ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2024 року
м. Київ
справа №560/1961/21
адміністративне провадження № К/990/2827/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (головуючий суддя Капустинський М.М., судді: Ватаманюк Р.В., Матохнюк Д.Б.) у справі № 560/1961/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису та постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
23 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" (далі також позивач або ТОВ "Либідь-К") звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області (далі також відповідач або Управління Держпраці), у якому просило:
визнати протиправним та скасувати припис № ХМ15788/529/АВ-П401 від 08 грудня 2020 року;
визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № 22/38 від 29 грудня 2020 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року в задоволені позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.
21 січня 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 17 січня 2022 року, у якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
12 квітня 2022 року від позивача надійшло заперечення на позов, у якому просить відмовити у задоволення касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позивач не погоджується із наведеними за результатами інспекційного відвідування висновками відповідача щодо порушення законодавства про працю. Вважає припис та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що Управлінням Держпраці при проведенні інспекційного відвідування, прийняті оскаржуваного припису та оскаржуваної постанови про накладення штрафу на позивача дотримано усіх вимог чинного законодавства.
Представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що відповідач безпідставно не враховує договори підряду, укладені з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та прирівнює їх до трудових.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області прийнято наказ від 09 листопада 2020 року № 201 про здійснення інспекційних відвідувань посадовими особами Управління на підставі звернення громадянина та рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із службової записки головного державного інспектора. За результатами перевірки складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ХМ15788/529/АВ від 23 листопада 2020 року.
В акті зафіксовано порушення позивачем статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України) та вимог Постанови КМУ від 17 травня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", що виявилося у використанні праці трьох найманих працівників без належного оформлення трудових правовідносин.
08 грудня 2020 року інспекторами праці складено припис № ХМ15788/529/АВ-П401, яким зобов`язано директора ТОВ "Либідь-К" усунути виявлені порушення.
Розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування від 23 листопада 2020 року № ХМ15788/529/АВ, перший заступник начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області виніс постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 22/38 від 29 грудня 2020 року, згідно якої на ТОВ "Либідь-К" накладено штраф у розмірі 150 000 грн.
Не погоджуючись із вказаним приписом та постановою, позивач звернувся до суду.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для здійснення інспекційного відвідування ТОВ "Либідь-К" стало не безпосередньо звернення громадянина, а підпункт 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі також Порядок № 823) - рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із службової записки головного державного інспектора, який розглядав звернення громадянина й прийшов до висновку про використання у позивача праці неоформлених працівників.
За позицією суду першої інстанції, погоджувати проведення заходу контролю з центральним органом виконавчої влади потреби не було.
Щодо суті виявлених порушень суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не наведено достатніх аргументів, які б доводили неправомірність припису та постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області. Натомість суб`єктом владних повноважень з посиланням на вимоги чинного законодавства доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних припису та постанови.
Суд першої інстанції критично оцінив твердження позивача про те, що невідома особа, яка назвалась на відео ОСОБА_3, насправді є ОСОБА_4, якого запросив ОСОБА_1 на підприємство без відома керівництва для допомоги у приготуванні кормосуміші, оскільки територія підприємства є під охороною і сторонні особи не мають можливості проникнути випадково.
Щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд першої інстанції встановив, що зазначені особи виконували функції, які не є юридично самостійними, а здійснювалися в межах технологічного процесу виробництва продукції птахівництва з систематичним виконанням певних послуг (яйця збирати, штампувати, пакувати, прибирати пташники, готувати кормосуміші для птиці необхідно постійно в межах виробничого процесу). Перелічені роботи не є і не можуть бути разовими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звернення ОСОБА_5 не відповідало вимогам щодо звернення, які можуть бути підставою для інспекційного відвідування відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 Порядку № 823, а тому проведення заходу контролю за відсутності передбачених законом підстав до цього не може вважатись законним.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
Підставою для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права; застосування норм права без урахування висновків Верховного Суду, сформованих у постановах за подібних правовідносин.
Скаржник стверджує, що апеляційним судом при скасуванні припису і постанови Управління Держпраці, з покликанням на той факт, що захід контролю проведено без належних на те підстав, не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 200/11885/18-а, від 07 квітня 2021 року у справі № 1340/4355/18, від 16 липня 2021 року у справі № 520/7901/19.
Наполягає на тому, що безпосередньою підставою для проведення інспекційного відвідування у ТОВ "Либідь-К" стало рішення керівника органу контролю, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із джерел, доступ до яких не обмежений законодавством (підпункт 3 пункту 5 Порядку № 823), що підтверджується наявним в матеріалах справи наказом Управління Держпраці від 09 листопада 2020 року № 201 " Про проведення інспекційних відвідувань".
Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано таке:
Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року надано право інспектору праці приймати рішення про інспектування окремого суб`єкта господарювання, щоб переконатися у тому, що правові норми дотримуються;
Порядком № 823 передбачено, що підставою для проведення перевірки може бути рішення керівника Держпраці (наказ), прийняте на підставі аналізу інформації, отриманої із джерел, доступ яких не обмежений законодавством;
повідомлення громадянина про факт порушення суб`єктом господарювання правових норм може бути джерелом інформації для прийняття рішення керівником Держпраці про проведення заходу контролю. Таке джерело не заборонене чинним законодавством.
Інформація, що міститься в повідомленнях громадян повною мірою відповідає вимогам до інформації в розумінні Закону України "Про інформацію".
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що відповідач покликається на правові висновки Верховного Суду, які сформовані у справах за обставин, що не є подібними.
Наполягає на тому, що звернення, яке було підставою для перевірки, не відповідає вимогам Закону України "Про звернення громадян", оскільки не містило імені та по батькові заявника, а також дійсного місця проживання.
Вважає безпідставним покликання відповідача на те, що підставою проведення інспекційного відвідування було рішення керівника контролюючого органу, а не звернення ОСОБА_5 . Стверджує, що жодної інформації стосовно порушення законодавства про працю зі сторони ТОВ "Либідь-К" у відповідача не було як на день прийняття наказу на проведення інспекційного відвідування, так і в процесі розгляду справи. Зауважує, що службова записка головного інспектора Романюк Т.В. № 148 від 05 листопада 2020 року містила інформацію, зазначену у письмовому зверненні ОСОБА_5, яке є анонімним і не підлягало розгляду.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. У цій нормі відтворено частину другу статті 19 Конституції України.
Адміністративні суди повинні перевіряти рішення (дії, бездіяльність) суб`єктів владних повноважень на відповідність частині другій статті 19 Конституції України. У такий спосіб адміністративні суди не лише виконують завдання, передбачене пунктом 1 частини другої статті 2 КАС України, а й забезпечують пряму дію Конституції України, захист конституційного ладу та прав людини від органів держави, що діють без передбачених законом підстав та за межами своїх повноважень.
Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, Законом від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі також Закон № 877-V), статтею 259 КЗпП України, а також Порядком № 823.
Частиною 4 статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина третя статті 2 Закону № 877-V).
Отже, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Водночас, частиною четвертою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
За змістом абзацу 3 статті 1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Підстави для здійснення позапланових заходів передбачені частиною першою статті 6 Закону № 877-V.
Частиною ж другою-четвертою статті 6 Закону № 877-V визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю" КЗпП України.
У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 200/5877/19-а та від 28 вересня 2021 року у справі № 520/1204/2020 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.