П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 990/175/23
Провадження № 11-175заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 жовтня 2023 року (судді Кравчук В. М., Берназюк Я. О., Єзеров А. А., Рибачук А. І., Стародуб О. П.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського В. О. (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у ненаданні відповіді на його звернення від 27 червня 2023 року та відмову звільнити його з військової служби у зв`язку з втратою довіри до Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України;
- зобов`язати Президента України звільнити його з військової служби у зв`язку з втратою довіри до Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 грудня 2016 року в журналі Wall Street Journal було надруковано статтю ОСОБА_2, у якій він, як уважає ОСОБА_1, пропагує ідеї тотальної і самознищувальної капітуляції України у війні за свою свободу, незалежність і територіальну цілісність, частина якої тимчасово окупована іноземним агресором; проявляє неповагу до української національної гідності; посягає на честь громадян України, які відстоювали і відстоюють українську незалежність зі зброєю в руках; вбиває віру громадян України у свою державоспроможність; остаточно деморалізує українське суспільство та підриває довіру до України за кордоном як до країни, що не має стійких орієнтирів власного розвитку та керується кон`юнктурою та страхами у визначенні свого історичного шляху; нав`язує суспільству ідеї капітуляції в обмін на закінчення війни на Донбасі; підриває забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
3. На переконання позивача, у цій статті ОСОБА_2 фактично пропонує українцям прихований акт капітуляції. Така пропаганда антиукраїнських ідей завдала позивачу моральної шкоди, яка виражається у відчутті неповаги до статусу учасника бойових дій - захисника Вітчизни та військової служби у лавах Збройних Сил України.
4. Позивач також зазначив, що у березні 2017 року він, вважаючи порушеними свої права як учасника бойових дій, призваного на військову службу під час мобілізації в особливий період на підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" відповідно до наказу військового комісара Ленінського районного військового комісаріату від 29 січня 2015 року № 15, звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 3. 235. 200. 000 грн у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року у справі № 757/14149/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року та постановою Верховного Суду від 9 липня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
5. 9 березня 2023 року позивач звернувся до Президента України з проханням виконати вимоги присяги та, як вважає позивач, основну його передвиборчу обіцянку щодо деолігархізації, зокрема допомогти позивачу у вирішенні питання відшкодування завданих йому олігархом ОСОБА_2 моральної шкоди та ушкодження здоров`я. Проте Офіс Президента України листом від 17 березня 2023 року № 22/024512-14 повідомив позивача про повернення згаданого вище звернення, оскільки його розгляд не належить до повноважень Президента України.
6. Позивач направив Президенту України повідомлення про недовіру, в якому просив звільнити його з військової служби. Однак у встановлений законом термін і на час подання цього адміністративного позову позивач не отримав відповіді на зазначене повідомлення про недовіру від 27 червня 2023 року, що, на думку ОСОБА_1, є протиправною бездіяльністю відповідача.
Позиція відповідача
7. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач діяв у межах наданих законодавством повноважень та не допустив протиправних дій або бездіяльності. Представник відповідача пояснив, що позивач просив звільнити його з військової служби, однак, оскільки йому не присвоєно звання генерала (адмірала) чи прирівняного до нього військового звання, до повноважень Президента України не належить розгляд питання стосовно звільнення позивача з військової служби, то листом від 4 липня 2023 року № 22/041426-14 Офіс Президента України направив звернення позивача до Міністерства оборони України на розгляд за належністю, про що ОСОБА_1 повідомлено окремим листом.
Обставини справи
8. Позивач звернувся до Президента України зі зверненням від 9 березня 2023 року, у якому повідомляв, що він звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди за порушення ним Присяги на вірність Україні у вигляді пропаганди ідеї капітуляції України, яка містилася у статті, надрукованій 29 грудня 2016 року в журналі Wall Street Journal (справа № 757/14149/17-ц). У цьому зверненні ОСОБА_1 також повідомляв, що звертався до Вищої ради правосуддя зі скаргами на дії суддів, до органів Державного бюро розслідувань з повідомленнями про злочин та до судових органів зі скаргами на бездіяльність посадових осіб Державного бюро розслідувань. Однак, не отримавши бажаного результату в процесуальний спосіб, він просив Президента України як гаранта Конституції України з метою захисту його прав і законних інтересів, які він вважає порушеними, виконання передвиборних обіцянок щодо боротьби з корупцією та олігархами та з огляду на необхідність створення в Україні прецеденту юридичної відповідальності олігарха за порушення Присяги на вірність Україні: вилучити всі матеріали вказаної вище справи з органів державної влади, об`єднати їх в одне провадження, ознайомитися з ними і надати правову оцінку, а також надати йому допомогу в отриманні від ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, зазначеної у позові.
