ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 333/5989/18
Провадження № 51-7682 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 14 вересня 2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Комунарський районний суд м. Запоріжжя вироком від 26 грудня 2022 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначив ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2021 року, у виді позбавлення волі на строк 4 років і 10 місяців.
Цим же вироком суд визнав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, та виправдав відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченими.
Згідно з вироком 07 березня 2018 року, приблизно о 01.00 год., ОСОБА_7, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи на території школи АДРЕСА_3, зірвав з вхідних дверей підвалу навісний замок, проник до зазначеного приміщення, з якого таємно викрав інструменти та побутові прилади потерпілого ОСОБА_9, чим спричинив йому матеріальну шкоду на загальну суму 1762,34 грн.
Крім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачувались у тому, що 23 вересня 2018 року, приблизно о 00.20 год., вони та невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням у сховище, прибули за адресою АДРЕСА_4, де ОСОБА_7 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи в заздалегідь обумовленому порядку, спостерігали за прилеглою територією для попередження, у разі появи осіб, які, ймовірно, можуть створити перешкоду для вчинення злочину. Тим часом ОСОБА_8, застосовуючи фізичну силу, підняв металеву кришку кабельної каналізації, яка представляє собою сховище для зберігання кабелів та обладнана сигналізацією, нахилився до каналізаційного колодязю, чим проник до сховища, звідки руками почав витягувати заздалегідь підготовлений зрізаний мідний кабель зв`язку, який належить Запорізькій філії ПАТ "Укртелеком", і подавати вільний зрізаний кінець кабелю ОСОБА_7 та невстановленій досудовим розслідуванням особі, які, в свою чергу, витягували вказаний кабель з кабельної каналізації.
В цей момент їх дії були помічені працівниками ТОВ "Охорона-Холдінг" ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які затримали ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а невстановлена досудовим розслідуванням особа втекла з місця вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином ОСОБА_7, ОСОБА_8 та невстановлена досудовим розслідуванням особа намагались викрасти мідний кабель зв`язку, який належить ПАТ "Укртелеком", загальною довжиною 66 метрів і загальною вартістю 43 807,74 грн, однак з причин, які не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки були затримані працівниками охорони.
Виправдовуючи ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за епізодом замаху на крадіжку кабелю 23 вересня 2018 року, суд першої інстанції визнав недопустимим доказом дані протоколу огляду місця події від 23.09.2018, вказавши, що цей доказ був отриманий в результаті незаконного затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_7, адже не було складено відповідного протоколу затримання за правилами ст. 208 КПК України, що є порушенням їх права на захист. У зв`язку з цим суд також визнав недопустимими речові докази, отримані в результаті проведення указаного огляду місця події.
Оцінивши сукупність інших наданих стороною обвинувачення доказів, суд дійшов висновку, що вони не доводять винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а оскаржуваний вирок - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог КПК України та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на безпідставне визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 23.09.2018, оскільки під час цієї слідчої дії у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не вилучалось будь-яких речей. Вказана слідча дія не передбачає отримання показань від осіб, тому висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про порушення права на захист обвинувачених під час огляду місця події прокурор вважає необґрунтованим.
Також вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги щодо необхідності критичної оцінки показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які брали участь у затриманні підозрюваних на місці вчинення кримінального правопорушення.
Також вказує, що апеляційний суд не дослідив безпосередньо доказів, на які посилався суд першої інстанції у вироку. Вбачає, що за таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За частиною 1 цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до положень статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.