ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 688/2697/18
провадження № 51-5889км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240270000709, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки Республіки Білорусь, уродженки станиці Орджонікідзевської Сунженського району Чечено-Інгушської АРСР, яка проживає по АДРЕСА_1, раніше судимої:
- 19 вересня 2016 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі статей 75, 76 цього Кодексу звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185; частиною 3 статті 369 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2020 року ОСОБА_7 засуджено до покарань:
- за частиною 3 статті 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- за частиною 3 статті 369 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, крім житла.
На підставі статті 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, засудженій було остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, крім житла.
На підставі статті 71 КК до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2016 року і призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, крім житла.
Вирішено питання про процесуальні витрати і речові докази.
2. За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість за частиною 3 статті 185 КК, вчинила нові аналогічні злочини за таких обставин.
3. 15 грудня 2017 року приблизно о 14:30 засуджена з метою заволодіння чужим майном зайшла на територію домоволодіння АДРЕСА_2 та, скориставшись відсутністю мешканки будинку, шляхом підбору ключа проникла у це житло, звідки повторно таємно викрала кошти ОСОБА_8 у сумі 30 000 грн, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на зазначену суму.
4. 13 березня 2018 року приблизно о 10:30 ОСОБА_7 з метою скоєння крадіжки зайшла на територію домоволодіння АДРЕСА_3 та, скориставшись відсутністю господарів, проникла у квартиру ОСОБА_9 за допомогою ключа, залишеного потерпілою на лутці біля вхідних дверей. З цієї квартири засуджена повторно таємно викрала ювелірні вироби, що належали ОСОБА_9, загальною вартістю 20 152,80 грн, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на зазначену суму.
5. Крім цього, у приміщенні Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - ВП ГУНП в Хмельницькій області), що по вул. В. Котика у м. Шепетівці, ОСОБА_7 24 квітня 2018 року у період з 12 до 13 год запропонувала і пообіцяла, а 10 травня 2018 року о 15:10 надала заступнику начальника відділу поліції - начальнику сектору кримінальної поліції Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_10 як службовій особі, що займає відповідальне становище, неправомірну вигоду у сумі 300 дол. США, що за офіційним курсом НБУ було еквівалентно 7 857,60 грн, за сприяння в уникненні кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 185 КК.
6. Органами досудового розслідування засуджена обвинувачувалася також у скоєнні 23 травня 2017 року по АДРЕСА_4 крадіжки з проникненням у житло ОСОБА_11 на загальну суму 15 300 грн. За цим епізодом злочинної діяльності суд виправдав ОСОБА_7, визнавши недоведеним, що кримінальне правопорушення вчинено нею.
7. Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 23 травня 2023 року змінив вирок суду першої інстанції: закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за частиною 3 статті 369 КК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати; постановив вважати ОСОБА_7 засудженою за частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; на підставі статті 71 КК до призначеного покарання частково приєднав невідбутий захід примусу за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2016 року й остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць; виключив з резолютивної частини вироку посилання на застосування під час призначення ОСОБА_7 покарання частини 1 статті 70 КК. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
8. У касаційній скарзі захисник заявив вимогу скасувати ухвалу апеляційного суду на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
9. Захисник стверджує, що у кримінальному провадженні допущено низку порушень установленої законом процедури досудового розслідування і судового розгляду, що тягне недопустимість низки ключових доказів, покладених в основу вироку та ухвали, свідчить про незаконність і необґрунтованість висновків судів про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні крадіжок у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . На користь зазначеного наводить такі доводи.
9.1. Процесуальні дії у кримінальному провадженні, у тому числі повідомлення про підозру, відкриття матеріалів досудового розслідування, складання обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування здійснювали неуповноважені особи - слідчі ОСОБА_12 і ОСОБА_13, оскільки постанови про включення їх до складу групи слідчих або надання їм доручення на проведення слідчих дій не надавалися для ознайомлення стороні захисту і потерпілим під час виконання вимог статті 290 КПК. Відомості, що містяться у наданих прокурором під час апеляційного розгляду постановах начальника слідчого відділу про включення згаданих службових осіб у групу слідчих є недопустимими доказами, оскільки вони були відкриті засудженій і захиснику не на належній стадії процесу. Крім цього, відповідні документи долучені до справи у копіях з матеріалів наглядового провадження.
