ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 379/494/23
провадження № 51-5905 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Крива Таращанського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Таращанського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.
2. Київський апеляційний суд 21 вересня 2023 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасував і ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_7 призначив покарання за ч. 2 ст. 125 КК у виді одного року обмеження волі. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
3. За обставин, детально викладених у вироку, 12 лютого 2023 року близько 20 години між ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які перебували біля ресторану "Прайд", розташованого на вул. Ярослава Мудрого, 47-А в м. Тараща Білоцерківського району Київської області, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, розпочалася сварка. В ході сварки ОСОБА_7, діючи умисно, з метою заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень завдав останньому кулаками обох рук вісім ударів в ділянки голови, тулуба та кінцівок, чим заподіяв тілесні ушкодження у виді синців та саден на обличчі, кінцівках, тулубі, забійної рани в проекції правої надбрівної дуги, забійної поверхневої рани в проекції виличної кістки зліва, забою верхньої губи, забою зубів фронтального відділу на нижній щелепі, струсу головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
4. Таким чином, ОСОБА_7 вчинив дії спрямовані на нанесення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
5. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, порушує питання про скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
6. Обґрунтовуючи доводи захисник зазначає, що апеляційний суд призначаючи покарання безпідставно врахував, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, оскільки в силу положень ст. 89 КК він не судимий; дійшов помилкового висновку про не вжиття заходів налагодження стосунків з потерпілим, оскільки потерпілий цивільного позову не заявляв; не врахував, що призначений місцевим судом штраф у максимальній його межі, на момент апеляційного розгляду був сплачений; не взяв до уваги, що засуджений вчинив кримінальний проступок, а також характеризуючі дані його про особу. Також захисник зазначає, що апеляційний суд не розглянув можливості звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
7. Вважає, що вирок апеляційного суду є необґрунтованим та не відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.
Позиції учасників судового провадження
8. Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника та просила вирок суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Мотиви Суду
9. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
10. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК в касаційній скарзі не оспорюються.
11. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
12. Підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).
13. Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
14. Згідно із положеннями статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
15. У цьому кримінальному провадженні саме наведеними законодавчими положеннями керувався апеляційний суд ухвалюючи своє рішення.
16. Як убачається з матеріалів провадження, потерпілий, не погодившись із вироком місцевого суду, оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій скарзі він, наводячи конкретні доводи, просив скасувати згадане рішення через м`якість призначеного покарання і постановити новий вирок, яким обрати засудженому більш суворе покарання.
17. Суд апеляційної інстанції, ретельно перевіривши доводи потерпілого, дійшов умотивованого висновку що судом першої інстанції не дотримано вимог закону, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у зв`язку з чим призначене покарання у виді штрафу є явно несправедливим через м`якість та не буде ефективним засобом примусу, який застосовується з метою запобігання протиправної поведінки обвинуваченого.