків до них, контролюючим органом було зроблено висновки про невідповідність між кількістю виготовленої готової продукції та використаного шпону виходячи з тих розрахунків, що на 1 м куб. виготовленої продукції йде саме 1 м куб. шпону, що не відповідає затвердженим нормам використання шпону на виготовлення готової продукції.
27. Суди ухвалюючи судове рішення, врахували, що позивачем у запереченнях на акти перевірок було звернуто увагу контролюючого органу на те, що при проведені розрахунків інспектором не враховано норми використання матеріалів на виготовлення готової продукції та пояснено, що різниця між напівфабрикатом (шпоном) та готовою продукцією є безповоротними відходами (тирса), які не мають ніякої цінності, тому використовуються для спалювання у котлі. На підтвердження вказаних обставин позивачем були надані акти списання товарів за січень 2021 року липень 2022 року, які залишені контролюючим органом поза увагою. Крім того, позивачем додатково були надані оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 за 2021 рік, за 1 квартал 2022 року, за квітень-травень 2022 року, за липень 2022 року, за червень 2022 року, які підтверджують факт списання тирси.
28. Враховуючи вищевказане, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідачем безпідставно зроблено твердження в актах перевірки про невідповідність між виготовленою позивачем готовою продукцією та шпоном, що у свою чергу призвело до висновків про реалізацію позивачем пиломатеріалів невстановленим особам, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами. З огляду на вказане, суди дійшли до висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
30. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
31. Вказану підставу касаційного провадження, відповідач обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені оскаржувані рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 540/1261/19, в якій суд вирішуючи питання правомірності податкового повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість по операціях з виготовлення готової продукції, а також їх списання на господарську діяльність підприємства зазначив, що в актах списання деревини, складених підприємством, не зазначені причини списання, не зазначено про неналежну якість списаної деревини, не наведено постачальників такої деревини.
32. Також в касаційній скарзі в обґрунтування підстав касаційного оскарження міститься посилання на постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 560/1158/20, від 28 вересня 2022 року у справі № 140/3166/22.
33. У цілому, відповідач наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, та висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
34. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
35. Суд касаційної інстанції встановив, що в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України спірним питанням є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права під час надання правової оцінки обставинам справи та доводам контролюючого органу про реалізацію позивачем невстановленим особам пиломатеріалів, які не віднесено до податкових зобов`язань, в результаті чого занижено задекларовані показники.
36. У той же час, слід зазначити, що враховуючи окреслені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України межі касаційного перегляду, надання правового аналізу відповідним висновкам судів попередніх інстанцій в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядається.
37. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
38. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податкового кодексу України.
39. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
40. Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
41. Відповідно до підпунктів "а" та "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
42. Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
43. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
44. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.
45. Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.