ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 643/8547/16-ц
провадження № 61-15342св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", в інтересах якого діє адвокат Мусійченко Данило Леонідович, на постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 17 липня 2007 року між банком і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № НАЕНGК15040029, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 30 247,00 дол. США терміном до 16 липня 2027 року, і зобов`язалась щомісячно сплачувати суму кредиту та відсотки за користування кредитом відповідно до графіку погашення кредиту.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення кредиту утворилась заборгованість у розмірі 45 862,53 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 19 937,40 дол. США, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 22 025,13 дол. США, комісії за користування кредитом - 3 900,00 дол. США.
З огляду на викладене АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2007 року № НАЕНGК15040029 у розмірі 45 862,53 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2016 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2007 року № НАЕНGК15040029 у розмірі 45 862,53 дол. США, що еквівалентно 1 138 307,99 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка порушила зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, нарахованих відсотків та комісії, наданий банком розрахунок заборгованості не спростувала, тому наявні правовіпідстави для стягнення заборгованість за кредитним договором на користь позивачау визначеному банком розмірі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволеночастково. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" залишок заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2007 року № НАЕНGK15040029 у розмірі 219 841,48 грн. У іншій частині позову відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на виконання заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 січня 2012 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2007 року № НАЕНGК15040029 у розмірі 523 850,25 грн, предмет іпотеки було реалізовано 25 лютого 2016 року за 11 169,40 дол. США, що еквівалентно 304 008,72 грн.
На підставі положень статті 591 ЦК України, статті 24 Закону України "Про заставу" у позивача виникло право стягнення залишку боргу за кредитним договором, який становить 219 841,48 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом АТ КБ "ПриватБанк" посилалось на існування у відповідачки заборгованості за кредитним договором у розмірі 45 862,53 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 19 937,40 дол. США, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 22 025,13 дол. США, комісії за користування кредитом - 3 900,00 дол. США..
Фактично АТ КБ "ПриватБанк" продовжило надалі після ухвалення рішення Московським районним судом від 11 січня 2012 року нараховувати передбачені договором кредиту відсотки та пеню за користування кредитом за визначеною договором процентною ставкою за користування кредитом, що підтверджується наданим банком розрахунком.
Натомість звернувшись із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок дострокового стягнення у повному обсязі за кредитним договором основної заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами та пені, кредитор змінив умови кредитного договору щодо строку його дії, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно на погашення такої заборгованості засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог на підставі частини другої статті 1050 ЦК України.
Підстав для нарахування та стягнення відсотків та пені після ухвалення рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у позивача не було.
Оскільки про порушення свого права, а саме, недостатність коштів після реалізації іпотечного майна банк дізнався після продажу предмета іпотеки у лютому 2016 року, підстав для застосування позовної давності немає.
Крім того, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідачки про час та місце розгляду справи згідно зі статтею 76 ЦПК України 2004 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
25 жовтня 2023 року через засоби поштового зв`язку адвокат Мусійченко Д. Л., який діє в інтересах АТ КБ "ПриватБанк", подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив її скасувати в частині визначення валюти в якій підлягає стягненню заборгованість та в частині відмови у позові щодо стягнення 27 801,79 дол. США, замість стягнутих 219 841,48 грн, та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, від 31 серпня 2023 року у справі № 824/20/23, від 15 лютого 2022 року у справі № 910/2933/13, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до розрахунку станом на 18 травня 2011 року у відповідачки виникла заборгованість у розмірі 65 727,76 дол. США, що еквівалентно 523 850,25 грн. Умовами кредитного договору визначено валюту кредитування "долар США", а також повернення кредиту та інших сум у вказаній іноземній валюті.
З огляду на це, а також з урахуванням статті 524 ЦК України, суд апеляційної інстанції мав визначити суму залишку як різницю між еквівалентною сумою заборгованості у розмірі 65 727,76 дол. США та вартістю реалізованого предмета іпотеки - 11 169,40 дол. США.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у грудні 2023 року, представник ОСОБА_1 адвокат Рись В. Г. заперечує проти доводів АТ КБ "ПриватБанк", просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивовано тим, що заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 січня 2012 року у справі № 2-5581/11 визначено розмір заборгованості у гривні, що має враховуватись під час вирішення питання про розмір залишку заборгованості.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 липня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого у зв`язку зі зміною назви є ПАТ КБ "ПриватБанк" та у подальшому - АТ КБ "ПриватБанк" (кредитор), та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № НАЕНGК15040029, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на придбання квартири у розмірі 25 000,00 дол. США та 5 247,00 дол. США на сплату страхового внеску, зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 липня 2027 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки від 17 липня 2007 року № НАЕНGК15040029, згідно з яким ОСОБА_1 надала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить останній.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 січня 2012 року у справі № 2-5581/11 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2007 року № НАЕНGК15040029 у розмірі 523 850,25 грн, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1, звернуто стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаної квартири ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. В іншій частині в задоволені позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати: судовий збір у розмірі 1 708,50 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу - 120,00 грн (а. с.124-127).
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 06 квітня 2014 року у справі 643/18799/13-ц позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково та виселено ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з місця їх реєстрації - квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в розмірі 214,60 грн (а. с. 128-130).
З акта державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Баранової В. В. вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 самостійно залишили квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 132).
Згідно з відповіддю АТ КБ "ПриватБанк" від 04 травня 2023 року, наданою на запит ОСОБА_1, предмет іпотеки було реалізовано 25 лютого 2016 року, кошти від реалізації нерухомості зараховано на погашення заборгованості у сумі 11 169,40 дол. США (а. с. 137).
Позиція Верховного Суду
Правове регулювання спірних відносин
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).