ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 826/16697/17
адміністративне провадження № К/990/21046/22, К/990/21362/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Змієвська А.С.,
за участю:
представника позивача Куницького В.В.,
представників відповідача: Крутоузова Д.Ю., Ларіної Т.М.,
представника третьої особи Акціонерного товариства "Укртрансгаз" Болдіна В.В.,
представника третіх осіб: Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради, Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1", Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" Мамаєва Д.Ю.
розглянув у судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, треті особи: Акціонерне товариство "Укртрансгаз", Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль", Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго", Акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія", Комунальне підприємство "Червоноградтеплокомуненерго", Комунальне підприємство "Жовтоводськтепломережа", Комунально-побутове підприємство "Тепроенергопостач", Комунальне підприємство Первомайської міської ради "Тепло", Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради, Комунальне підприємство "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1", Комунальне підприємство Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа", Комунальне підприємство "Озерне", Комунальне підприємство управління житлово-комунального господарства міста Славутич, Комунальне підприємство "Південно-Західні тепломережі", Комунальне підприємство "Одеська ТЕЦ-2", Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території", Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", Комунальне підприємство "Лисичанськтепломережа", Комунальне підприємство "Васильківтепломережа", Комунальне підприємство "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради", Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія", Комунальне підприємство "Бердичівтеплоенерго", Комунальне підприємство "Броваритепловодоенергія", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька перлина", Комунальне підприємство теплових мереж "Яготинтепломережа" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами: 1. Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та 2. Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 (головуючий суддя - Оксененко О.М., судді: Василенко Я.М., Вівдіченко Т.Р.) у справі №826/16697/17.
встановив:
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - "НАК "Нафтогаз України") звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.09.2017 №0006494106.
Позов вмотивовано тим, що НАК "Нафтогаз України" у березні 2017 року не здійснювало операцій з постачання товару (газу природного) на користь: КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, ПАТ "Дніпровська теплоелектроцентраль", КП "Павлоградтеплоенерго", ТОВ "Бахмут-Енергія", ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", КП "Червоноградтеплокомуненерго", КП "Лисичанськтепломережа", КП "Жовтоводськтепломережа", ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія", КП УЖГ міста Славутич, КП "Бердичівтеплоенерго", КП "Васильківтепломережа", КП "Теплоенергопостач", КП КОР "Переяслав-Хмельницьктепломережа", КП "Одеська ТЕЦ-2", КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради, КП теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", КП "Озерне", КЖЕП Глевахської селищної ради, КП Первомайської міської ради "Тепло", КП "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1", КП "Південно-західні тепломережі", КП Броварської міської ради "Броваритеплоенергія", ПАТ "Одеська ТЕЦ". Номінації оператору газотранспортної системи стосовно обсягу газу та споживачів позивачем не надавались, відповідні акти приймання-передачі не оформлювались. При цьому споживачі несанкціоновано відібрали природний газ з газотранспортної системи, який не належав позивачу, а був власністю Акціонерного товариства "Укртрансгаз". За таких обставин позивач вважає, що господарські операції, за якими відповідач нарахував грошові зобов`язання, не відбулись, відповідна первинна документація відсутня, що свідчить про помилковість висновків контролюючого органу про заниження НАК "Нафтогаз України" у періоді, що перевірявся, зобов`язань з податку на додану вартість.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Так, постановою Верховного Суду від 18.05.2020 рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками повторного перегляду, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
Не погодившись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" оскаржило її у касаційному порядку.
У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021.
Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає пункт перший частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, а саме - пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, пункту 17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України постановою від 01.10.2015 №758, пункту 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", статті 334 Цивільного кодексу України без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №917/492/17, від 22.03.2018 у справі №904/2092/17, від 18.04.2018 у справі №910/6916/17, від 05.04.2018 у справі №910/6917/17, від 17.07.2019 №906/408/18, від 09.10.2019 у справі №922/1382/18, від 04.04.2018 у справі №910/6914/17.
Також ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.05.2020 у даній справі.
