ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2024 року
м. Київ
справа №320/1232/21
адміністративне провадження № К/990/28349/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Пенсійного фонду України,
третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області,
про зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Єгорової Н.М., суддів Федотова І.В., Чаку Є.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - скаржник, позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України (далі- ПФУ, відповідач), третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - третя особа, Управління), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ПФУ та зобов`язати вчинити певні дії: нарахувати пенсію не нижче мінімальної, починаючи з 15 січня 2018 року; додати до пенсійного стажу 66 місяців 1 день робочого стажу, який вказаний в трудовій книжці;
зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману пенсію з вини відповідача за січень 2020 року у сумі 31050,00 грн або 1850,00 євро плюс інфляція з 15 січня 2018 року;
стягнути матеріальні збитки з відповідача у сумі 43908,16 грн або 1276,40 євро плюс інфляція з 01 липня 2019 року;
стягнути моральну шкоду у сумі 3440000,00 грн або 100000,00 євро.
2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком з 15 січня 2018 року у меншому розмірі ніж мінімальний прожитковий мінімум, тобто у розмірі 121,62 грн. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем протиправно не враховано його стаж по трудовій книжці для призначення пенсії.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року справу № 320/1232/21 за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" та період навчання в ПТУ №25 міста Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року; зобов`язано Пенсійний фонд України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 роботу з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" та навчання в ПТУ №25 міста Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року; визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн; зобов`язано Пенсійний фонд України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що період навчання позивача в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року та період його роботи на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" підтверджено матеріалами справи та вказані періоди повинні бути зараховані до стажу. Крім того наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат.
6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року в частині визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн та зобов`язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у визнанні протиправними дій Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн та зобов`язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року залишено без змін.
7. Ухвалюючи вказане судове рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що інформація про період навчання позивача в ПТУ №25 м. Ворошиловград та період роботи у Ворошиловградському заводі по ремонту горно шахтного обладнання "Супутник" з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року підтверджена записами у його трудовій книжці, відповідальність за неналежне оформлення якої (незасвідчення роботодавцем запису про звільнення позивача 17 травня 1993 року печаткою) може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника. Щодо позовних вимог про нарахування пенсії не нижче мінімальної, починаючи з 15 січня 2018 року, колегія суддів вказала, що частиною шостою статті 16 Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення передбачено, що у разі, якщо загальна сума пенсії, яку повинні сплатити компетентні інституції обох Договірних Держав, є меншою, ніж мінімальна сума, позивач може звернутись до компетентних органів Португальської Республіки для виплати додаткової суми.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року в частині скасування рішення суду першої інстанції про визнання дій Пенсійного фонду України протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат, та залишити у цій частині в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року.
9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням положень статей 8, 9, 46 Конституції України, статті 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058- IV) та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, від 20 вересня 2022 року у справі №640/12141/20 та від 14 лютого 2023 року у справі №636/2776/17.
10. Так, на думку позивача, суд апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням статті 28 Закону №1058-IV не врахував дванадцятирічного страхового стажу, набутого позивачем у Португальській Республіці.
11. Крім того, позивач вказує на неврахування судом апеляційної інстанції судового рішення у справі №640/8440/19, що містить висновок, який має преюдиційне значення у даній справі, обов`язковість врахування якого підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 15 жовтня 2019 року у справі №813/8801/14, від 19 грудня 2019 року у справі №520/11429/17 та від 19 грудня 2019 року у справі №916/1041/17.
12. 14 лютого 2024 року надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, де ОСОБА_1 вказує, що він є особою, яка втратила працездатність, відтак має право на призначення пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний рік.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
13. Касаційна скарга надійшла до Суду 15 серпня 2023 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №320/1232/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано іншим учасникам надати відзив на касаційну скаргу.
15. Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
16. В судовому засіданні, що відбулося 20 лютого 2024 року за участі ОСОБА_1 та представників відповідача Петрученя Ірини Володимирівни та Шушкової Ольги Василівни протокольною ухвалою прийнято рішення про продовження розгляду цієї справи судом у порядку письмового провадження.
17. 01 березня 2024 року від позивача надійшло клопотання з вимогою порушити кримінальну справу, у зв`язку з виявленням ним у діях відповідача ознак злочинів та притягнути представників Пенсійного фонду України до кримінальної відповідальності. Водночас, вказане клопотання колегією суддів залишено без розгляду та повернуто ОСОБА_1 ухвалою від 04 березня 2024 року.
