ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 308/14855/19
провадження № 61-13877св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Крата В. І., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Самшит",
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стронг", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит" на постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2021 року в складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Джуга С. Д., Мацунич М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Самшит" (далі - ТОВ "Самшит") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стронг" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Стронг"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 , у якому просило: визнати недійсним з моменту його укладення договір відступлення права вимоги від 25 жовтня 2017 року № 25-10/17, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Стронг" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 ; визнати недійсним з моменту його укладення договір відступлення права вимоги від 25 жовтня 2017 року № 25- 10/17-2, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Стронг" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. за № 3739 від 25 жовтня 2017 року.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської областівід 08 грудня 2020 року позов задоволено.
Визнано недійсним з моменту його укладення договір відступлення права вимоги від 25 жовтня 2017 року № 25-10/17, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Стронг" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Визнано недійсним з моменту його укладення договір відступлення права вимоги від 25 жовтня 2017 року № 25- 10/17- 2, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Стронг" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. за № 3739 від 25 жовтня 2017 року.
Суд першої інстанції виходив з того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт - кредитор - банк або фінансова установа, якому законом надано право надавати фінансові послуги.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2021 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 грудня 2020 рокускасовано, у задоволенні позову ТОВ "Самшит" відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між відповідачами не виникли правовідносини факторингу. За своєю правовою природою спірні договори є договорами купівлі-продажу майнового права, укладеними банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами.
Крім того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, він не обґрунтував, які його права були порушені внаслідок укладення оспорюваних договорів про відступлення права вимоги між відповідачами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2021 року ТОВ "Самшит" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2021 року та залишити в силі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 грудня 2020 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14- 222цс18) та від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14- 16цс20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначало, що відступлення права вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу, а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
15 вересня 2021 року справа № 308/14855/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022року справу призначено до судового розгляду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 10 серпня 2007 року ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Самшит" уклали кредитний договір № 42/3-07, відповідно до умов якого банк надав товариству кредит у сумі 5 000 000 грн.
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 14 серпня 2007 року між банком та ТОВ "Самшит" був укладений іпотечний договір № 216/23-207, за яким товариство передало в іпотеку банку належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна - готель "Спорт", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
25 жовтня 2017 року між банком та ТОВ "Фінансова компанія "Стронг" був укладений договір № 39/348 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 42/3-07, за умовами яким право вимоги перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Стронг" і у зв`язку з укладенням цього договору між банком та ТОВ "Фінансова компанія "Стронг" був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором.