ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 744/12/23
провадження № 51-5932 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
потерпілої (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 01 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270320000252 від 02 жовтня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Семенівка Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК України і призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років; за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. Позбавлено ОСОБА_8 спеціального звання "старшина служби цивільного захисту".
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, цивільних позовів та речових доказів.
За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, ОСОБА_8, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу в невстановлений слідством час та спосіб у невстановленої слідством особи придбав ручну осколкову наступальну гранату "РГД-5" та по 01 жовтня 2022 року зберігав її у невстановленому місці.
Крім того, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9, з мотивів ревнощів, 01 жовтня 2022 року близько 22:00 ОСОБА_8, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи при собі ручну осколкову наступальну гранату "РГД-5", прибув на автомобілі марки "ВАЗ 21154", реєстраційний номер НОМЕР_1, до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в якому проживала ОСОБА_9, зайшов до кухні, де на той час перебували остання, ОСОБА_10 та неповнолітній ОСОБА_11, дістав з кишені кофти, вказану гранату, привів у бойову готовність, та кинув на стіл в напрямку ОСОБА_9, внаслідок чого відбувався вибух. У результаті вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_8 . ОСОБА_9 отримала вибухові травми, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпечними для життя, від яких настала смерть останньої на місці події.
Чернігівський апеляційний суд вироком від 01 вересня 2023 року вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2023 року стосовно ОСОБА_8 скасував у частині призначення покарання. Ухвалив вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 263, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України та призначив покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 6 років позбавлення волі; за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначив ОСОБА_8 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі. Відповідно до ст. 54 КК України позбавив ОСОБА_8 спеціального звання "старшина служби цивільного захисту". У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги й доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи доводи, викладені ним в касаційній скарзі, зазначає, що:
· ОСОБА_8 повністю визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаявся;
· апеляційний суд, призначаючи покарання, не врахував те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання та місце роботи (ГУ ДСНС в Чернігівській області), за місцем проживання та роботи характеризується з позитивної сторони, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні неповнолітнього сина, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та учасником бойових дій, нагороджений відзнакою "За відвагу у надзвичайній ситуації", почесною грамотою Семенівської районної ради.
До Верховного Суду потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_12 надали заперечення на касаційну скаргу, в яких просили залишити вирок апеляційного суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Потерпіла ОСОБА_7 та прокурор ОСОБА_5 вважали касаційну скаргу необґрунтованою, просили залишити її без задоволення. Наголошували, що покарання, призначене ОСОБА_8 апеляційним судом, відповідає вимогам КК України.
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та кваліфікація його дій в касаційному порядку не оспорюються. Зі змісту поданої касаційної скарги убачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанцій визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання, яке пов`язане із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання ? конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.