Позиція інших учасників справи
18. 14 лютого 2024 року від ПФУ надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . Вказаний відзив мотивований положеннями Закону №1058-IV та Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення (ратифікована Законом України від 21 грудня 2011 року №4209-VІ). Відповідач зазначає, що у позивача на момент набуття права на пенсію не було достатньо страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV для призначення пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
18. Відповідач вказує, що у позивача стаж набутий до 2004 року, відтак для розрахунку розміру пенсії застосовано частину другу статті 27 Закону № 1058-IV, відповідно до якої за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Таким чином, для призначення пенсії позивачу застосовано положення Закону № 1788-ХІІ.
20. Крім того, відповідач зазначає, що посилання позивача на те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 640/12141/20, не враховані Шостим апеляційним адміністративним судом при прийнятті постанови від 15 березня 2023 року у справі № 320/1232/21 є безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що стаж набутий позивачем на території Португалії врахований для визначення права на пенсію та неврахований при визначенні розміру пенсійних виплат.
21. Щодо посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у справі № 636/2776/17, ПФУ вказує, що Верховним Судом у цій справі вказано, що чинним законодавством встановлено право на отримання мінімальної пенсії за віком за умови виконання двох умов - досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу. Також Судом у цій справі зазначено, що розрахунок пенсії було зроблено пропорційно наявному страховому стажу, а тому розмір безпосередньо пенсійної виплати правомірно є нижчим за прожитковий мінімум. Суд також вказав про наявність у позивача права звернутися до відповідного органу соціального захисту населення для отримання державної соціальної допомоги, яка б забезпечила рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний рік.
22. 19 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшли відповідь на відзив та доповнення до касаційної скарги, де позивач зазначив про незгоду з розрахунком розміру його пенсії. Також вказує, що норми Конституції України є нормами прямої дії, тому, виходячи з частини третьої статті 46 Конституції України, розмір пенсії не може бути меншим, ніж розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом на відповідний рік.
23. 23 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява, де позивач стверджує на неправильному тлумаченні відповідачем положень Конституції України та Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення та вказує, що згідно чинних положень законодавства України, позивач мав би отримувати пенсію не нижче розміру прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний рік.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
24. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №640/8440/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року;
визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 25 червня 2018 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов`язано Пенсійний фонд України здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року, провівши її перерахунок та виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
25. Згідно з протоколом призначення пенсії від 02 жовтня 2020 року Пенсійним фондом України на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №640/8440/19 здійснено ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 15 січня 2018 року, розмір якої становить 121,62 грн.
26. Згідно з листом Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2020 року №26805-27019/Ш-03/8-2800/20 позивачу з 15 січня 2018 року призначено пенсію за віком, розмір якої обчислений за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням положень Угоди між Україно та Португальською Республікою про соціальне забезпечення, складає 121,62 грн. на місяць.
27. Однак, як зазначає позивач, відповідачем протиправно не було включено до страхового стажу його роботу у період з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" та навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року.
28. Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
29. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
30. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
31. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
32. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
33. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
34. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року відповідає не повністю, а доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими, з огляду на таке.
35. У статті 1, частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
36. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
37. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
38. Частиною третьою статті 25 Конституції України також встановлено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
39. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
40. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
41. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі міжнародними зобов`язаннями України.
42. Формою здійснення особою права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки та реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею через уповноважені органи влади.
43. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
44. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
45. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
46. Крім того, Суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
47. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживає у Португальській Республіці. 15 січня 2018 року Пенсійним фондом України здійснено призначення, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, розмір якої склав 121,62 грн. Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду із позовом у цій справі, в якому, зокрема, просив зарахувати до страхового стажу зазначені ним період роботи та навчання, а також зобов`язати відповідача здійснити виплату пенсії у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік.
48. Оскаржуваною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року в частині визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн та зобов`язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних вимог. При цьому вказаною постановою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року в частині визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" та період навчання в ПТУ №25 міста Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року та зобов`язання Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 відповідні періоди роботи та навчання.
49. З огляду на це ОСОБА_1, звертаючись до Суду із касаційною скаргою, зазначає, що нарахування відповідачем пенсії у розмірі, що не відповідає прожитковому мінімуму, встановленому на відповідний рік, є неправомірним та суперечить статті 46 Конституції України.
50. Таким чином, ключовим правовим питанням у цій справі є наявність у позивача права на отримання пенсії у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний рік, за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV.
51. У пункті 6 частини першої статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
52. Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
53. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом № 1058-IV.
54. Відповідно до положень статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
55. Частиною першою статті 5 Закону №1058-IV встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
56. Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.