9. Листом від 17 березня 2023 року № 22/024512-14 Офіс Президента України повідомив ОСОБА_1, що з огляду на приписи частини другої статті 19, частин першої та другої статті 124 Конституції України Президент України не наділений контрольними повноваженнями у сфері здійснення правосуддя, не має права втручатися в процесуальну діяльність або давати вказівки суддям під час здійснення правосуддя, впливати будь-яким чином на здійснення правосуддя в Україні. Надання правової оцінки рішенням (діям чи бездіяльності) посадових осіб органів прокуратури та слідства не віднесено до повноважень Президента України, які вичерпно визначено Конституцією України. Застосування Президентом України повноважень, які визначені кримінальним процесуальним законом для сторін кримінального провадження, неможливе. Ураховуючи положення статей 6, 19, 106 Конституції України, Президент України не наділений повноваженнями впливати будь-яким чином на прийняття рішень Вищою радою правосуддя. Оскільки вирішення порушених у зверненні питань не належить до повноважень Президента України, визначених Конституцією України, звернення було повернуто ОСОБА_1 - наявні у справі, суд першої інстанції не встановлював.
10. 27 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України з повідомленням про недовіру, у якому зазначав, що після отримання листа-відповіді від 17 березня 2023 року він утратив довіру до Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України та не може більше виконувати його накази. Тому в цьому повідомленні позивач вимагав звільнити його з військової служби.
11. Відповідно до штампу вхідної кореспонденції та трекінгу відправлень АТ "Укрпошта" ця заява надійшла та зареєстрована в Офісі Президента України 30 червня 2023 року за № 22/041426-14.
12. Листом від 4 липня 2023 року № 22/041426-14 Офіс Президента України направив звернення позивача до Міністерства оборони України на розгляд за належністю, про що ОСОБА_1 повідомлено окремим листом від 4 липня 2023 року № 22/041426-14, що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром про направлення листа позивачу від 4 липня 2023 року.
13. Позивач, уважаючи, що невиконання відповідачем урочистого особистого зобов`язання провести деолігархізацію України, у разі обрання його Президентом України, порушує верховенство права та безпосередньо права позивача, звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на його звернення від 27 червня 2023 року та відмови звільнити його з військової служби у зв`язку із втратою довіри до Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України та зобов`язання відповідача звільнити його з військової служби у зв`язку із втратою довіри до Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
14. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 4 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
15. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі виник щодо наявності у Президента України повноважень приймати рішення з питання звільнення позивача з військової служби, та, проаналізувавши приписи частини другої статті 19, статті 102, пункту 17 частини першої статті 106 Конституції України, частини сьомої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) і Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (далі - Положення № 1153), дійшов висновку про те, що до повноважень Президента України не належить розгляд питання звільнення з військової служби позивача, якому не присвоєно звання генерала (адмірала) чи прирівняного до нього військового звання, у зв`язку із чим листом від 4 липня 2023 року № 22/041426-14 Офіс Президента України направив звернення ОСОБА_1 до Міністерства оборони України на розгляд за належністю, про що позивача повідомлено окремим листом.
16. З огляду на викладене суд першої інстанції виснував, що відповідач під час розгляду звернення позивача дотримався визначеної законодавством процедури та визначеного Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) строку, а тому немає підстав для визнання протиправною бездіяльності у ненаданні відповіді на звернення позивача від 27 червня 2023 року.
