ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 152/372/23
провадження № 51-6661км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
представника потерпілої ОСОБА_7,
у режимі відеоконференції:
потерпілої ОСОБА_8,
представника потерпілої ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_10 та її захисника - адвоката ОСОБА_6, на вирок Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020150000211, за обвинуваченням
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Соболівка Теплицького району Вінницької області та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2023 року ОСОБА_10 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 79 цього Кодексу ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 14 грудня 2022 року приблизно о 16:30, перебуваючи в котельні будинку, розташованого на АДРЕСА_2, умисно завдала молотком удар по тім`яній ділянці голови ОСОБА_8, чим спричинила потерпілій тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Вінницький апеляційний суд 28 вересня 2023 року під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілої в частині призначення ОСОБА_10 покарання скасував вирок районного суду і постановив свій, яким призначив засудженій покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, і заперечення інших учасників провадження
У касаційних скаргах засуджена ОСОБА_10 та її захисник ОСОБА_6, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженої, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженої через суворість, просять змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання та вважати ОСОБА_10 засудженою за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У свою чергу ОСОБА_10 просить звільнити її на підставі статей 75, 79 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покласти на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК, а захисник -звільнити засуджену на підставі ст. 79 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покласти на засуджену обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
На переконання сторони захисту, апеляційний суд, призначаючи засудженій покарання у виді позбавлення волі, що потрібно відбувати реально, не врахував наявності у неї на утриманні малолітньої дитини та її посткримінальну поведінку.
Як зазначає засуджена, апеляційний суд не врахував позитивних даних щодо її особи та безпідставно не визнав пом`якшуючими покарання обставинами - щире каяття, як і того, що вона не заперечувала встановлених у справі фактичних обставин, просила у потерпілої вибачення, так і того, що остання цивільний позов не заявила.
Крім того, наголошують на залишенні поза увагою суду апеляційної інстанції досудової доповіді органу пробації, де констатовано, що виправлення засудженої можливе без ізоляції від суспільства.
За твердженням захисту, апеляційний суд призначив ОСОБА_10 суворе покарання, а її виправлення можливе без позбавлення волі та ізоляції від суспільства.
На думку засудженої, суд апеляційної інстанції, призначивши покарання більше ніж визначив суд першої інстанції, погіршив її становище.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу засудженої прокурор та потерпіла, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, наголошують на тому, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, та просять скаргу ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав подані касаційні скарги.
Прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, заперечила стосовно задоволення касаційних скарг та просила ухвалений щодо ОСОБА_10 вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Потерпіла ОСОБА_8 та її представники ОСОБА_7, ОСОБА_9, висловивши кожен свої доводи, заперечили проти задоволення касаційних скарг сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах захисника та засудженої, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також правильність кваліфікації її діяння за ч. 1 ст. 121 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині засуджена і захисник не оскаржують.
Частиною 1 ст. 420 КПК установлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, в разі необхідності застосування більш суворого покарання, неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 указаного Кодексу.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог закону.
Статтями 50 і 65 КК передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винуватій особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 75 КК (у редакції Закону на час вчинення діяння), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 КК (у редакції Закону на час вчинення діяння) у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше 5 років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов`язані з корупцією, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.
Статті 65-75, 79 КК є кримінально-правовими нормами, що встановлюють загальні засади та правила призначення покарання, звільнення від його відбування.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.