ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 760/4216/17
провадження № 51-5386 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090000983, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Млини Овруцького району Житомирської області та жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року ОСОБА_6 і ОСОБА_9 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, та їм призначено покарання:
ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів.
Згідно з вироком суду 29 січня 2017 року приблизно о 19:15 год ОСОБА_9 і ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи на перехресті вулиць Єреванська та Козицького в м. Києві, з метою заволодіння чужим майном, вчинили розбійний напад на ОСОБА_10, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої, за обставин, детально викладених у вироку.
Крім того, 29 січня 2017 року приблизно о 19:20 год ОСОБА_6 і ОСОБА_9, перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, повторно, намагалися відкрито викрасти майно потерпілої ОСОБА_11, а саме сумку вартістю 500 грн, в якій знаходились гроші в сумі 1500 грн, мобільний телефон марки "Нокіа" вартістю 200 грн з сім карткою оператора мобільного зв`язку вартістю 30 грн, але свій злочинний умисел до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, так як в подальшому були затримані пересічним перехожим та працівниками поліції за обставин, викладених у вироку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року щодо засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_9 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі сторона обвинувачення, посилаючись на пункти 1-3 частини 1 статті 438 КПК України, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що апеляційний суд не мотивував належним чином свого рішення про залишення без задоволення вимог сторони обвинувачення щодо незаконності застосування до засуджених статей 69, 75 КК України. На його думку, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що місцевим судом повною мірою не враховано обставини вчинення засудженими злочинів, ступеня тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень і даних про їх особи, а тому неправомірно застосував до засуджених положення ст. 69 КК України та звільнив їх від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, що призвело до призначення м`якого покарання. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 вважають касаційну скаргу сторони обвинувачення необґрунтованою і просять залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновок суду про доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із застосуванням до ОСОБА_6 і ОСОБА_9 положень статей 69, 75 КК України під час призначення їм покарання.
Касаційна перевірка матеріалів кримінального провадження свідчить, що такі доводи прокурора є слушними, з огляду на таке.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.