ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 552/4201/22
провадження № 51-6743 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12022221180000741 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 10 серпня 2022 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, та покладено на нього обов`язки, передбачені у ст. 76 КК.
Вказаний вирок ухвалено із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), яким у тому числі вирішено питання щодо долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 02 липня 2022 року приблизно о 18:06, перебуваючи у приміщенні відділу канцелярських товарів у супермаркеті "Класс" № 11, що на просп. Архітектора Альошина, 8, у м. Харкові, побачив на стелажі товарів належний потерпілій ОСОБА_8 мобільний телефон "Redmi Note 9 Pro", який вона залишила під час здійснення покупок та о 17:55 вийшла з відділу канцелярії. У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи, що його дії залишаться непоміченими сторонніми особами, різким рухом забрав телефон зі стелажа та поклав собі до барсетки, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 5 112 грн.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задоволено, вирок Київського районного суду м. Полтави від 10 серпня 2022 року в частині призначеного покарання скасовано.
Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ставить питання про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд належним чином не врахував, що засуджений добровільно у кабінеті слідчого повернув телефон (знахідку) потерпілій у тому ж стані, у якому вона його і загубила, та яка не має жодних претензій до останнього. Також апеляційний суд не взяв до уваги особу засудженого ОСОБА_7, який має молодий вік, характеризується позитивно, є фізичною особою-підприємцем, визнав вину, покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно усунув заподіяну злочином шкоду.
На підставі викладеного, захисник вважає, що призначене апеляційним судом покарання за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, що фактично позбавляє засудженого віри у справедливість, а тому просить звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила вирок суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
Інші учасники належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального закону (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, й правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
У касаційній скарзі захисник указує про те, що, призначаючи покарання, судом апеляційної інстанції не було належним чином враховано даних, що характеризують особу засудженого ОСОБА_7, а також обставини, які пом`якшують покарання.
Таким чином, захисник вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання є явно несправедливим через його надмірну суворість, у зв`язку з чим просить застосувати до нього положення ст. 75 КК.
Однак, з такими доводами захисника, що викладені у касаційній скарзі, колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Так, відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Разом з тим, з огляду на дискреційні повноваження суд також вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_7, взяв до уваги його особу, обставини та мотивацію вчинення злочину, а також форму і ступінь вини засудженого.
Зокрема, призначаючи засудженому покарання у виді позбавлення волі, суд виходив з того, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується задовільно.