ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2024 року
м. Київ
справа № 640/19132/19
адміністративне провадження № К/9901/5182/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року (суддя Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року (колегія у складі суддів Мєзєнцева Є.І., Земляної Г.В., Файдюка В.В.)
у справі № 640/19132/19
за позовом ОСОБА_1
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві
про визнання нечинними постанов.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві (далі - Фонд; відповідач), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати нечинними:
- постанови відповідача від 20.12.2004 № 09/592, від 10.12.2004 № 09/592-3м про припинення страхової виплати та соціальних послуг;
- його заяву від 13.12.2004 до Фонду, як таку, що подана внаслідок обману зі сторони відповідача;
- відповідь Фонду на його звернення, сформульовану у листі від 02.10.2019, як таку, що суперечить Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та судовим рішенням, що набрали законної сили.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.1984 в результаті нещасного випадку на виробництві у ВАТ Трест "Київміськбуд-6" ОСОБА_1 отримав трудове каліцтво, внаслідок якого втратив 100% працездатності, став інвалідом І групи безстроково, зазнав параліч обох ніг та втрату контролю над функціями тазових органів.
3. Згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії від 16.08.2002 внаслідок отриманої травми позивач потребує забезпечення підгузками та ліками щоденно.
4. 25.11.2003 Голосіївський районний суд міста Києва у цивільній справі № 2-3306/17 2003 ухвалив рішення, яким стягнув з ВАТ "Трест Київміськбуд-6" на користь позивача заборгованість з виплат за підгузки у розмірі 6 392,03 грн, за придбання ліків у розмірі 869,41 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн, а також зобов`язав ВАТ "Трест Київміськбуд-6", починаючи з 16.11.2003, сплачувати на користь позивача щомісячно витрати на підгузки у розмірі 322,83 грн і на ліки - у розмірі 43,45 грн, а на майбутнє зі змінами цін - проводити відповідні перерахунки виплат на придбання підгузків і ліків.
5. 25.12.2003 на підставі вказаного рішення суд видав виконавчий лист.
6. Згідно з Актом № 10/148 від 09.06.2004 СУ-54 ВАТ Трест "Київміськбуд" передало до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві особову справу потерпілого на виробництві ОСОБА_1 №10/184-476.
7. 10.06.2004 відповідач прийняв постанову № 10/476, якою продовжив позивачу страхову виплату у вигляді витрат на медичну та соціальну допомогу.
8. У заявах від 12.11.2004 та від 13.12.2004 позивач повідомив відповідача про небажання отримувати від організації будь-які виплати.
9. З 01.12.2004 на підставі постанови від 10.12.2004 № 09/592-3м відповідач припинив виплачувати позивачу щомісячні виплати на медичну та соціальну допомогу (постійний сторонній догляд і побутове обслуговування) з огляду на відмову позивача одержувати такі виплати та закриття ним банківського рахунка.
10. 06.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві із заявою про визнання нечинними постанов від 10.12.2004 №09/592-3м, від 20.12.2004 № 09/592 про припинення страхової виплати та соціальних послуг та визнати нечинною його заяву від 13.12.2004, як таку, що подана внаслідок обману зі сторони Фонду, спекулюючи його тяжким фізичним станом.
11. Листом від 02.10.2019 за №2-07-Д-771з-780 у відповідь на звернення позивача повідомлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.03.2017 №755/8405/15-ц постанови про припинення страхової виплати та соціальних послуг від 20.12.2004 №09/592, від 10.12.2004 №09/592-3м визнано чинними; заяву від 13.12.2004 неможливо визнати нечинною та рекомендовано позивачу написати заяву про продовження виплати щомісячних страхових виплат.
12. Не погоджуючись із цією відповіддю, позивач звернувся до суду.
ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що в Законі України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі Закон №1105-XIV) відсутня така підстава для відмови у страхових виплатах і наданні соціальної допомоги як заява потерпілого. Зазначав, що постанови від 10.12.2004 №09/592-3м, від 20.12.2004 № 09/592 про припинення страхової виплати та соціальних послуг суперечать постанові Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві від 10.06.2004 № 10/476 про продовження соціальних виплат, яка є чинною.
14. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що 30.11.2004 позивачем було закрито рахунок, на який проводилися виплати.
