ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 524/9154/16-к
провадження № 51-4424км23
Верховний Судколегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
виправданих ОСОБА_9, ОСОБА_10,
засудженого ОСОБА_11,
розглянув у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170110001546, № 12017020120000695, за обвинуваченням
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там само, раніше неодноразово судимого, востаннє 01 червня 2016 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 5 ст. 185 КК,
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, востаннє 29 березня 2017 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця смт. Козельщина Полтавської області, жителя АДРЕСА_3, раніше неодноразово судимого, востаннє 28 липня 2017 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 травня 2023 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 листопада 2021 року ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК та призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 71 КК ОСОБА_11 до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 червня 2016 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців.
Зараховано в строк відбування покарання за цим вироком період перебування ОСОБА_11 під вартою з 16 січня 2018 року по 12 травня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює двом дням позбавлення волі (ч. 5 ст. 72 КК).
Ухвалено вважати ОСОБА_11 таким, що відбув покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 листопада 2021 року у виді позбавлення на строк 4 роки 7 місяців.
Визнано ОСОБА_11 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 185 КК за епізодом крадіжки майна ОСОБА_12 та виправдано його, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
ОСОБА_10 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 185 КК та виправдано його, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.
ОСОБА_9 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 185 КК та виправдано його, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.
Суд також вирішив питання щодо процесуальних витрат, цивільних позовів, накладеного арешту, а також долю речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК, за обставин, докладно викладених у мотивувальній частині вироку суду, за такими епізодами:
1) заволодіння майном потерпілої ОСОБА_13 19 вересня 2016 року;
2) заволодіння майном потерпілої ОСОБА_14 21 вересня 2016 року;
3) викрадення 11 грудня 2017 року дизельного пального з паливного баку автомобіля марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ "Транс-Сервіс-1";
4) викрадення 13 грудня 2018 року дизельного пального з паливного баку автомобіля марки "Renault Premium", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_15 ;
5) викрадення 14 грудня 2018 року дизельного пального з паливного баку автомобіля марки "Volvo FH12", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який перебуває у користуванні ПП АП "Укртранс";
6) викрадення 15 січня 2018 року дизельного пального з паливного баку автомобілів марки "Volvo FH400", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, та "Renault Magnum 440", державний реєстраційний номер НОМЕР_5, які належать ФОП ОСОБА_16 .
В іншій частині обвинувачення, яке пред`явлено вказаним вище особам, визнано судом недоведеним.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08 травня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню, а також у зв`язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_11 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Відмовивши у задоволенні апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд не мотивував свого рішення, не надав жодного аналізу фактичним обставинам, які мають значення для правильного вирішення справи, та не зазначив підстав, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою.
Вказує, що у порушення вимог статей 23, 94 КПК та практики Верховного Суду апеляційний суд у судовому засіданні 08 травня 2023 року безпідставно залишив без задоволення клопотання прокурора, викладене в апеляційній скарзі та підтримане у ході апеляційного розгляду, про безпосереднє дослідження всіх письмових доказів, визнаних судом першої інстанції недопустимими, а саме протоколу пред`явлення особи для впізнання зі свідком, протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 01, 02 березня 2018 року, протоколу огляду автомобіля "Mersedes Vito" від 16 січня 2018 року та ухвали суду, якою надано дозвіл на проведення слідчої дії, аналітичних довідок про опрацювання номерної інформації операторів стільникового зв`язку, та надання оцінки всім дослідженим під час судового розгляду доказам у їх сукупності.
У касаційній скарзі прокурор наводить доводи про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами:
- протоколи тимчасового доступу до речей і документів з додатками, які проводились на підставі ухвал слідчих суддів, мотивуючи це тим, що стороною обвинувачення надані незавірені копії цих документів. Однак вказані протоколи є оригіналами, заповненими від руки чорною пастою;
- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 лютого 2018 року. Вважає посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду в постанові від 03 червня 2020 року у справі № 755/7698/17 не релевантним;
- аналітичні довідки про опрацювання номерної інформації від операторів мобільного зв`язку в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12017020120000695 за ознаками злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 185 КК, за вих. № 515, № 516 від 12 березня 2018 року, за вих. № 514 від 12 грудня 2017 року. Суд жодним чином не мотивував, чому працівник поліції є неуповноваженою особою, оскільки аналітичні довідки складені майором поліції ОСОБА_17 на виконання письмового доручення слідчого, наданого в порядку ст. 40 КПК, і не містять нових фактичних даних, крім тих, які отримані слідчим у ході здійснення тимчасового доступу до цієї інформації.
Звертає увагу на те, що сторона захисту під час судового розгляду в суді першої інстанції клопотання про недопустимість окремих доказів сторони обвинувачення не заявляла, а висловила таку позицію тільки в судових дебатах, чим порушено принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі № 737/838/16-к, клопотання сторони про недопустимість доказів необхідно подавати на стадії їх дослідження, тим самим надаючи можливість іншій стороні підготувати позицію щодо них.
Прокурор також зазначає, що апеляційний суд не взяв до уваги доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 23 КПК не допитав свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, клопотання про допит яких від 27 травня 2020 року було задоволено. Указані свідки заявлені стороною обвинувачення до допиту ще під час визначення обсягу та порядку дослідження доказів у вказаному кримінальному провадженні, обсяг та порядок дослідження доказів судом першої інстанції не змінювався. Сторона обвинувачення клопотала про привід цих свідків до суду та про їх допит в режимі відеоконференції, оскільки вони є мешканцями Вінницької області, що суттєво ускладнювало їх явку в судове засідання. Однак у задоволенні цих клопотань було безпідставно відмовлено.
У касаційній скарзі також наведено доводи про незаконність рішення суду щодо виправдання ОСОБА_11, ОСОБА_23 та ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 185 КК. На думку прокурора, висновок суду про відсутність в діяннях ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ознак вчинення кримінальних правопорушень у складі організованої групи є помилковим, оскільки досліджені у ході судового розгляду докази доводять попередню спланованість та злагодженість дій зазначених учасників організованої групи, розподіл між ними ролей під час вчинення кримінальних правопорушень.
Прокурор стверджує, що винуватість ОСОБА_11, ОСОБА_23 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК, доводиться, зокрема, інформацією операторів стільникового зв`язку, роздруківкою з управління інформаційної аналітичної підтримки Національної поліції України, слідовою інформацією та висновками судових експертиз, протоколом впізнання за участю свідка ОСОБА_24, показаннями свідка ОСОБА_25, слідами взуття, вилученими під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_26 та за місцем вчинення злочину, а також вилученим обладнанням, пристосованим для зливу дизельного палива та ємності з ним. Враховуючи зазначені та інші надані суду докази у їх сукупності, на думку прокурора, є всі підстави стверджувати, що самостійно вчинити крадіжки дизельного палива у спосіб та за обставин, викладених у обвинувальному акті, обвинувачений ОСОБА_11 не міг, адже для цього необхідно одночасно виконувати декілька функцій (підключити/від`єднати шланг до ємності в автомобілі "Mercedes-Benz Vito" та до бака з пальним вантажного автомобіля, увімкнути/вимкнути помпу, керувати автомобілем, слідкувати за повнотою наповнення ємності та роботою помпи, слідкувати за навколишньою обстановкою тощо).
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала викладені у касаційній скарзі доводи та просила задовольнити скаргу.
Виправдані ОСОБА_9, ОСОБА_10, засуджений ОСОБА_11 та захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційної скарги та просили оскаржені судові рішення залишити без зміни.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.