9.2. Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є використання судом як доказів обвинувачення показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які викривали ОСОБА_7 у проникненні до будинків жителів села Майдан-Лабунь з метою крадіжок. Адже суд не пред`являв цим свідкам ОСОБА_7 для впізнання у судовому засіданні в порядку статті 355 КПК, а дані протоколу пред`явлення свідку ОСОБА_14 особи для впізнання за фотознімками визнав у вироку недопустимими доказами через порушення вимог частини 7 статті 223 КПК про обов`язкову участь понятих.
9.3. Показання ОСОБА_15 не стосуються предмета доказування, оскільки вчинення зазначених цим свідком дій ОСОБА_7 не інкримінувалося.
9.4. Суди не надали належної оцінки невиконанню стороною обвинувачення передбаченого частиною 3 статті 23 КПК процесуального обов`язку забезпечити присутність під час судового розгляду свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, хоча їх свідчення мали істотне значення для перевірки версії захисту про вчинення крадіжки з квартири ОСОБА_9 іншою особою. Питання про виклик до суду цих осіб порушувала і сторона захисту у підготовчому судовому засіданні. Відмова прокурора під час судового розгляду від свого клопотання про допит зазначених свідків є зловживанням ним процесуальними правами.
9.5. Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є те, що апеляційний суд усупереч вимогам частини 4 статті 29 КПК не направив копії своєї ухвали засудженій, яка є громадянкою Республіки Білорусь і не володіє українською мовою, у перекладі на російську мову, якою ОСОБА_7 володіє.
Позиції учасників судового провадження
10. Захисник ОСОБА_6 у судовому засідання підтримав касаційну скаргу з викладених у ній доводів і міркувань, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
11. Прокурор вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу апеляційного суду слід залишити без зміни.
Мотиви Суду
12. Відповідно до частини 2 статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
13. Ухвалу апеляційного суду у частині закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за частиною 3 статті 369 КК у касаційному порядку не оскаржено, а тому суд касаційної інстанції у межах своїх процесуальних повноважень не перевіряє законність і обґрунтованість висновків суду у відповідній частині.
14. Доводи сторони захисту про невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні крадіжок у ОСОБА_8 і ОСОБА_9, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, були предметом ретельної перевірки апеляційного суду.
15. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статті 419 КПК проаналізував усі доводи апеляційної скарги, на кожен із них дав вичерпну відповідь і, залишаючи без задоволення апеляційні вимоги про скасування вироку у частині засудження ОСОБА_7 за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, навів в ухвалі переконливі мотиви, з яких визнав їх необґрунтованими.
16. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні зазначених вище злочинів за наведених у вироку обставин, оскільки такі висновки підтверджено сукупністю поданих сторонами доказів, які суд безпосередньо сприйняв, дослідив у судовому засіданні й оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності у своєму взаємозв`язку для визнання обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом.
17. Зокрема, констатуючи винуватість засудженої у скоєнні крадіжки у ОСОБА_8, суди обґрунтовано взяли до уваги показання як свідка сусідки потерпілої ОСОБА_14 15 грудня 2017 року в обідній час, коли ОСОБА_8 не було вдома, свідок зі свого двору бачила, як у будинок сусідки заходили і виходили дві циганки, однією з яких була ОСОБА_7 . Ці особи приїздили на автомобілі білого кольору. Того ж дня ОСОБА_14 після повернення ОСОБА_8 дізналася про викрадення у неї грошових заощаджень.