Після закриття рахунку Управління винесло постанову про призупинення страхової виплати та соціальних послуг від 10.12.2004 № 09/592-3м та звернулося до ОСОБА_1 з проханням пояснити свої дії, у відповідь на що 13.12.2004 надійшла його заява про відмову отримувати будь-які виплати.
20.12.2004 Управління винесло постанову про припинення всіх видів виплат № 09/592. Управління неодноразово зверталося до позивача з проханням подати заяву про продовження страхової виплати.
Крім того, відповідач зазначав про те, що вимоги про скасування постанов № 09/592 від 20.12.2004 та № 09/592-3м від 10.12.2004 підлягають залишенню без розгляду згідно ст.240 КАС України, як такі, що заявлені з пропуском строку звернення до суду.
Щодо визнання нечинними відповіді Фонду від 02.10.2019 та заяви ОСОБА_1 від 13.12.2004, то дані документи не являються рішеннями суб`єкта владних повноважень, оскільки не створюють, не змінюють та не припиняють права та обов`язки сторін, а тому не підпадають під юрисдикцію адміністративних судів передбачену ст. 19 КАС України.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021, позовні вимоги в частині визнання нечинними постанов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві про припинення страхової виплати та соціальних послуг від 20.12.2004 № 09/592, від 10.12.2004 №09/592-3м залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
16. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду, оскільки очевидним є наявність у позивача інформації про прийняття оскаржуваних рішень по факту їх прийняття. Зокрема, оскаржувані рішення ухвалено на підставі поданої ним заяви від 13.12.2004, що позивачем не заперечується.
17. Також питання нарахування та виплати позивачу страхової виплати та соціальних послуг Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві, зокрема, і після 2004 року, було предметом низки судових проваджень, де вказані обставини досліджувалися та встановлювалися, в тому числі, у постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №755/9304/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №761/21898/16-ц.
18. Щодо іншої частини позовних вимог, то подана позивачем заява від 13.12.2004 була підставою для виникнення юридичних наслідків у вигляді прийняття постанов про припинення страхової виплати та соціальних послуг від 20.12.2004 № 09/592, від 10.12.2004 №09/592-3м, і вичерпала свою дію після виникнення цих наслідків.
19. Щодо листа від 02.10.2019 за №2-07-Д-771з-780, то вказаний лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
20. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. Крім того, заявляє клопотання про звернення до Великої Палати Верховного Суду щодо надання правового роз`яснення з правової проблеми, яка має виняткове значення для нього, щодо зобов`язання Фонду виплачувати та переказувати соціальні виплати.
21. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 761/21898/16-ц. Вважає помилковим висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що лист Фонду від 02.10.2019 не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не може бути визнано нечинним. Також просить відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 755/9304/15-ц, від 09.10.2019 у справі № 755/8405/15-ц.
22. Відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги. Зазначає про безпідставність доводів скаржника, що постанови від 10.12.2004 №09/592-3м, від 20.12.2004 № 09/592 про припинення страхової виплати та соціальних послуг суперечать постанові Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві від 10.06.2004 № 10/476 про продовження соціальних виплат, оскільки при винесенні постанов про перерахунок, що слідували за індексами інфляції та ще до винесення постанов про припинення, сила первинної постанови № 10/476 вже була втрачена, оскільки замінялась новими з іншими сумами.
23. Щодо не врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 761/21898/16-ц, то правовідносини у цій справі та справі, що розглядається є різними, оскільки предметом розгляду у справі № 761/21898/16-ц був перерахунок стягнутих 25.11.2003 Голосіївським районним судом міста Києва (справа № 2-3306/17 2003) виплат саме з ВАТ "Трест Київміськбуд-6", а не з Фонду.
24. Також покликається на те, що ОСОБА_1 перешкоджає отриманню страхових виплат шляхом бездіяльності в дотриманні порядку призначення страхових виплат, а саме не подаючи заяву та документи, передбачені п. 31 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування України № 11 від 19.07.2018 та ст. 43, ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційних скарг та дійшов таких висновків.
(а) щодо постанов від 20.12.2004 № 09/592, від 10.12.2004 №09/592-3м
26. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
27. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
28. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
29. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
30. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
31. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
32. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.