У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не встановив належним чином постачання природного газу в розумінні підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність об`єкта оподаткування податком на додану вартість згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" також звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції АТ "Укртрансгаз" зазначає пункт третій частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме до правовідносин платника податків (газопостачального підприємства) із суб`єктом владних повноважень за участі газотранспортного підприємства, що здійснював діяльність з транспортування природного газу газотранспортною системою, щодо нарахування позивачу податковим органом податкових зобов`язань з податку на додану вартість на користь третіх осіб (споживачів) виробників теплової енергії за відсутності первинних документів (підписаних актів приймання-передачі).
У доводах касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" відображає зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, вважає її необґрунтованою та безпідставною, такою, що прийнята без дотримання вимог щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, без належного дослідження та оцінки доказів, що призвело до призвело до порушення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права.
Вказує, що факт наявності у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договорів із споживачами - виробниками теплової енергії не має жодного значення з точки зору доведення факту здійснення поставки газу. Факт здійснення господарської операції підтверджується не укладенням договору, а вчиненням фактичних дій, що спричиняють рух активів капіталу. Суд апеляційної інстанції не врахував, що за спірний період акти приймання-передачі природного газу між позивачем та третіми особами відсутні, що підтверджує недоведеність та відсутність факту поставки природного газу.
Поряд з цим зазначає, що АТ "Укртрансгаз" належними та допустимими доказами (первинними документами) було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з Операторами ГРМ, зокрема шляхом надання їм послуг балансування в березні 2017 року, надані послуги мали реальний характер, пов`язані з господарською діяльністю АТ "Укртрансгаз", спричинили зміни в структурі його активів та підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
У відзиві на касаційну скаргу Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Зокрема зазначає, що з огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон.
Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Комунальне підприємство "Васильківтепломережа" також скористалося своїм правом на подання відзиву, в якому зазначає, що керуючись умовами укладених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу-виробника теплової енергії для виробництва теплової енергії" типових договорів, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставив, а Комунальне підприємство "Васильківтепломережа" прийняло в березні 2017 року природний газ для виробництва теплової енергії. Фактично між сторонами була здійснена господарська операція, яка відображена в бухгалтерському обліку; обсяги та вартість фактично поставленого природного газу підтверджується, зокрема, актами розподілу та транспортування природного газу.
Інші учасники не скористалися своїм правом та не надали відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, які з`явились в судове засідання, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку НАК "Нафтогаз України" з питань, що були предметом заперечень до акта камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року, за результатами якої складено акт від 18.08.2017 № 2817/28-10-41-06/20077720.
Перевіркою встановлено порушення вимог підпункту "а" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.2 статті 198 ПК України, частини п`ятої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", частини першої розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 48341430,17 грн (з урахуванням змін, внесених за наслідками розгляду заперечень на акт перевірки).
За висновками контролюючого органу НАК "Нафтогаз України" не віднесло до об`єкту оподаткування за звітний період - березень 2017 року, операції з постачання ним природного газу на митній території України підприємствам-виробниками теплової енергії (треті особи у справі), не визначило за цими операціями податкові зобов`язання з ПДВ за ставкою 20% в загальній сумі 48356448,35 грн.
Факт здійснення поставки природного газу позивачем споживачам контролюючий орган обґрунтовує зафіксованими в акті перевірки обставинами, встановленими на підставі отриманих від споживачів копій первинних документів: договорів, актів розподілу природного газу, актів транспортування газу, актів приймання-передачі газу, підписаних споживачами, а також на підставі отриманих від операторів газорозподільних мереж копій звітів про фактичні обсяги розподілу природного газу, наданих до АТ "Укртрансгаз", інформації щодо розподілу фактичного обсягу природного газу (алокацій) з ресурсу НАК "Нафтогаз України" в розрізі споживачів.
Так, використовуючи інформаційні ресурси ДФС України, інформацію та зазначені документи, контролюючий орган установив факти укладення між позивачем (постачальником) та споживачами (виробники теплової енергії) низки договорів на постачання природного газу у 2016-2017 роках для використання споживачами з метою виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та релігійними організаціями, пунктами 2.1 яких визначено планові обсяги, які, як вважає контролюючий орган, з огляду на умови пункту 2.1, 2.3, 2.4 для споживача є узгодженими. Вказані договори, якими визначено плановий обсяг природного газу для цих споживачів, були укладені з терміном дії до 31.03.2017. Контролюючий орган на підставі зазначених вище документів визначив обсяг природного газу, який позивач, на його переконання, фізично поставив споживачам.