18. Наведені свідчення узгоджувалися з показаннями у судовому засіданні як свідків односельчанок ОСОБА_8 - ОСОБА_15 та ОСОБА_18 . Зокрема, ОСОБА_15 у день вчинення цієї крадіжки в обід бачила, як з її будинку виходила ОСОБА_7 і ще одна жінка циганської національності. Сказавши ОСОБА_15, що в неї в домі нічого брати, зазначені особи пішли з двору. Цього ж дня приблизно у цей час ОСОБА_18 бачила у селі легковий автомобіль білого кольору, у який сіли дві циганки і вирушили у напрямку будинку ОСОБА_15 . Невдовзі ОСОБА_18 знову зустріла згаданих жінок, які вже йшли у бік помешкання ОСОБА_8, а за ними їхав зазначений вище автомобіль.
19. В основу своїх висновків про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні крадіжки у ОСОБА_9 суд обґрунтовано поклав послідовні показання свідків - ОСОБА_19, яка є свекрухою потерпілої і проживає у сусідній квартирі, та ОСОБА_20 . Згідно зі свідченнями ОСОБА_19 13 березня 2018 року вона у вікно свого помешкання бачила, як біля квартири її сина стояли дві молоді циганки, а третя - старшого віку, дуже схожа на ОСОБА_7 - зачиняла двері ключем. Після цього на прохання ОСОБА_19 її сусід ОСОБА_20 на своєму автомобілі поїхав за циганками, а ОСОБА_19 повідомила про подію невістку, яка одразу повернулася додому і виявила зникнення виробів із золота. ОСОБА_20 підтвердив, що він наздогнав указаних ОСОБА_19 осіб, запитував, що вони робили у квартирі, і намагався затримати. Проте циганки категорично заперечили свою присутність у житлі потерпілої і втекли. Як одну з цих жінок свідок впевнено впізнав ОСОБА_7 .
20. Усі зазначені свідки допитувалися в судовому засіданні відповідно до вимог статті 352 КПК, з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, і жодних обставин, які б могли давати їм підстави для обмови ОСОБА_7 і ставити під сумнів достовірність свідчень, у ході судового розгляду встановлено не було.
21. Крім цього, наведені вище показання узгоджувалися з іншими доказами, зміст яких докладно наведено у вироку, зокрема: свідченнями потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 і даними протоколів їх заяв про кримінальне правопорушення про те, що у дні скоєння крадіжок обидві, повернувшись додому, виявили зникнення свого майна: ОСОБА_8 - заощаджень у сумі 30 000 грн, а ОСОБА_9 - ювелірних прикрас, хоча двері помешкань в обох випадках були зачинені на замки (т. 1, а. к. п. 148, 211); відомостями документів: протоколів огляду місця події, у яких зафіксовано відсутність зазначених потерпілими матеріальних цінностей у місцях їх зберігання, а також сліди пошуку грошей у шафі в будинку ОСОБА_8 (т. 1, а. к. п. 151, 214-217); заяви ОСОБА_21 про видачу нею викрадених у ОСОБА_9 виробів із золота (т. 1, а. с. 235).
Щодо доводу про здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні неуповноваженими особами
22. Посилання захисника у скарзі як на підставу для скасування судових рішень на виконання у кримінальному провадженні процесуальних дій неуповноваженими службовими особами - слідчими ОСОБА_12 і ОСОБА_13, оскільки постанови про включення їх до складу слідчої групи не відкривалися стороні захисту у порядку статті 290 КПК, не ґрунтуються на правильному розумінні зазначеної правової норми.
23. Встановлена законодавцем у цій статті вимога до сторін відкривати зібрані матеріали одна одній після завершення досудового розслідування покликана створити необхідні умови для забезпечення змагальності судового провадження і процесуальної рівності сторін з тим, щоб кожна була заздалегідь поінформована про зміст і обсяг доказів, які опонент планує використати в суді, і, відповідно, мала достатні час і можливості підготуватися до обстоювання власної правової позиції, у тому числі шляхом спростування доказів протилежної сторони. Передбачені статтею 290 КПК обов`язки слідчого, прокурора є однією з гарантій реалізації права на захист і процесуальним запобіжником зловживань з боку сторони обвинувачення у виді приховування певних доказів аж до використання їх під час судового розгляду, що могло би поставити обвинуваченого та захисника у суттєво невигідне становище порівняно з опонентом.