ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 640/1050/19
адміністративне провадження № К/990/20923/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Змієвська А.С.,
за участю представника позивача Пучки В.А.,
представника відповідача Норця В.М.,
розглянув у судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2021 (суддя - Клименчук Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Кузьменко В.В., Василенко Я.М.) у справі №640/1050/19.
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Центральне МГУ ДПС по роботі з ВПП) від 04.10.2018 № 0015484203 та № 0015494203.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022, позов задоволено.
Центральне МГУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування підстав оскарження Центральне МГУ ДПС по роботі з ВПП посилається на те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №804/1548/16, від 05.06.2018 у справі №821/1750/17, від 05.11.2020 у справі №640/6526/19, від 21.10.2019 у справі №826/7343/18, від 13.02.2018 у справі 808/2290/17, від 05.06.2018 у справі №821/1750/17, від 17.04.2018 у справі №2а/0570/4025/12.
У доводах касаційної скарги Центральне МГУ ДПС по роботі з ВПП зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних відносин норми пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України та не врахували те, що у зв`язку з наявністю у позивача податкового боргу, кошти перераховані для сплати зобов`язань по декларації зараховані в рахунок погашення заборгованості минулих періодів.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Офісом великих платників податків ДПС проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані у податкових деклараціях за березень 2018 року (від 20.04.2018 № 9073473517) та за квітень 2018 року (від 21.05.2018 № 9097807609), за результатами якої складено акт від 06.09.2018 № 2562/28-10-41-06/00135390.
Згідно з висновками акта від 06.09.2018 № 2562/28-10-41-06/00135390, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті самостійно визначених податкових зобов`язань за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2018 року (від 20.04.2018 № 9073473517) та за квітень 2018 року (від 21.05.2018 № 9097807609);
На підставі акта перевірки від 06.09.2018 № 2562/28-10-41-06/00135390 Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018:
№ 0015484203, яким застосовано штраф у розмірі 20% на загальну суму 68 664 835,94 грн.;
№ 0015494203, яким застосовано штраф у розмірі 10% на загальну суму 30 412 796,53 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.
Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під податковим зобов`язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Пунктом 203.2. статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.