17. Реагуючи на доводи позивача про наявність у Президента України обов`язку звільнити позивача з військової служби у зв`язку із втратою довіри до Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, суд першої інстанції зазначив, що ця вимога також не підлягає задоволенню з огляду на попередні висновки суду щодо відсутності у відповідача повноважень вирішувати питання про звільнення з військової служби позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
18. 13 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.
19. Окрім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить:
- визнати загальновідомим фактом, який не потребує доказування:
а) наявність у відповідача публічного, урочистого й особистого зобов`язання перед українцями провести деолігархізацію України, тобто зменшити вплив олігархів на прийняття рішень органами державної влади України;
б) порушення відповідачем зазначеного вище зобов`язання перед позивачем;
в) обставини, що зазначені в інформації органів державної влади, отриманої позивачем з офіційних джерел, а саме: у листі Адміністрації Президента України від 25 березня 2019 року № 12-09/1014 та у тексті статті заступника Голови Адміністрації Президента України ОСОБА_5 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" відІНФОРМАЦІЯ_2 у журналі The Wall Street Journal (офіційна позиція України від ІНФОРМАЦІЯ_2);
- проявити верховенство права у зв`язку з відсутністю законодавства, яке регулює зазначені спірні відносини. Визнати право позивача на недовіру до відповідача, у зв`язку з чим, наявність у відповідача обов`язку реалізувати це право позивача у спосіб, запропонований позивачем.
Рух апеляційної скарги
20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 січня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 жовтня 2023 року та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду матеріали справи № 990/175/23, а ухвалою від 31 січня 2024 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Аргументи учасників справи
21. На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав невідповідності викладених у ньому висновків обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги, не з`ясовував обставини, що мають значення для справи, та визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи.
22. Так, скаржник переконує, що суд першої інстанції неправильно визначив суть позовних вимог, та у цьому контексті наполягає, що спір у цій справі виник щодо права позивача на недовіру до відповідача як наслідку невиконання відповідачем свого урочистого особистого зобов`язання провести деолігархізацію України у разі обрання його Президентом України, що зумовлює виникнення у відповідача обов`язку реалізувати право позивача на недовіру до нього. При цьому скаржник уважає, що у цій справі відсутній спір щодо наявності у Президента України повноважень приймати рішення з питання звільнення з військової служби, водночас з огляду на відсутність у чинному законодавстві України норм про звільнення з військової служби з підстав, зазначених у позові, у позовній заяві позивач, покликаючись на пункт 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статтю 8 Конституції України та пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, просив суд проявити верховенство права, яке не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.
23. ОСОБА_1 стверджує, що офіційною письмовою відмовою відповідача виконувати перед позивачем своє урочисте особисте зобов`язання провести деолігархізацію України, а також належним чином виконувати свої виключні повноваження Президента України, глави держави, гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України є лист від 17 березня 2023 року № 22/024512-14, яким Офіс Президента України повернув йому звернення від 9 березня 2023 року з проханням виконати вказане вище зобов`язання, зокрема прийняти рішення про юридичну відповідальність олігарха ОСОБА_2, надати позивачу допомогу в отриманні від олігарха ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди за ушкодження здоров`я позивача.
24. Скаржник також зазначає, що в пункті 42 оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції вказав, що листом від 4 липня 2023 року № 22/041426-14 Офіс Президента України направив звернення позивача від 9 березня 2023 року до Міністерства оборони України на розгляд за належністю, про що позивача повідомлено окремим листом. Однак ОСОБА_1 стверджує, що не отримував від Офісу Президента України та від Міністерства оборони України "окремих листів" без реквізитів (дати та номера).
25. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу, що відповідач не надав йому копію відзиву на позовну заяву, а суд першої інстанції не перевірив факту направлення йому копії відзиву, у зв`язку із чим він був позбавлений можливості подати відповідь на відзив, чим порушено його процесуальні права як учасника судового процесу, передбачені статтями 44 та 47 КАС України.
26. 26 січня 2023 року у Великій Палата Верховного Суду зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 24 січня 2024 року, яка містить узагальнення його міркувань щодо суті спору та предмета доказування у цій справі.
