П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 219/15096/18
провадження № 51-4686км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42017050000000970, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Донецька, жительки АДРЕСА_1, зареєстрованої в АДРЕСА_2, такої, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2021 року ОСОБА_8 визнано невинуватою і виправдано за ч. 3 ст. 368 КК за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.
2. ОСОБА_8 обвинувачувалася органом досудового слідства в одержанні як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, а також в інтересах третіх осіб дій із використанням службового становища.
3. Так, згідно з обвинувальним актом, 06 лютого 2018 року заступник начальника Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області ОСОБА_8 з метою власного збагачення, перебуваючи у своєму службовому кабінеті на АДРЕСА_3, отримала від ОСОБА_9 3000 грн неправомірної вигоди за вчинення в інтересах останнього, а також в інтересах третіх осіб - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 дій з використанням її службового становища, а саме поза чергою прийняла від вказаних осіб документи, необхідні для отримання паспортів громадянина України для виїзду за кордон.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що всі докази, надані стороною обвинувачення, здобуто з порушенням вимог кримінального процесуального закону та з істотним порушенням прав особи у зв`язку з отриманням їх унаслідок провокації злочину, і виправдав ОСОБА_8 за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
5. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 04 травня 2023 року залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Прокурор ОСОБА_7, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення місцевим та апеляційним судами вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирокАртемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2023 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що висновки суду про недоведеність вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, не відповідають фактичним обставинам справи. На думку прокурора, вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення доведена сукупністю наданих стороною обвинувачення та досліджених судом під час судового розгляду доказів. Прокурор зазначає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги докази сторони захисту та відхилив докази сторони обвинувачення, які могли б істотно вплинути на його висновки щодо винуватості обвинуваченої, не дослідив усіх доказів у провадженні в їх сукупності, не дав їм повної, всебічної та об`єктивної оцінки, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого рішення. Зокрема, прокурор вказує на те, що суд першої інстанції всупереч приписам закону визнав ряд доказів недопустимими у зв`язку з тим, що вони отримані в результаті провокації до вчинення злочину та без додержання норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Наголошує, що в матеріалах провадження немає відомостей, що дії правоохоронних органів в особі їхнього агента були активними і що з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину.
7. Прокурор зауважує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що надані на дослідження матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), які записано на оптичних дисках, є недопустимими доказами, оскільки вони не упаковані, не опечатані, а, крім того, є копіями відеозаписів. Звертає увагу на те, що зазначене рішення суду не узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від
29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к, а також не відповідає дійсності, тому що надані суду оптичні диски містять оригінали відеозаписів, вони упаковані в конверти, засвідчені підписами посадових осіб із датами, номерами та відмітками режимно-секретних частин, і сторона захисту не заявляла жодних клопотань з цього приводу. Крім того, суд, визнавши недопустимими доказами додатки до протоколів НСРД, не дав оцінки самим письмовим протоколам НСРД, які складено з дотриманням КПК та в яких зафіксована інформація, яка має доказове значення.
8. Крім того, на думку прокурора, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про порушення кримінального процесуального закону під час проведення обшуку службового кабінету ОСОБА_8 і безпідставно визнав недопустимим доказом протокол обшуку та вилучені в ході цього обшуку речові докази через порушення права підозрюваної на захист у розумінні ч. 1 ст. 87 КПК у зв`язку з відсутністю адвоката на цій слідчій дії, на участі якого наполягала ОСОБА_8, будучи в той момент затриманою в порядку ст. 208 КПК. Зазначає, що заборона особі залишати місце обшуку до його завершення не свідчить про її затримання і відповідає вимогам ч. 3 ст. 236 КПК, при цьому присутність чи відсутність адвоката не могла вплинути на результати обшуку, а саме на процес вилучення грошей та здійснення змивів у кабінеті ОСОБА_8, про що є аналогічний висновок Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 17 січня 2023 року у справі № 648/1543/15-к.
9. Прокурор звертає увагу на те, що висновки суду першої інстанції щодо невручення ОСОБА_8 повідомлення про зміну підозри 23 червня 2018 року та у зв`язку з цим не набуття нею статусу підозрюваної, не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються виключно на поясненнях сторони захисту. Зауважує, що ОСОБА_8 було повідомлено про підозру 07 лютого 2018 року і подальші зміни вже не впливали на її статус.
10. Також прокурор указує на невідповідність фактичним обставинам справи висновку суду першої інстанції про те, що не було заведено оперативно-розшукову справу, а отже всі проведені оперативно-розшукові заходи до 03 січня 2018 року є недопустимими. Наголошує, що НСРД проводились в межах кримінального провадження, а не в рамках оперативно-розшукової справи і жодні докази чи відомості щодо ОСОБА_8 у поза процесуальний спосіб не збиралися. Звертає увагу на безпідставне визнання судом недопустимим доказом протоколу огляду грошових коштів, які було використано для проведення контролю за вчиненням злочину, через відсутність у матеріалах провадження квитанції про отримання цих коштів конкретним оперативним працівником, адже процесуальним законодавством не передбачено наявність такої квитанції чи іншого документа у разі надання доручення оперативному підрозділу в порядку ст. 36 КПК на проведення контролю за вчиненням злочину.
11. Прокурор стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 404 і 419 КПК, оскільки апеляційний суд не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог КПК і невідповідності його висновків про виправдання ОСОБА_8 фактичним обставинам справи, не дав на них вичерпних і переконливих відповідей, не зазначив підстав, на яких визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою. Акцентує увагу прокурор на тому, що суд апеляційної інстанції не проаналізував досліджених місцевим судом доказів, на повторному дослідженні яких наполягала сторона обвинувачення, не надав їм власної оцінки і не мотивував належним чином свого рішення щодо законності визнання судом першої інстанції всіх доказів у кримінальному провадженні недопустимими.
12. Захисник виправданої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_14 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора.
Позиції учасників судового провадження
13. Прокурор ОСОБА_5 просив частково задовольнити касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу щодо ОСОБА_8 і призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
14. У судовому засіданні захисник виправданої - адвокат ОСОБА_6 просив залишити вирок та ухвалу без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
15. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
16. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
17. За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
18. Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
19. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
20. Статтею 23 КПК передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне й об`єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.
21. Верховний Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).