Згідно з актом перевірки розрізі покупців (споживачів) газу за цими операціями зазначені заниження показників податкового обліку мають такий зміст:
1) КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради: обсяг - 17097,735 тис.м3, вартість - 101396407,64 грн., у тому числі ПДВ - 16899401,27 грн.;
2) ПАТ "Дніпровська теплоелектроцентраль": обсяг - 4467,80 тис.м3, вартість - 26494990,10 грн., у тому числі ПДВ - 4415831,68 грн.;
3) КП "Павлограденерго": обсяг - 3463,214 тис.м3, вартість - 20538244,32 грн., у тому числі ПДВ - 3423040,72 грн.;
4) ТОВ "Бахмут-Енергія": обсяг - 2573,00 тис.м3, вартість - 15258910,20 грн., в тому числі ПДВ - 2543153,20 грн.;
5) ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території": обсяг - 2519,985 тис.м3, вартість - 14944519,04 грн., у тому числі ПДВ - 2490753,17 грн.;
6) КП "Червоноградтеплокомуненерго": обсяг - 2101,661 тис.м3, вартість - 12463690,39 грн., у тому числі ПДВ - 2077281,73 грн.;
7) КП "Лисичанськтепломережа": обсяг - 2185,494 тис.м3, вартість - 12960853,62 грн., у тому числі ПДВ - 2159935,51 грн.;
8) КП "Жовтоводськтепломережа": обсяг - 1956,865 тис.м3, вартість - 11604992,20 грн., в тому числі ПДВ - 1934165,37 грн.;
9) ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія": обсяг - 1908,415 тис.м3, вартість - 11317664,34 грн., у тому числі ПДВ - 1886277,39 грн.;
10) КП УЖКГ міста Славутич: обсяг - 1883,475 тис.м3, вартість - 11169760,14 грн, у тому числі ПДВ - 1861626,69 грн.;
11) КП "Бердичівтеплоенерго": обсяг - 1863,155 тис.м3, вартість - 11049254,41 грн., у тому числі ПДВ - 1841542,40 грн.;
12) КП "Васильківтепломережа": обсяг - 1064,498 тис.м3, вартість - 6359839,67 грн., у тому числі ПДВ - 1059973,28 грн.;
13) КП "Теплоенергопостач": обсяг - 928,988 тис.м3, вартість - 5509270,44 грн., у тому числі ПДВ - 918211,74 грн.;
14) КП КОР "Переяславхмельницьктепломережа": обсяг - 660,193 тис.м3, вартість - 3915 208,57 грн., у тому числі ПДВ - 652534,76 грн.;
15) КП "Одеська ТЕЦ-2": обсяг - 639,178 тис.м3, вартість - 3790581,21 грн., у тому числі ПДВ - 631763,54 грн.;
16) КП "Токмактеплоенергія": обсяг - 581,733 тис.м3, вартість - 3538342,17 грн., у тому числі ПДВ - 589723,69 грн.;
17) КП "Тернопільпеплокомуненерго": обсяг - 454,192 тис.м3, вартість - 2693540,23 грн., у тому числі ПДВ - 448923,37 грн.;
18) КП "Озерне": обсяг - 324,960 тис.м3, вартість - 1927142,78 грн., в тому числі ПДВ - 321190,46 грн.;
19) КЖЕП Глевахської селищної ради: обсяг - 239,239 тис.м3, вартість - 1418782,97 грн., у тому числі ПДВ - 236463,83 грн.;
20) КП Первомайської міської ради "Тепло": обсяг - 216,964 тис.м3, вартість - 1286683,31 грн, у тому числі ПДВ - 214447,22 грн.;
21) КП "Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1": обсяг - 184,50 тис.м3, вартість - 1094158,80 грн., в тому числі ПДВ - 182359,80 грн.;
22) КП "Південно-західні тепломережі": обсяг - 106,06 тис.м3, вартість - 1001121,55 грн., утому числі ПДВ - 166853,59 грн.;
23) КП "Броваритеплоенергія": обсяг - 120,817тис.м3, вартість - 1140415,82 грн., у тому числі ПДВ - 190069,30 грн.;
24) ПАТ "Одеська ТЕЦ": обсяг - 8091,915 тис.м3, вартість - 47952191,41 грн., у тому числі ПДВ - 7992031,90 грн.
