ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 373/1578/21
провадження № 51-3352км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_6 на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 89Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
За встановлених фактичних обставин судом першої інстанції та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 27 березня 2021 року близько 01:50, перебуваючи разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 за місцем свого проживання (АДРЕСА_1 ), будучи в стані алкогольного сп`яніння, під час словесного конфлікту, обумовленого побутовими суперечками, що переріс у бійку, діючи умисно, завдав ОСОБА_8 один удар рукою в ліву частину обличчя. У відповідь ОСОБА_8, захищаючись руками, нанесла ОСОБА_6 від чотирьох до шести ударів по тілу, заподіявши йому садна в лобній ділянці праворуч, у виличній ділянці праворуч, синці на лівій бічній поверхні грудної клітини у середній третині, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В результаті цього конфлікту у ОСОБА_6 виник злочинний непрямий умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_8 з мотивів особистої образи та неповаги до нього як чоловіка і співмешканця та розбіжностей на побутовому ґрунті.
Реалізуючи свій злочинний непрямий умисел, допускаючи смерть ОСОБА_8, ОСОБА_6, перебуваючи у кухні квартири за вищевказаною адресою, взяв зі столу кухонний ніж, наблизився до ОСОБА_8, яка перебувала в спальні квартири поруч з ліжком, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у виді можливого настання смерті останньої та не розраховуючи на якісь конкретні обставини, які б могли її відвернути, наніс вказаним кухонним ножом один удар в ліву частину шиї ОСОБА_8, чим заподіяв їй колото-різане поранення шиї, в результаті чого остання померла на місці події.
Київський апеляційний суд ухвалою від 03 травня 2023 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також неповноту судового розгляду, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо нього в суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що в матеріалах провадження відсутні докази, які б підтверджували його винуватість та причетність до вбивства ОСОБА_8, зокрема, узагальнюючи свої доводи, акцентує на висновках еспертиз, які уважає недопустимими доказами.
Також засуджений стверджує, що ніхто з допитаних свідків не був безпосереднім свідком вчиненого злочину, а їх показання, на його думку, безпідставно покладено в основу вироку.
Показання свідка ОСОБА_9 уважає надуманими, задля уникнення останнім покарання, а слідчий експеримент за участі цього ж свідка проведено без участі підозрюваного ОСОБА_6, що, на його думку, є грубим порушенням процесуального законодавства.
Звертає увагу на відсутність в матеріалах провадження показань ОСОБА_8, яка б могла підтвердити, хто з нею залишився того вечора - засуджений чи свідок ОСОБА_9, мету та умисел вбивства.
Наголошує, що висновки експертиз досліджувались без експерта, а клопотання сторони захисту про виклик експерта для допиту в судовому засідання залишилось не розглянутим. Додає, що в матеріалах провадження відсутні постанови слідчого про призначення експертиз.
На підставі вищевикладеного, заперечує встановлені судом фактичні обставини справи.
Крім іншого, зазначає про порушення його права на захист в суді першої інстанції, адже йому було відмовлено в клопотанні про заміну захисника ОСОБА_7 .
На думку засудженого, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, не звернув уваги на вищевказані доводи та безпідставно залишив без змін вирок місцевого суду, чим допустив порушення вимог кримнаільного процесуального закону, а також, всупереч положенням ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України ( далі - КПК), повторно не дослідив доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу засудженого заперечень не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали доводи, наведені в касаційній скарзі з доповненнями, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти її задоволення, просилаоскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є: істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Тобто, касаційний суд не перевіряє судові рішення щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Оспорювання засудженим установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, враховуючи вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні умисного вбивства, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено в їх сукупності відповідно до закону та правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Даючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме: показанням обвинуваченого і свідків, письмовим і речовим доказам у справі, висновкам експертиз, які місцевий суд визнав належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, не містять суперечностей, доповнюють один одного, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК.
Водночас у касаційній скарзі не порушується питання про недопустимість письмових доказів з огляду на ст. 87 КПК, а йдеться про їх неправильну оцінку, недостовірність та недостатність для висновку про наявність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Проте колегія суддів уважає надану оцінку доказам судами попередніх інстанцій правильною, зважаючи на таке.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Суди першої та апеляційної інстанцій врахували вказаний стандарт та навели мотиви прийнятого рішення зі спростуванням версії сторони захисту.
Згідно з фактичними обставинами кримінального провадження, встановленими місцевим судом, між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на ґрунті вживання алкогольних напоїв стався словесний конфлікт, який перейшов у бійку, під час якого потерпіла заподіяла обвинуваченому садна в лобній ділянці та синці, а ОСОБА_6 у подальшому завдав ОСОБА_8 один удар кухонним ножем в ліву частину шиї останньої, чим заподіяв їй колото-різане поранення шиї, в результаті якого ОСОБА_8 померла на місці події.
За версією сторони захисту, ОСОБА_8 отримала колото-різане поранення шиї не від ОСОБА_6, а можливо від ОСОБА_9, який також разом з ними розпивав спиртні напої того ж вечора, адже, як стверджує засуджений, він пішов раніше спати, ніж ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Проте, спростовуючи цю версію, суд першої інстанції послався на висновки експертиз, зокрема, від 16 червня 2021 року № СЕ-19/111-21/16646-БД, яким встановлено, що на руків`ї та клинку наданого на дослідження ножа виявлено кров людини і клітини з ядрами, а також встановлено їх генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами на руків`ї ножа є змішаними і містять генетичні ознаки зразка букального епітелію обвинуваченого та невстановленої особи жіночої генетичної статі, генетичні ознаки якої виявлено в слідах крові. Тобто, цим висновком підтверджено, що на руків`ї ножа, який є знаряддям вбивства ОСОБА_8, містяться генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_6 .
Більше того, під час судового розгляду було досліджено ряд судово-медичних експертиз, які повністю узгоджуються з іншими доказами.