27. Додатково у цій заяві ОСОБА_1 просить:
- не позбавляти позивача правосуддя та розглянути позов по суті позовних вимог;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді односторонньої відмови виконувати своє публічне зобов`язання Президента України перед позивачем з деолігархізації України (лист з Офісу Президента України від 17 березня 2023 року № 22/024512-14), що є порушенням відповідачем присяги "усіма своїми справами підносити авторитет України у світі";
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді односторонньої відмови виконувати свої виключні владні повноваження (зобов`язання) глави держави (лист з Офісу Президента України від 17 березня 2023 року № 22/024512- 14), що є порушенням відповідачем присяги "усіма своїми справами дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу";
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді односторонньої відмови виконувати свої виключні владні повноваження (зобов`язання) гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (лист з Офісу Президента України від 17 березня 2023 року № 22/024512-14), що є порушенням відповідачем присяги "усіма своїми справами виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників";
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді односторонньої відмови виконувати свої виключні владні повноваження (зобов`язання) Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України з військового прогнозування, всупереч пунктам 1, 2 статті 3 Закону України "Про оборону України" (лист з Офісу Президента України від 17 березня 2023 року № 22/024512-14), що є порушенням відповідачем присяги "усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України";
- визнати мотивом протиправної бездіяльності відповідача захист ним майнових інтересів олігарха ОСОБА_2 як правову підставу недовіри позивача до відповідача для задоволення позовних вимог.
28. Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 жовтня 2023 року - без змін.
29. Викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи відтворюють позицію відповідача в суді першої інстанції. Додатково представник відповідача зазначає, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 виклав нові вимоги, які в силу частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати.
30. У відповіді на відзив позивач, зокрема, наполягає, що відповідач допустив односторонню відмову виконувати свою передвиборчу обіцянку з деолігархізації України, чим, як уважає позивач, порушив присягу згідно зі статтею 104 Конституції України та права позивача, які підлягають захисту у запропонований ним спосіб - шляхом зобов`язання відповідача звільнити його з військової служби у зв`язку з недовірою до відповідача. При цьому позивач звертає увагу, що у відзиві відповідачем не висловлена його правова позиція стосовно суті спору та предмета доказування у цій справі, як їх розуміє позивач.
31. Крім того, 28 лютого 2024 року позивач подав до Великої Палати Верховного Суду заяву про мовчазну згоду відповідача з позовними вимогами. У цій заяві позивач наполягає, що відповідач не виконав свій юридичний обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, встановлений частиною другою статті 77 КАС України, що, на переконання позивача, є мовчазною згодою відповідача з позовними вимогами.
32. Також 28 лютого 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява позивача від 26 лютого 2024 року про недопущення правової дискримінації позивача за соціально та етнічною ознаками, у якій він просить:
- окремо зазначити в тексті судового рішення юридичний факт: належність позивача, як українця, до корінного народу України, а відповідача і ОСОБА_2 відповідно до іншої етнічної групи;
- окремо зазначити в тексті судового рішення юридичний факт: позивач не є олігархом, а відповідач і ОСОБА_2 є олігархами.
У цій заяві позивач також просить надати правову оцінку зазначеним у ній фактам щодо правової дискримінації позивача за соціальною та етнічною ознаками.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
33. У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до Президента України про визнання протиправною бездіяльності останнього щодо ненадання відповіді на його звернення від 27 червня 2023 року та відмови звільнити його з військової служби у зв`язку з втратою довіри до Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, оскільки, на переконання позивача, Президент України зобов`язаний реалізувати у визначений позивачем спосіб його право на недовіру, викликану невиконанням відповідачем свого урочистого особистого зобов`язання провести деолігархізацію України.
34. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
35. Частиною четвертою статті 22 КАС України встановлено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.
36. Особливості провадження в цій категорії справ визначені статтею 266 КАС України, частиною п`ятою якої встановлено, що судом апеляційної інстанції в цій категорії справ є Велика Палата Верховного Суду.
37. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду справи може, зокрема, визнати дії чи бездіяльність Президента України протиправними, зобов`язати Президента України вчинити певні дії.
38. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
39. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у пункті 4.1 Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
40. У пункті 4.2 цього Рішення Конституційний Суд України зазначив, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
41. За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.