Враховуючи наведене, контролюючий орган вважав, що позивач у рамках укладених між ним та зазначеними споживачами - виробниками теплової енергії договорів у березні 2017 року поставив природний газ, однак не відобразив такі операції в бухгалтерському обліку та не визначив податкові зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 48356448 грн.
За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки контролюючий орган врахував додатково надані документи та у зв`язку з цим вніс зміни до пункту 1 розділу 4 "Висновок" акта перевірки і вказав, що сума заниження позивачем податку на додану вартість за березень 2017 року становить 48341430,17 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 12.09.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0006494106, згідно з яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 60426788 грн, у тому числі за основним платежем - 48341430 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12085358 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.
Згідно з підпунктом "б" частини третьої підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачанням товарів також вважається передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Абзацом сьомим пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Верховний Суд у постанові від 18.05.2020 у даній справі, зокрема, зазначив, що в розумінні положень Податкового кодексу України обов`язок платника податків із сплати податку на додану вартість знаходиться у прямій залежності саме від реальності вчинення відповідної господарської операції шляхом встановлення обставин фактичного постачання певного товару між визначеними контрагентами.
Зокрема, поза дослідженням та правовою оцінкою судів залишились первинні документи, долучені позивачем разом з клопотанням від 06.02.2018 №14/3-272 на підтвердження обсягів природного газу, що перебував у власності НАК "Нафтогаз України" у спірний період, поданих та відібраних з ГТС обсягів протягом березня 2017 року газу (баланс природного газу за березень 2017 року станом на 14.04.2017 та скоригований баланс станом на 30.06.2017 акти приймання-передачі, акти відбору природного газу з підземних газосховищ, вантажні митні декларації; звіти про надходження та розподіл природного газу за березень 2017 року (в тому числі, відкориговані), направлені позивачем на адресу АТ "Укртрансгаз"; доводи третіх осіб щодо здійснення ними оплати позивачу за отриманий у спірний період природний газ відповідно до укладених між ними договорів; виконання споживачами передбачених договорами умов стосовно своєчасної подачі заявок на плановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою.
Колегія суддів вважала саме наведені вище обставини визначальними для формування висновку про дійсне заниження позивачем у березні 2017 року обсягів фактично поставленого споживачам природного газу, що стало підставою для нарахування НАК "Нафтогаз України" податку на додану вартість.
При цьому саме по собі ігнорування (невиконання) НАК "Нафтогаз України" визначеного обов`язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов`язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень статті 59 Закону України "Про ринок природного газу", а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 Господарського кодексу України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким Податковий кодекс України і пов`язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов`язань в податковому обліку платника податків.
Суд зазначив, що відсутність належним чином оформлених первинних документів, зокрема внаслідок відмови позивача від їх підписання, не може впливати на його обов`язок із сплати податку на додану вартість, у разі встановлення в ході розгляду справи факту постачання природного газу споживачам саме з активу НАК "Нафтогаз України".
Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинно розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. У розумінні приписів Податкового кодексу України виконання (вчинення) господарської операції тягне за собою зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі обох контрагентів. Відтак, для встановлення обставин руху матеріального активу слід з`ясувати, чи справді відповідний актив отримано від указаного у первинних документах контрагента та за передбаченими договірними умовами, чи був наявним такий актив у власності постачальника, чи відбулось його фактичне вибуття з його володіння.
За наслідками нового розгляду, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки висновки контролюючого органу в акті перевірки від 18.08.2017 №2817/28-10-41-06/20077720 щодо здійснення фізичної поставки НАК "Нафтогаз України" в березні 2017 року природного газу споживачам - третім особам по даній справі не підтверджуються належними та допустимими доказами, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Суд дійшов висновку, що обов`язок НАК "Нафтогаз України" згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям на весь опалювальний сезон 2016/2017 років не спростовує додержання НАК "Нафтогаз України" вимог Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, за якими НАК "Нафтогаз України мав право не надавати АТ "Укртрансгаз" номінації на транспортування природного газу третім особам, в разі порушення третіми особами вимог пункту 17 вказаного Положення.